Постанова № 42247369, 09.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2014 року 14:52 № 826/16785/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Іщука І.О.,

судді Погрібніченка І.М.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Малиш Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, позивач) до Державної виконавчої служби України (надалі - ДВС України, відповідач) про визнання незаконними та необґрунтованими дій що проявилися в винесенні постанови від 14.10.2014р. ВП №45042428 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С.; визнання незаконною та скасування постанови від 14.10.2014р. ВП №45042428 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С.; зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_3 від 07.10.2014р. за вх. №П-14366 у відповідності до вимог ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2014р. у справі № 2а-17554/10/2670 відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим чинним законодавством України, а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена відповідачем необґрунтовано та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена ДВС України відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки пред'явлений виконавчий документ не містить будь-яких заходів примусового виконання рішення, в той час як саме зобов'язання виконати певні дії, так званий зобов'язальних характер, є необхідним заходом примусового виконання рішення суду.

Окрім того, відповідач зазначає, що пред'явлений позивачем виконавчий документ містить неправильну дату, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а не від дати видачі виконавчого документа.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, судом встановлено наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2012р. у справі №2а-17554/10/2670 за позовом ОСОБА_3 до ДВС України та Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо надання 05.04.2011р. Окружному адміністративному суду міста Києва недостовірної інформації про підстави для зупинення 05.04.2011р. провадження по адміністративній справі № 2а-17554/10/2670; визнано протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які проявилися у відсутності належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження №4529908, що стало причиною і наслідком втрати оригіналу супровідного листа від 20.08.2007р. №25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17.08.2007р. про відкриття виконавчого провадження №4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровича по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007р. №25476/02 «Погребна проти України»; визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Стадніка Геннадія Васильовича, що проявилися у не вжитті належних заходів, передбачених національним законодавством, щодо притягнення до відповідальності службових та посадових осіб Департаменту ДВС Мінюсту України, у зв'язку із втратою оригіналу супровідного листа від 20.08.2007р. №25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17.08.2007р. про відкриття виконавчого провадження №4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровича.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013р.

На виконання зазначеної постанови Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 19.06.2014р. №2а-17554/10/2670.

ОСОБА_3 звернулась до ДВС України із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження за виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2014р. №2а-17554/10/2670.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Юхименко О.С. винесено постанову від 14.10.2014р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №45042428.

Постанова вмотивована тим, що виконавчий документ містить неправильну дату, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також, у пред'явленому виконавчому листі не вказані заходи примусового виконання рішення, які передбачені ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова отримана позивачем 18.10.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно положень ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Провівши системний аналіз зазначених норм права, суд приходить до висновку, що державний виконавець у разі отримання виконавчого документа, що відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження.

В той же час, відповідно до положень ч.ч 1 та 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Як встановлено судом, позивачем до ДВС України подано виконавчий документ та заяву про відкриття виконавчого провадження, виконавчий лист пред'явлений позивачем 07.10.2014р., тобто в строк, вказаний у виконавчому листі, рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, набрало законної сили, виконавчий документ відповідав вимогам, передбаченим статтею 18 вказаного Закону.

Щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про що зазначає відповідач, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначається строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд зазначає, що законодавець передбачив обов'язкову наявність у виконавчому документі реквізиту "строк пред'явлення документу до виконання ", однак його наявність не ставиться в залежність від правильності розрахунку такого строку.

У даному випадку виданий Окружним адміністративним судом міста Києва виконавчий лист містить строк пред'явлення його до виконання, тому правильність зазначення судом строку пред'явлення документа до виконання не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Тим більше, що строк пред'явлення виконавчого листа, позивачем не був пропущений і жодних перешкод для здійснення виконавчого провадження дана обставина не створювала.

Таким чином, неправильне зазначення судом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не може слугувати перешкодою для реалізації позивачем свого права на обов'язкове виконання судового рішення.

Державний виконавець, постановою від 14.10.2014р. відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження ВП №45042428, посилаючись на ст. 32 та п.8ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, в оскаржуваній постанові державний виконавець зазначає, що резолютивна частина виконавчого документа містить норми прямої дії, у виконавчому документі не зазначені заходи примусового виконання рішень, які передбачені ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як вбачається із зазначеної норми, перелік заходів примусового виконання рішень, здійснення яких є окремою стадією виконавчого провадження для впливу на боржника з метою примусового виконання рішення суду, не є вичерпним.

Окрім того, в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, а не заходи примусового виконання рішення.

В той же час, державний виконавець в силу положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (обов'язки і права державних виконавців) не наділений правом надавати оцінку змісту резолютивної частини рішення суду.

Відповідно по ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, державний виконавець на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження не наділений правом вирішувати, які судові рішення підлягають виконанню, а які - ні, оскільки це прямо суперечить Конституції України та виходить за межі повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Окрім того, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що жодних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у відповідача не було, а отже, постанова від 14.10.2014р. ВП №45042428 про відмову у відкритті виконавчого провадження є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо винесення зазначеної постанови суд вважає незаконними та необґрунтованими.

Окрім того, для захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_3 від 07.10.2014р. за вх. №П-14366 у відповідності до вимог ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність своїх дій і винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати незаконними та необґрунтованими дії Державної виконавчої служби України, що проявилися в винесенні постанови від 14.10.2014р. ВП №45042428 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С..

Визнати незаконною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України від 14.10.2014р. ВП №45042428 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути заяву ОСОБА_3 від 07.10.2014р. за вх. №П-14366 у відповідності до вимог ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.12.2014р.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко