Постанова № 42249122, 10.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 804/4382/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Максимум" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Максимум" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000262201 від 13.03.2014р., яким Приватному підприємству "Максимум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 962218,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 50382,00 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000272201 від 13.03.2014р., яким Приватному підприємству "Максимум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 27778,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст.ст. 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст. 198 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що акт перевірки не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Висновок податкового органу про неподання податкових декларацій з ПДВ за лютий, березень, квітень 2011р. є таким, що не відповідає дійсності. Оригінали усіх податкових накладних були надані відповідачу під час проведення перевірки.

В письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що позивачем занижено податок на додану вартість на суму 962218,00 грн. за період з лютого 2011р. по листопад 2012р. та занижено податок на прибуток на суму 27778,00 грн. за 1 кв. 2011р. Суми доходу та витрат перевіряючими були визначені самостійно на підставі первинних документів.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Частиною 6 статті 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За даних обставин суд, керуючись положеннями частини 6 статті 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.03.2014р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1012600,00 грн. (основний платіж - 962218,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50382,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000272201 від 13.03.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27779,00 грн. (основний платіж - 27778,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.)

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі Акту від 06.02.2014р. № 273/221/30011121 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «Максимум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.

Перевіркою встановлені наступні порушення: п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 27778,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011р. на суму 27778,00 грн., пункту 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього на суму 962218,00 грн., в т.ч. за лютий 2011р. на суму 245032,00 грн., березень 2011р. на суму 249307,00 грн., квітень 2011р. на суму 266455,00 грн., вересень 2011р. на суму 31113,00 грн., жовтень 2011р. на суму 18701,00 грн., березень 2012р. на суму 31130,00 грн., травень 2012р. на суму 690,00 грн., червень 2012р. на суму 12876,00 грн., липень 2012р. на суму 8765,00 грн., серпень 2012р. на суму 5225,00 грн., вересень 2012р. на суму 76617,00 грн., жовтень 2012р. на суму 10807,00 грн., листопад 2012р. на суму 5600,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно та розсудливо.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з п. 3, п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.02.2014р. № 273/221/30011121, на підставі якого було винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідає вказаним приписам законодавства, зокрема не містить посилань на конкретні первинні документи із зазначенням їх дати та номеру, на підставі яких встановлені порушення податкового законодавства, до акту не додані пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За результатом перевірки відповідачем встановлено, що сума доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 кв. 2011р. складає 3086511,00 грн., сума валових витрат за 1 кв. 2011р. складає 2975399,02 грн. Також в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем була нарахована заробітна плата за 1 кв. 2011р. в сумі 27449,01 грн. з якої утримано податок в сумі 11089,40 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що сума валових витрат за 1 кв. 2011р. складає 3013937,43 грн. в результаті чого ПП «Максимум» занижено податок на прибуток на суму 72573,57 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення рішення № 0000272201 від 13.03.2014р. підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 9634,61грн.

У відповідності з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З наведених законодавчих положень випливає, що платник податку має право на включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість протягом 365 календарних днів.

Як вбачається із акту перевірки підставою для заниження податку на додану вартість є не включення податкових накладних до складу податкового кредиту у зв'язку із неподанням податкових декларацій за лютий, березень, квітень 2011р.

Проте, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2014р. у справі № 804/8/156/14, яка набрала законної сили 23.09.2014р., зокрема, визнано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011р. від 07.03.2011р., податкову декларацію з ПДВ за березень 2011р. від 04.04.2011р., податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011р. від 10.05.2011р. поданими у день їх фактичного отримання та зобов'язано відповідача відобразити показники (дані) вищезазначених податкових декларацій з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку з ПДВ позивача.

Також, позивачем були надані в судовому засіданні оригінали податкових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, на суму ПДВ 141197,21 грн. за жовтень 2011р., березень 2012р., червень-жовтень 2012р.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262201 від 13.03.2014р.

За таких обставин позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 128, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.03.2014р. № 0000262201, яким Приватному підприємству "Максимум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1012600,00 грн. (за основним платежем на суму 962218,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 50382,00 грн.)

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.03.2014р. № 0000272201, яким Приватному підприємству "Максимум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 9634,61грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Максимум" (код ЄДРПОУ 30011121) судовий збір в сумі 73,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В. Серьогіна