Постанова № 42246594, 15.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р. Справа № 804/1750/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача представника відповідача Сорокіна В.В., Краснобрижі І.В., Вельтищевої Л.В. Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить:

- Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів №0000043100 від 10.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 22 033 264 грн.;

- Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів №0000053100 від 10.01.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 6 591 227 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки проведеної перевірки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягаєють скасуванню, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спеціалізованою державною податковою інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена виїзна планова документальна перевірка Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» код за ЄДРПОУ 05393122 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 18.12.2013 р. №379/22.3-05393122, згідно із висновками якого встановлено порушення:

1. пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами та доповненнями), п.2 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 №1251-ХІІ, пп.135.5.14 п.135.5 ст. 135 (з 01.07.2012 -пп.135.5.15 п.135.5 ст.135), п.138.1, п.138.2, абз. «г» пп.138.10.2, абз. «е» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140, п.146.16 ст.146, п.150.1 ст.150 Податкового Кодексу України, з урахуванням вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 та п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідніх положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток:

- за період з 01.09.2009 по 31.03.2011 - на загальну суму 171 675 598 грн., у т.ч. по періодах: 2009 рік - на 11 698 630 грн. (у т.ч. за IV квартал 2009 року - завищено на 11 698 630 грн.); І квартал 2010 року - на 108 371 616 грн.; І півріччя 2010 року - наї 11 552 674 грн.; 3 квартали 2010 року - на 37 616 279 грн.; 2010 рік-на 40 874 202 грн.; І квартал 2011 року - на 119 102 766 грн.;

- за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 - на загальну суму 31 975 549 грн., у тому числі по періодах: II квартал 2011 року - в сумі 120 230 764 грн.; ІІ-ІІІ квартал 2011 року - в сумі 106 495 402 грн.; ІІ-ІV квартал 2011 року - в сумі 25 384 322 грн.; І квартал 2012 року - сумі 6 749 195 грн.; І півріччя 2012 року - в сумі 3 459 887 грн.; 3 квартали 2012 року - в сумі 5 932 229 грн.; 2012 рік-в сумі 6 591 227 грн.

Крім того, встановлено заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 14 093 978 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - у сумі 95 796 801 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 3 241 615 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - на суму 22 033 264 грн. (у т.ч. за IV квартал 2011 року - на суму 18 791 649 грн.).

2. п.4.1 ст. 4 пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, з урахуванням вимог п. 102.1 ст.102 Податкового Кодексу, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на 10 743 589 грн.; пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового Кодексу, з урахуванням вимог п. 102.1 ст.102 Податкового Кодексу, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 16 136 859 грн. Вказані порушення призвели до порушення, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, а саме: заниження від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за листопад 2012 року на суму 242 343 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів на загальну суму 26 367234 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів на 755 557 грн.

Вищевикладене призвело до порушення:

2.1. абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, абз. «а» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2009 по 31.12.2012 року на 20 575 814 грн., в тому числі по періодах: квітень 2010 в сумі 606 167 грн.; травень 2010 в сумі 40 грн.; жовтень 2010 в сумі 125 763 грн.; травень 2011 в сумі 933 839 грн.; червень 2011 в сумі 8 450 грн.; жовтень 2011 в сумі 959 154 грн.; листопад 2011 в сумі 1 332 589 грн.; грудень 2011 в сумі 1 213 259 грн.; січень 2012 в сумі 1 317 905 грн.; лютий 2012 в сумі 76 565 грн.; березень 2012 в сумі 24 482 грн.; квітень 2012 в сумі 1 188 768 грн.; травень 2012 в сумі 627 779 грн.; червень 2012 в сумі 2 924 316 грн.; липень 2012 в сумі 755 374 грн.; серпень 2012 в сумі 1 777 148 грн.; вересень 2012 в сумі 2 962 942 грн.; жовтень 2012 в сумі 2 170 478 грн.; листопад 2012 в сумі 1 471 712 грн.; грудень 2012 в сумі 99 084 грн.

2.2. абз. «б» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодуванню включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, грудень 2012 року, в сумі 4 070 850 грн., в тому числі завищено залишок від'ємного значення з ПДВ на суму 4 313 193 грн., в т.ч. по періодах: березень 2010 року 117 009 грн.; травень 2011 року - 942 408 грн.; квітень 2012 року - 1 313 662 грн.; червень 2012 року - 940 751 грн.; липень 2012 року - 999 363 грн. та занижено залишок від'ємного значення з ПДВ в розмірі 242 343 грн., листопад 2012 року.

2.3. п.200.3 ст.200 Податкового кодексу розділу V Податкового кодексу, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у сумі 2 233 784 грн., грудень 2012 року.

3. п. 51.1. ст.51 та пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України при поданні податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (за формою № 1ДФ) за IV квартал 2012 року з недостовірними даними та з помилками.

4. п.327.3 ст.327 Податкового кодексу України, у зв'язку з встановленням відсутності дозволу на спеціальне використання води у періоді з 02.07.11 по 13.07.11 включно, в результаті чого збір за спеціальне використання води за III квартал 2011 року занижено на 92 728,79 грн.

5. пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 та 2012 роки у сумі 15 829 799,28 грн., у тому числі по періодах: Січень 2011 р. -467 032,24 грн.; Лютий 2011 р. - 549 052,68 грн.; Березень 2011 р. - 680 630,50 грн.; Квітень 2011 р. -679 959,28 грн.; Травень 2011 р. - 676 603,16 грн.; Червень 2011 р. - 673 918,20 грн.; Липень 2011 р. - 671 233,02 грн.; Серпень 2011 р. - 671 233,02 грн.; Вересень 2011 р. - 671 904,52 грн.; Жовтень 2011 р. -671 233,04 грн.; Листопад 2011 р. - 671 904,26 грн.; Грудень 2011 р. - 672 568,98 грн.; Січень 2012 р. - 672 569,12 грн.; Лютий 2012 р. - 672 569,04 грн.; Березень 2012 р. - 673 240,26 грн.; Квітень 2012 р. - 671 226,58 грн.; Травень 2012 р. - 671 226,58 грн.; Червень 2012 р. - 671 226,58 грн.; Липень 2012 р. - 671 470,30 грн.; Серпень 2012 р. - 671 470,30 грн.; Вересень 2012 р. - 673 643,88 грн.; Жовтень 2012 р. - 674 178,46 грн.; Листопад 2012 р. - 674 178,46 грн.; Грудень 2012 р. - 675 526,82 грн.

6. п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 276,45 грн., у тому числі за І квартал 2011р. у сумі 5 276,45 грн.

7. статті 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», із змінами та доповненнями, в частині ненадходження валютної виручки за експортовані товари у сумі 278,35 дол.США; 54,00 рос.руб. та несвоєчасного надходження валютної виручки за експортовані товари у сумі 60,52 дол.США; 0,40 Євро.

На вказаний акт перевірки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» були подані заперечення, згідно статті 86 Податкового кодексу України, рішенням про результати розгляду заперечень висновки акту перевірки було залишено без змін.

У січні 2014 року ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» було передано на облік до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

10.01.2014 року, на підставі акту перевірки від 18.12.2013 р. №379/22.3-05393122, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення-рішення №0000043100 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 22 033 264 грн. та №0000053100 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 6 591 227 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом розглянуті та з'ясовані наступні обставини вказаних позивачем, в якості підстави для скасування оскаржених рішень, висновків відповідача щодо порушень позивачем податкового законодавства, що були встановлені за результатами перевірки.

Щодо необгрунтованого завищення ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» інших доходів, через кредиторську заборгованість перед Корпорацією «ІСД».

Між Позивачем та Корпорацією «ІСД» було укладено договори №241/5 від 05.05.03 р., №2009-029пст від 01.08.2009 р. При формуванні доходів в податковому обліку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» кредиторська заборгованість перед Корпорацією «ІСД» помилково була визначена як заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, однак в ході проведення перевірки перевіряючим було повідомлено про допущену при формуванні інших доходів помилку та надано додаткові угоди до договорів на підтвердження вказаних обставин. Зокрема, згідно додаткової угоди від 04.09.2012 р. до договору № 2009-029пст від 01.08.2009 р. сторони за договором дійшли згоди про збільшення на три роки строку позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з поставок продукції, зобов'язання підлягають сплаті до 01.10.2013 р.; згідно додаткової угоди від 24.03.2011 р. до договору № 241/5 від 05.05.2003 р. сторони за договором дійшли згоди про збільшення на три роки строку позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з поставок продукції, зобов'язання підлягають сплаті до 01.10.2013 р.

Таким чином на момент проведення перевірки строк сплати за вищезазначеними договоромами не настав.

Згідно п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 1 ст. 256 ЦК України під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (стаття 261 ЦК України).

З урахуванням викладеного вище кредиторська заборгованість ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за договорами з Корпорацією «ІСД» не відноситься до безповоротної фінансової допомоги, як сума заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, оскільки строк оплати по вказаним договорам на момент проведення перевірки не настав.

Відносно самостійного зазначення Позивачем про виявлення помилки при формуванні доходів суд зазначає наступне.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлено ст. 50 Податкового кодексу Країни. Згідно з приписами вказаної статті у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

В тому числі, відповідно до п. 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

З вищевикладеного вбачається, що уточнюючий розрахунок платник податків має право подавати тільки у разі самостійно виявленої помилки і тільки в період коли не проводиться перевірка такого платника податків. Таким чином, у платника податків не виникає обов'язку подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, за виявленими під час перевірки помилками, у раніше поданій податковій звітності.

Натомість відповідно до норм ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Крім того, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку ГУ Міндоходів, відповідно до запиту СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ №13503/7/22.2-09 від 30.10.2013 р., проведено зустрічну звірку Корпорації «ІСД» з питань підтвердження господарських відносин з ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2012р. За результатами проведення зустрічної звірки було складено довідку від 17.12.2013 р. № 534/39-00/24068988, згідно якої документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», їх вид та розрахунки; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». Корпорацією «ІСД» у бухгалтерському та податковому обліку списання дебіторської заборгованості не проводилось. ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» у бухгалтерському обліку списання кредиторської заборгованості також не проводилось.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган неправомірно не прийняв до уваги наведені обставини та не врахував їх фінансові результати при проведенні періврки та визначенні податкових зобовязань позивача.

Щодо встановлення завищення ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» скоригованих валових витрат за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року необхідно зазначити наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцію з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р. за результатами якої було складено акт від 13.03.2010 р. №406/08-02/2-05393122.

ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» не погодилось з висновками, викладеними в Акті перевірки від 13.03.2010 р. та подало до податкового органу письмові заперечення. За результатами розгляду заперечень податковим органом будь-яких рішень не приймалось.

Так, у разі виявлення порушення платником податку законодавства, контролюючий орган вправі притягнути до відповідальності такого платника в межах своєї компетенції, зокрема, у формі фінансової відповідальності.

Згідно п. 111.2. ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р. будь-які податкові повідомлення - рішення не приймались.

Встановлені порушення податкового законодавства платником податків за результатами наведеної перевірки, не може бути підставою для застосування до такого платника негативних наслідків, передбачених чинним законодавством за результатами даної перевірки.

Крім того, ст. 102 ПК України встановлено граничні строки давності для нарахування податкових зобов'язань платникам податків. Згідно п.102.1 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, враховуючи, що податковим органом не дотримано законодавчо визначеного строку для нарахування податкових зобов'язань та застосування фінансових санкцій, відповідач вважається вільним від зобов'язань, що нараховані за період більший ніж 1095 днів з часу винесення акту перевірки від 13.03.2010 року. Таким чином, відповідачем безпідствано було зменшено валові витрати позивача за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2010 р. на підставі Акту перевірки від 13.03.2010 р. №406/08-02/2-05393122.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ «Дніпропетровський трубний завод» укладались договри про отримання посередницьких послуг щодо продажу продукції власного виробництва, бухгалтерські консультації, юридичні послуги.

Так, ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» укладалися договори доручення з ФОП ОСОБА_8., ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Олвін-Траст», ТОВ «Колібрі-ЛТД», ТОВ «Експрес-Холдінг», ТОВ «Торгівельний союз «Реальто», ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ТОВ «Гранд Платінум», предметом яких було надання посередницьких послуг з продажу продукції стороннім організаціям як на території України так і за її межами.

Витрати, понесені ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» підтверджені договорами доручення, актами, що свідчать про надання послуг, платіжними дорученнями про перерахування коштів

Податковий орган вказує на те, що до перевірки не надано документальне підтвердження фактів здійснення посередницьких послуг за договорами доручення. Надані угоди та акти надання послуг не містять інформації щодо безпосередньої участі повірених в укладанні договорів (специфікацій) на реалізацію (придбання) продукції, показників, які вплинули на формування, ставки комісійної винагороди повірених. Також в наданих первинних документах не міститься інформація щодо особливості виконаних повіреними доручень по укладенню договорів на реалізацію (придбання) продукції, що унеможливлює зв'язати додатково понесені витрати з господарською діяльністю підприємства.

Також перевіркою встановлено, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» було укладено з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_10 договір про надання бухгалтерських послуг від 01.11.2010 за №19/2010-0111.

Отримання ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» послуг підтверджується самим договором про надання послуг, актом, що свідчить про надання послуг, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

В Акті перевірки вказано, що надані первинні угоди та акти надання послуг не містять інформації щодо обсягу операції та показників, які вплинули на формування вартості бухгалтерських послуг, а саме одиниці виміру господарської операції у натуральному виразі (людино-годин), також вказано на відсутність економічної доцільності придбання бухгалтерських послуг у зв'язку з наявністю в штаті ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» власних фахівців.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» встановлено також придбання ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» юридичних послуг за договором від 26.04.2011 за №14/6-11, укладеним з ПП «Хімуніверсал».

За договором про надання юридичних послуг №14/6-11 від 26.04.2011р., ПП «Хімуніверсал» надало юридичні послуги, які ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» використовувало у своїй господарській діяльності, а саме для оскарження результатів планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства.

В Акті перевірки вказано на відсутність економічної доцільності придбання юридичних послуг у зв'язку з наявністю на підприємстві юридичного відділу.

Надаючи правову оцінку наведеним порушенням суд виходить з такого.

Відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, пунктом «г» п.п. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інших вимог щодо складання первинних документів законодавством не встановлено.

Витрати, понесені ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», підтверджені договорами доручення, актами, що свідчать про надання послуг, платіжними дорученнями про перерахування коштів які відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості послуг до витрат. Відповідачем також не спростований факт використання позивачем послуг у власній господарській діяльності, а отже, підприємство правомірно віднесло до складу валових витрат оплату послуг, наданих йому за вищезазначеними договорами.

Податковий орган, згідно до норм законодавства, не наділений повноваженнями щодо визначення доцільності тих чи інших дій платника податків при здійсненні останнім господарської діяльності.

Враховуючи отримання Позивачем послуг для використання у власній господарській діяльності, що підтверджується вищезгаданими первинними документами, позивачем правомірно було сформовано валові витрати у відповідних періодах по господарських операціях з даними контрагентами.

Стосовно висновків податкової щодо реалізації продукції власного виробництва покупцям ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Регіон», ТОВ «Південтрансбудкомплект», ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест», компанція «Dufesco SA», за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції, що призвело до отримання збитків та як наслідок, заниження позивачем об'єкту оподаткування ПДВ суд зазначає наступне.

Норми Закону України «Про ціни та ціноутворення», Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, зокрема на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Пункти 5.3 - 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають обмежень щодо віднесення до валових витрат, витрат на придбання матеріалів, які були використані у виробництві, а отримана з них продукція була реалізована нижче собівартості.

Водночас абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Факт придбання сировини та використання її у господарській діяльності підтверджено первинними документами, які були надано СДПІ в ході проведення перевірки.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» у звітному періоді придбана сировина в подальшому була використана в його господарській діяльності (тобто виробництві продукції з метою реалізації), то її вартість правомірно віднесено до складу валових витрат виробництва.

Відповідно до п.2 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Визначення господарської операції міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що термін «господарська діяльність» не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, зокрема, діяльність позивача з придбання первинної сировини та виробництва з неї продукції при здійсненні окремих господарських операцій супроводжується лише витратами, крім того, за своїм змістом термін «господарська діяльність» значно ширше «господарської операції», оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій, і у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткуванню підлягають не господарські операції, а господарська діяльність за звітний податковий період.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни та державні регульовані ціни.

Статтею 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

П.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Матеріалами справи встановлено, що також підтверджено актом перевірки, ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за перевіряємий період отримувало доходи, тобто дана вимога закону ним дотримана.

Суд також зазначає, що збитковість господарської операції не може бути підставою для визнання її негосподарською, оскільки господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності. Таким чином, продаж товарів за ціною нижчою ціни придбання є господарською діяльністю в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та діяльністю, направленою на отримання доходу.

Отже, позивач не порушував вимоги закону щодо заниження ціни товару, оскільки продукція, що реалізовувалась, була продана за договірними цінами, тобто за домовленістю між виробником - ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» (продавцем) і споживачем (покупцем) продукції. У зв'язку з чим, є безпідставним перерахунок сум податкових зобов'язань з ПДВ, обчислений виходячи з сум перевищення звичайних цін над цінами поставки по операціях з реалізації готової продукції вітчизняним покупцям.

Відносно непідтвердження перевіркою ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» факту реальності здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками.

Як встановлено в судовому засіданні, Відповідачем було зроблено висновок про нереальність здійснення операцій та відсутність фактичного руху товарів по ланцюгам постачання на підставі висновків актів інших ДПІ, що призвело до завищення позивачем валових витрат.

З огляду на викладене суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями саме між вказаними в первинній документації суб'єктами правовідносин, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладання угоди та її здійснення.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання-передачу тих чи інших активів саме учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким передавався та приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу, субпідрядників тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як встановлено судом, обставини реальності здійснення господарських операцій ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з контрагентами-постачальниками були предметом розгляду судом у справах №804/1751/14 та №804/16124/13-а. Судовими рішеннями у даних справах встановлено факти реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом розгляду даних справ не охоплені обставини реальності здійснення господарських операцій з контрагентом „Ангстрем-Континенталь".

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт реального здійснення господарських операцій з даним контрагентом-постачальником, а отже й правомірність формування валових витрат за наслідками даних господарських опреацій. Виходячи з викладеного висновок відповідача в цій частині є правомірним.

З огляду на викладене, суд визнає висновки відповідача відносно нереальності здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару та послуг необгрунтованими та, відповідно, неправомірними, за винятком операцій з вказаним вище контрагентом.

Перевіркою встановлено, що між ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та ПрАТ «СК «Україна» укладались договори страхування фінансового ризику №01-фр/12/Д від 29.02.2012 р., №02/5-фр/12/Д від 01.04.2012 р., №05-фр/12/Д від 01.06.2012 р., №02-фр/12/Д від 29.02.2012 р., №02/6-фр/12/Д від 01.04.2012 р., №04-фр/12/Д від 01.05.2012 р., №06-фр/12/Д від 01.06.2012 р., №11-фр/12/Д від 02.06.2012 р. Предметом яких є майнові інтереси Позивача при виконанні Контракту №1010/10 та №1011/10 від 11.01.2010 року.

При цьому податковий орган дійшов висновку, що на дату укладання угод страхування подія, на випадок якої проводиться страхування, а саме, невиконання компанією «Duferco S.A.» прийнятих на себе зобов 'язань за контрактами від 11.01.2010 №1010/10 та №1011/10 в частині проведення своєчасної оплати поставленої ПАТ «ДТЗ» продукції в межах ліміту відповідальності страховика, не має ознак ймовірності та випадковості настання, а є такою, що настала.

Суд не погоджується з такими висновками податкової з огляду на таке.

Страховими випадками, у відповідності до вищевказаних договорів страхування, є збитки Страхувальника (ПАТ «Дніпропетровський трубний завод») внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом Страхувальника компанією «Duferco S.A.», зобов'язань по угоді, укладеній між Страхувальником і контрагентом.

Згідно п. 7 «Умови платежів» контрактів від 11.01.2010 №1010/10 та №1011/10, Покупець (компанія «Duferco S.A.») повинен оплатити Постачальнику (ПАТ «ДТЗ») за кожну партію продукції протягом трьох робочих днів від дати надання факсом документів, перелічених у п.3.4.2 Контракту або у відповідності до Додаткових угод до контракту.

Згідно з додатковими угодами від 29.02.2012 р., 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., 31.05.2012 р., 30.06.2012 р. по контрактам, Покупець (компанія «Duferco S.A.») зобов'язується погасити заборгованість, яка зафіксована на відповідну дату, та здійснити платежі за Товар, що поставляється за певний період шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» згідно з графіком погодженим сторонами.

Отже, висновки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про те, що на дату укладання вищезазначених договорів страховий випадок вже настав, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Підпунктом 140.1.6. п. 140.1 ст. 140 ПК України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування, зокрема, фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Враховуючи те, що предметом страхування у вказаних договорах виступають саме фінансові ризики, пов'язані із провадженням ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» власної господарської діяльності, суд приходить до висновку, що позивач у відповідності до приписів пп.140.1.6. п. 140.1 ст. 140 ПК України мав право на включення витрат із страхування фінансових ризиків за такими договорами до складу валових витрат товариства і, відповідно, враховувати останні при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Посилання податкового органу на те, що витрати ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» із страхування фінансових ризиків позбавлені розумної економічної причини, ділової мети, суд вважає безпідставними.

Суд зазначає, що на розрахунок сум податкових зобов'язань за оскарженими рішеннями в цілому вирішальний вплив має визначене вище судом порушення відповідача щодо неврахування помилковості декларування позивачем податкових зобов'язань за наслідками операцій пов'язаних з застосуванням строків позовної давності. Крім того, оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, судом було встановлено, що оскаржуваними рішеннями відповідача було встановлено також інші порушення, що не досліджувалися судом при вирішенні даної адміністративної справи, зокрема з підстав їх визнання позивачем. При цьому суд зазначає, що повноваження суб'єкта владних повноважень не можуть здійснюватись судом, зокрема в частині нарахування податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, з урахуванням складності розрахунку податкових повідомлень-рішень, здійсненого на підставі частково правомірних висновків відповідача, а також висновків, які визнані позивачем та обставини щодо яких судом не досліджувались, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року №0000043100 та № 0000053100 підлягають скасуванню повністю. Однак скасування рішень в цілому в даному випадку не є підставою вважати протиправними висновки, з якими погодився суд, а також ті що визнані позивачем, що створює відповідні юридичні наслідки для сторін наведених правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10 січня 2014 року № 0000043100, яким Публічному акціонерному товариству «Дніпропетровський трубний завод» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22033264,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "П" Державної податкової інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10 січня 2014 року № 0000053100, яким Публічному акціонерному товариству «Дніпропетровський трубний завод» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6591227,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» (код ЄДОРПОУ 05393122) судовий збір у розмірі 560,30 грн. (п'ятсот шістдесят грн. 30 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2014 року

Суддя О.Б. Ляшко