Постанова № 4224772, 14.07.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2009 року Справа № 33/95-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Ясир Л.О.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

Представники сторін:

від позивача: Сорокіна Ірина Ігорівна,

довіреність №135 від 09.07.09, представник.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Автокард”, м.Київ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009р. у справі №33/95-09

за позовом закритого акціонерного товариства “Автокард”, м.Київ

до приватного підприємства “Шаг”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 7 824,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009р. (суддя Рудовська І.А.) у справі №33/95-09, в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства “Автокард”, м.Київ, відмовлено повністю.

Судові витрати у справі покладені на позивача.

Обґрунтуванням відсутності підстав для задоволення позову при прийнятті даного рішення стало ненадання позивачем суду першої інстанції підтвердження направлення відповідачеві актів прийому-передачі товару та звірки взаємних розрахунків, а також, отримання останнім рахунків-фактур.

Не погодившись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009р., скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає дане рішення таким, що суперечить обставинам справи та не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв’язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як видно, із матеріалів справи, 22.10.2008р. між сторонами був укладений договір АК 3392, за умовами якого позивач за дорученням відповідача та за його рахунок, але від свого імені зобов’язався придбати в торгових точках нафтопродукти, інші товари та послуги для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів відповідача по пластикових картках. Відповідач, в свою чергу, зобов’язався своєчасно сплачувати вартість отриманих нафтопродуктів, товарів та послуг.

Згідно п.2.1. договору, клієнт (відповідач у справі) перераховує на розрахунковий рахунок виконавця (позивач) грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених сторонами в Додатку №2 до договору, що є його невід’ємною частиною.

Пунктом 2.6 договору передбачено щомісячне підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків. В разі відсутності протягом 5 (п’яти) робочих днів з моменту отримання зазначеного вище акту письмової заяви відповідача з запереченнями до даного акту, що унеможливлюють його підписання, товари та послуги за договором вважаються прийнятими у повному обсязі.

В разі виникнення заборгованості клієнта (відповідач) перед виконавцем (позивач), відповідно до п.5.2. договору, перший гарантує її погашення у п’ятиденний термін з моменту фактичного отримання підтверджуючих документів, як-то, актів прийому-передачі та звірки розрахунків. Порушення встановленого п’ятиденного терміну тягне за собою нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Протягом листопада-грудня 2008р. відповідачем від позивача були отримані нафтопродукти та послуги за договором АК 3392 від 22.10.2008р. на загальну суму 26 664,85 грн.

Згідно з п.5 Додатку 2 до договору, що є його невід’ємною частиною, оплата відповідачем отриманого товару та послуг здійснюється на підставі виставлених позивачем по факсу або e-mail рахунків. Отже, відповідачеві на оплату було виставлено п’ять рахунків: №СФ–0004178 від 22.10.2008р. на суму 3 000,00 грн., №СФ–0004631 від 20.11.2008р. на суму 4 012,00 грн., №СФ–0004665 від 21.11.2008р. на суму 1 500,00 грн., №СФ–0004731 від 27.11.2008р. на суму 9 108,00 грн. та №СФ–0004967 від 11.12.2008р. на суму 9 162,42 грн., чотири з яких були сплачені повністю, а п’ятий - частково, у зв’язку з чим станом на 30.01.2009р. заборгованість відповідача склала 7 582,85 грн.

В якості доказів направлення відповідачеві передбачених п.п.2.6, 5.2. договору актів прийому-передачі та звірки розрахунків за листопад-грудень 2008р., як підстав для здійснення останнім розрахунку, позивачем суду надані належним чином засвідчені копії рекомендованих поштових повідомлень та наданий підприємством зв’язку перелік відправленої кореспонденції. /а.с.19-24/. Проте, дані докази були визнані судом першої інстанції неналежними.

Згідно п. 2.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2009р. N01-08/208, розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги та інших.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неприйняття наданих позивачем доказів, як-то, копій рекомендованих поштових повідомлень та наданого підприємством зв’язку переліку відправленої кореспонденції, за відсутності супровідного листа до них з відповідними додатками.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень позивачем зауважено, що укладеним між сторонами договором не передбачено підтвердження направлення контрагенту відповідних актів звірки супровідним листом з додатками, а надання суду першої інстанції підписаних обома сторонами актів звірки вже після порушення провадження у справі позивач пояснив тим, що, хоча останні були направлені відповідачу своєчасно, проте, підписані та відправлені ним на адресу позивача із запізненням.

Отже, на думку судової колегії, підписанням даних актів відповідач по-перше, підтвердив сам факт їх направлення, що було взято під сумнів судом першої інстанції, а по-друге, повністю визнав наявність грошової заборгованості за договором, прострочення якої тягне за собою нарахування пені, що і було вірно зроблено позивачем згідно умов договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, колегія суддів вважає суму основного боргу за договором АК 3392 від 22.10.2008р. у розмірі 7 582,85 грн. доведеною та такою, що підлягає стягненню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання визначає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України. правовими наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки тощо.

Отже, обґрунтованими, на думку колегії суддів, є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за прострочення виконання ним грошових зобов’язань за договором на суму 241,77 грн.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в судові засідання, як суду першої інстанції, так і до Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідач жодного разу не з’явився, витребуваних судом документів, а саме, відзиву на позов та відзиву на апеляційну скаргу тощо, всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України, не надав, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, що лише підтверджує бажання відповідача ухилитись від виконання договірних зобов’язань.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог колегія суддів вважає помилковим, а апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2009р. у справі №33/95-09 –скасувати, апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Автокард”, м.Київ, –задовольнити.

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства “Автокард”, м.Київ, –задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства “Шаг”, м.Дніпропетровськ, вул.Будівельників, 30 кв.12, поштовий індекс 49013 (ідентифікаційний код юридичної особи 31231247) на користь закритого акціонерного товариства “Автокард”, м.Київ, бульвар Дружби народів, 9, поштовий індекс 01042 (ідентифікаційний код юридичної особи 30056733) основного боргу 7 582,85 грн., пені 241,77 грн., а також, 153,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Л.О. Ясир