Рішення № 4224877, 28.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.09 Справа№ 11/125

Суддя Сало І.А.

Секретар судового засідання Легуцький І.Б.

По справі:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ”, м.Бровари, Київської області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДДД ЛТД”, м.Яворів Львівської області

Про стягнення 5464,00грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Струтинській - предст. згідно доручення б/н від 16.03.2009року

Від відповідача: не з’явився

Суть позову: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ” про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „ДДД ЛТД” 5464,00грн боргу.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.07.2009року.

За клопотанням позивача розгляд справи було відкладено на 28.07.2009року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.08.2008року позивачем було відвантажено відповідачу товар (шини вантажні) на загальну суму 5464,00грн., що підтверджується видатковою накладною № ЕЛВ 07160010 від 01.08.2008року на суму 5464,00грн. та довіреністю серії НББ № 793149 від 01.08.2008року.

За даний товар відповідач не розрахувався, з огляду на що позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення вартості поставленого товару.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Позивачем поставлено товар відповідачу на підставі видаткової накладної № ЕЛВ 07160010 від 01.08.2008року на суму 5464,00грн.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. ст. 638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між Позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару.

Дані правовідносини за своєю суттю є разовим договором поставки, оскільки однією із сторін угоди виступає постачальник (продавець), другою –отримувач (покупець); Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Укладення разового договору поставки підтверджується підставі видаткової накладної № ЕЛВ 07160010 від 01.08.2008року.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару вказана у видатковій накладній і становить 5464,00грн.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ” виконало постачання товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю „ДДД ЛТД” зобов’язалось провести оплату.

Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов’язання недопустима.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення із відповідача 5464,00грн. боргу.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДДД ЛТД”, м.Яворів, пл. Ринок, 6 (код ЄДРПОУ 20811999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ”, вул. Богунська, 26В, м. Бровари Київської області (код ЄДРПОУ 33212540) 5464,00грн. основного боргу, 102,00грн. держмита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя