Постанова № 42248091, 05.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" січня 2015 р. Справа № 902/1713/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бригинець Л.М. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

на ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.12.2014 р.

у справі № 902/1713/14 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

до відповідача фізичної особи-підприємця Туркулець Володимир Іванович

про стягнення 22 013,19 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.12.2014 р. у справі № 902/1713/14 позовну заяву № 112902 від 29.11.2014 р. разом з матеріалами справи повернуто позивачу. Повернуто судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

При винесенні вищевказаної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам ст. ст. 54, 57 ГПК України, ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів" та положенням, наведеним в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., позивач не надав належним чином оформлених документів на підтвердження повноважень Мазура Віталія Олеговича щодо права підпису позовної заяви, належних доказів щодо направлення копії позовної заяви відповідачу та належним чином оформлених платіжних документів на підтвердження факту сплати судового збору.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для прийняття до провадження позовної заяви, у зв'язку з чим повернув останню.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, позивач - Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернувся з апеляційною скаргою від 15.12.2014р., в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.12.2014 р. у справі №902/1713/14 про повернення позовної заяви та передати справу на розгляд до господарського суду Вінницької області.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Виданою на ім'я Мазура В.О. довіреністю позивач уповноважив вказану особу бути представником позивача у справах, що розглядаються, зокрема, в господарських судах всіх інстанцій, де ПАТ "Кредобанк" виступає як позивач або відповідач, з усіма правами, що надані позивачу/відповідачу. За цією Довіреністю Мазур В.О. вправі, зокрема, подавати та підписувати від імені позивача всі необхідні для реалізації наданих повноважень документи, в тому числі, але не виключно, заяви, клопотання, листи, звернення, скарги, запити тощо.

З урахуванням роз'яснень ВГСУ, наданих у постанові Пленуму ВГС України від 26.12.2011 р. № 18, скаржник звертає увагу на те, що представником позивача в позовній заяві № 112902 від 29.11.2014 р. здійснено посилання на довіреність, крім того, на виконання ч. 3 статті 57 ГПК України додано належним чином завірену копію відповідної довіреності, відтак, скаржник вважає, що господарським судом Вінницької області безпідставно повернуто позовну заяву ПАТ "КРЕДОБАНК".

З урахуванням вимог ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів", роз'яснень Пленуму ВГС України, наведених у пункті 2.2 постанови від 26.12.2011 р. №18, скаржник зазначає, що копії документів, які додано до позовної заяви № 112902 від 29.11.2014 р., містять всі необхідні реквізити та відмітки про засвідчення копій документа. Обов'язкова наявність у представника юридичної особи печатки законодавством України не вимагається.

В обгрунтування своєї правової позиції, скаржник також зважає на роз'яснення Пленуму ВГС України, викладені в пунктах 3.3, 3.5 постанови від 26.12.2011 р. № 18, згідно з якими суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Стосовно посилання суду на невідповідність оформлення платіжного доручення вимогам Інструкції, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р, скаржник зазначає, що відповідно до пункту 2.20 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7 чинним законодавством не встановлено спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Таким чином, скаржник стверджує, що платіжне доручення № 37047879 від 11.11.2014 р., згідно якого сплачено судовий збір за позовом ПАТ "КРЕДОБАНК", містить всі необхідні реквізити, а на звороті зазначено, що судовий збір в сумі 1827,00 грн. перераховано в бюджет повністю, скріплено підписами відповідальних посадових осіб банку та відповідною печаткою.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції неправомірно повернуто позовну заяву позивача, а тому оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Вінницької області.

Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення (в даному випадку - ухвали) місцевого господарського суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2014 р. у справі №902/1713/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 5 січня 2015 року. Зобов'язано скаржника надати позовну заяву № 112902 від 29.11.2014 р. з додатками, а відповідача - документально обгрунтований відзив на апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 96 ГПК України, сторонам - витяги з ЄДРЮО та ФОП станом на 31.12.2014 р.

На виконання вимог наведеної вище ухвали, скаржник направив 02.01.2015р. до суду апеляційної інстанції копію позовної заяви № 112902 від 29.11.2014 р. з додатками, а також надіслав клопотання вих. № 122902 від 29.12.2014р., відповідно до якого просить розглядати справу без участі представника позивача.

5 січня 2015 року в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника та той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштове повідомлення, направлене позивачу, та реєстр Рівненського апеляційного господарського суду на відправку рекомендованої кореспонденції від 26.12.2014р. (а.с. 15-16), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого суду слід скасувати, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ПАТ "Кредобанк" 5 грудня 2014 року звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до ФОП Туркульця Володимира Івановича про стягнення 22013,19 грн. заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за довоговором овердрафту.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.12.2014 р. у справі № 902/1713/14 позовну заяву № 112902 від 29.11.2014 р. разом з матеріалами справи повернуто позивачу. Повернуто судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Переглядаючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як убачається з матеріалів справи, скаржником надано суду апеляційної інстанції копію позовної заяви, до якої долучено копії наступних документів: копію платіжного доручення №37047879 від 11.11.2014р. на підтвердження факту сплати судового збору у розмірі 1 827 грн. за позовом ПАТ "Кредобанк"; копію довіреності ПАТ "Кредобанк"№ 6936 від 19.12.2013р. терміном на один рік, відповідно до якої ПАТ "Кредобанк" уповноважив Мазура Віталія Олеговича бути представником у справах, зокрема, господарських судах; копію опису вкладення до цінного листа за № 2105064574039 від 05.12.2014р. на підтвердження факту направлення копії позовної заяви з додатками відповідачеві.

За приписами п. 7 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Виходячи зі змісту статті 63 ГПК України, вказана норма процесуального закону зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст. ст. 54 - 58 ГПК.

У статті 63 ГПК України наведений вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності ПАТ "Кредобанк" № 6936 від 19.12.2013р. терміном на один рік, відповідно до якої ПАТ "Кредобанк" уповноважив Мазура Віталія Олеговича бути представником позивача у справах, що розглядаються, зокрема, в господарських судах всіх інстанцій, де Довіритель (ПАТ "Кредобанк") виступає як позивач або відповідач, з усіма правами, що надані позивачу/відповідачу, представляти інтереси Довірителя перед позичальниками Довірителя та особами, які несуть відповідальність за погашення боргу фізичними або юридичними особами по справах, які виникають з питань стягнення заборгованості на користь Довірителя.

За цією Довіреністю повірений - Мазур В.О. вправі, зокрема, подавати та підписувати від імені довірителя всі необхідні для реалізації наданих повноважень документи, в тому числі, але не виключно, заяви, клопотання, листи, звернення, скарги, запити тощо.

Отже, Мазур В.О. був уповноважений подавати від імені довірителя всі необхідні документи, а не виключно ті, які вказані у довіреності, а отже і позовні заяви.

За нормою ч. 1 ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Як убачається із долученої до матеріалів справи копії довіреності позивача, остання завірена представником позивача та є дійсною до 19.12.2014року.

З урахуванням тієї обставини, що позовну заяву, підписану представником позивача, було подано до суду першої інстанції 5 грудня 2014 року, тобто в межах строку дії довіреності, то вказане свідчить про те, що Мазур В.О. діяв в інересах позивача з правом підписання позовної заяви в межах наданих йому повноважень.

При цьому, Пленум ВГСУ в абз. 2, 3 п. 3.5. Постанови "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 26.12.2011р. роз'яснив, що у застосуванні положень пункту 1 частини першої статті 63, а також пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України у випадках, коли позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, слід мати на увазі таке.

Якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. У разі коли до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано оригіналу або належно завіреної копії довіреності, але в цій заяві вміщено посилання на номер і дату довіреності, то господарський суд, приймаючи заяву до розгляду, витребує у позивача таку довіреність, а в разі її неподання виносить ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Усупереч наведеному, суд першої інстанції проігнорував надану позивачем копію довіреності на підтвердження повноважень свого представника та не вчинив процесуальної дії щодо витребування у позивача довіреності, на номер та дату якої у позовній заяві міститься посилання, для підтвердження відповідних повноважень особи, яка підписала позовну заяву. З огляду на вказане місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо повернення позовної заяви з підстав, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

На виконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, позивачем також надано копію опису вкладення до цінного листа за № 2105064574039 від 05.12.2014р. на підтвердження факту направлення копії позовної заяви з додатками відповідачеві. Копію наведеного документа завірено предстаником позивача із зазначенням слів: "З оригіналом згідно", дати, посади, прізвища та ініціалів особи, яка засвідчує копію.

При цьому, законодавством не вимагається в обов'язковому порядку наявності печатки у представника юридичної особи.

За приписами ч. 2, 3 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 , затверджених наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003р., відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Окрім того, в абз. 5. 6 п. 2.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 26.12.2011р. роз'яснено, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Таким чином, у разі виникнення у суду сумнівів щодо належності копій документів, наданих стороною у справі, суд не позбавлений можливості витребувати оригінали таких документів.

Натомість, суд першої інстанції не вчинив наведеної процесуальної дії, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку щодо відстуності належних доказів на підтвердження факту направлення копії позовної заяви з додатками відповідачеві.

Окрім того, ВГСУ у п. 3.3. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 26.12.2011р. вказав на те, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Згідно з абз. 6 п. 3.5. наведеної Постанови Пленуму ВГСУ якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Також, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію платіжного доручення №37047879 від 11.11.2014р. на підтвердження факту сплати судового збору у розмірі 1 827 грн. за позовом ПАТ "Кредобанк", завірену предстаником позивача із зазначенням слів: "З оригіналом згідно", дати, посади, прізвища та ініціалів особи, яка засвідчує копію.

Зазначене платіжне доручення містить відмітку: "проведено банком 11.11.2013 р." Крім того, підписами директора банку та заст. гол. бухгалтера ЦФ ПАТ "Кредобанк", печаткою банку, засвідчено, що судовий збір в сумі 1 827, 00 грн. перераховано в бюджет повністю.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" № 01-06/1260/2012 р. від 17.09.2012 р. чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п.п. 2.20., 2.21., Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (із змінами і доповненнями), чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої не врахував наведені вище норми процесуального закону, роз'яснення ВГСУ та не вивчив належним чином на предмет відповідності вимогам діючого законодавства долучені до матеріалів позовної заяви документи, що зумовило виникнення хибних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

Отже, місцевий господарський суд повернув позов без розгляду за відсутності на те правових підстав, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.12.2014 р. у справі №902/1713/14 слід скасуваити, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (із змінами і доповненнями), якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 11113 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.12.2014 р. у справі №902/1713/14 скасувати.

3. Справу № 902/1713/14 передати на розгляд господарського суду Вінницької області

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Маціщук А.В.