Постанова № 42249126, 19.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р. Справа № 804/16938/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Шеєр Т.В. Гагарський А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003762203 від 13.10.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2014р. Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» звернулося з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0003762203 від 13.10.2014р. форми «Р» прийняте відповідачем за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 15149,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем збільшена на 10099,00 грн. та за штрафними санкціями - 5050,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки від 29.09.2014р. №3876/175/04-03-22-03-09/33855038 про те, що фінансово-господарські операції позивача з ПП «ТД «Альфа Буд» не спричинили реального настання правових наслідків, угоди були укладені з метою мінімізації податкових зобов'язань, не спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту. Позивач вважає, що такі висновки податковим органом зроблені неправомірно, не ґрунтуються на фактичних даних та зроблені з порушенням вимог чинного законодавства України, з перевищенням повноважень податковим органом, так як позивачем не були порушені норми податкового законодавства, всі правочини, укладені між позивачем та ПП «ТД «Альфа Буд» були реальними та фактично виконувалися сторонами, що знайшло відображення у первинних документах, які є в наявності у позивача, складені з дотриманням норм податкового законодавства та надавалися відповідачеві при проведенні перевірки. Отримані від ПП «ТД «Альфа Буд» колеса робочі до насоса та труби були використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами, договори укладені позивачем та вищевказаним контрагентом не були визнані недійсними в судовому порядку, а були виконані сторонами. З урахуванням наведеного, позивач вважає висновок податкової інспекції щодо заниження позивачем податку на додану вартість безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову позивачеві у повному обсязі посилаючись на те, що гр. ОСОБА_5, яка є директором ПП «ТД «Альфа-Буд» була засуджена за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2013р. у справі №208/2357/13-к за фіктивне підприємництво, в т.ч. і ПП «ТД «Альфа Буд». Зазначений вирок набрав законної сили 17.05.2013р. Також, при проведенні перевірки та згідно аналізу баз даних було встановлено, що ПП «ТД «Альфа Буд» до податкової декларації з ПДВ за березень 2012р. на момент перевірки не віднесено до складу податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 4899,00 грн. та згідно реєстрів виданих податкових накладних податкова накладна за березень 2012р. №19 відсутня, тобто постачальником - ПП «ТД «Альфа Буд» не підтверджено, не задекларовано та не сплачено ПДВ по вказаній господарській операції.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 19.11.2014р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» зареєстровано 28.11.2005р. як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Заводський район, вул. Широка,буд. 16, з 28.11.2005р. перебуває на обліку як платник податків у Дніпродзержинській ОДПІ, є платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями, наведеними у акті перевірки від 29.09.2014р., які не оспорюються сторонами(а.с. 13).

У період з 16.09.2014р. по 22.09.2014р. на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, наказу від 15.09.2014р. №1054 податковою інспекцією була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «ТД «Альфа Буд» за березень 2012р. та подальшої їх реалізації за результатами якої складено акт від 29.09.2014р. №3876/04-03-22-03-09/33855038 за висновками якого встановлені наступні порушення, а саме:

- п.п.180.1 ст.180, п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2012р. на загальну суму 10099,00 грн.(а.с.12-35).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 13.10.2014р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003762203 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15149,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 10099,00 грн., за штрафними санкціями - 5050 грн. (а.с.11).

Позивач оспорює вказане вище податкове повідомлення-рішення, просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що всі договори укладені з ПП «ТД «Альфа Буд» були укладені позивачем у межах здійснення господарської діяльності та їх реальність виконання підтверджені необхідними документами та вказані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем для здійснення господарської статутної діяльності позивача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20,86 Податкового кодексу України контролюючі органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом зі складанням відповідних актів та довідок за результатами проведених перевірок.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавств з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «ТД «Альфа Буд» за березень 2012р. за результатами якої складено акт від 29.09.2014р. №3876/04-03-03-09/33855098 за висновками якого було встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2012р. на загальну суму 10099,00 грн. (а.с.12-35).

Підставою для вищевказаних висновків слугували ті обставини, що з урахуванням акту перевірки від 02.10.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТД «Альфа Буд» було встановлено не знаходження вказаного підприємства за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарських операцій з купівлі-продажу, також фіктивність діяльності даного підприємства підтверджена вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2013р. у справі №208/2357/13-к, який набрав чинності 17.05.2013р. за яким директор ПП «ТД «Альфа Буд» ОСОБА_5 була засуджена за фіктивне підприємництво вказаного підприємства у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про нереальність вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «ТД «Альфа Буд» з приводу купівлі-продажу товару позивачем у вказаного підприємства та укладення позивачем угод із вказаним контрагентом лише з метою мінімізації податкових зобов'язань, які були направлені лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту (заниження податкових зобов'язань з прибутку та ПДВ)- (а.с.17,34,35).

Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Так, як свідчать матеріали справи та підтверджено і представником позивача в судовому засіданні, 29.02.2012р. та 06.03.2012р. між КВП «Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» (покупцем) та ПП «ТД «Альфа Буд» (постачальником) були укладені два договори купівлі-продажу №186/12 та №209/12 за умовами п.1.1 якого - постачальник зобов'язався передати у власність покупця (позивача),а покупець оплатити товар ( труба 219х8; колеса робочі до насосу ФГ-450/57,5) за умов формування позивачем заявки в письмовому чи усному виді, Базис поставки - франкосклад «Покупця» - п.п.3.1-3.3 договорів, при цьому, на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надані копії відповідних договорів, копії видаткових накладних, податкових накладних, прибутковий ордер, картки складського обліку, копії платіжних доручень, копії накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), копії актів використання матеріалів у господарській діяльності(а.с.50-100).

Між тим, вищевказані надані первинні документи не можуть бути прийняті судом до уваги на підтвердження реальності здійснення вищевказаної господарської операції, оскільки, як вбачається зі змісту вищенаведеного вироку Заводського районного суду м.Дніпродзержинська директор ПП «ТД «Альфа Буд» ОСОБА_5 визнала себе винною у фіктивному підприємництві, зокрема і ПП «ТД «Альфа Буд» та надала пояснення про те, що придбала вказане підприємство без мети здійснення підприємницької діяльності даного підприємства, а лише з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість та подальшого складання і подачі податкової звітності до органів державної податкової служби(а.с.132-139).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, з аналізу наведеної норми видно, що договором є волевиявлення лише двох сторін та обставини, які встановлені судом про те, що одна із сторін, зокрема, ПП «ТД «Альфа Буд» не здійснювало підприємницької діяльності по поставці товару позивачеві за вищевказаними договорами, свідчить про нереальність вказаних господарських операцій, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що посилання представника позивача на реальність здійснення господарських операцій із вказаних підприємством з приводу поставки ПП «ТД «Альфа Буд» товару є безпідставними та спростовується доводами, наведеними у вироку суду, який набрав законної сили.

Також у ході судового розгляду справи представник позивача не зміг надати суду доказів та пояснити яким чином та яким транспортом здійснювалося постачання товару з смт. Петриківка до м. Дніпродзержинська за умовами п.3.3 указаних вище договорів, не надано доказів з якої саме адреси здійснювалася поставка товару та на яку саме адресу був доставлений товар та ким саме.

За таких обставин та враховуючи встановлення фіктивності підприємницької діяльності за вироком суду контрагента позивача - постачальника товару - ПП «ТД «Альфа Буд», який не здійснював будь-якої господарської діяльності, у тому числі і постачання товару, реальність вказаних вище господарських операцій з позивачем є неможливою.

Окрім того, ні до перевірки, ні в судовому засіданні, позивачем не було надано доказів отримання прибутку у періоді в якому здійснені господарські операції за вказаними вище договорами.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарської операції за договорами купівлі-продажу від 29.02.2012р., від 06.03.2012р. по взаємовідносинах з ПП «ТД «Альфа Буд» з урахуванням встановлених судом обставин щодо фіктивності даного підприємства, яка підтверджена вищенаведеним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача щодо прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003762203 від 13.10.2014р. - відмовити.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, буд. 16, р/р №26007050272226 в Дніпродзержинській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 33855098) - в дохід Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24.11.2014р.

Суддя С.О. Конєва