Рішення № 4224555, 27.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.09 р. Справа № 23/156

за позовом: Дочірнього підприємства фірми ”Екотехніка-М” м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торгівельна мережа ”Сарепта” м. Донецьк

про стягнення 34 354, 13 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Шкляров І.О. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 07.07.2009р. В засіданні оголошувалась перерва до 21.07.2009р. В засіданні, яке відбулось 21.07.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 27.07.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, дочірнє підприємство фірма ”Екотехніка-М” м. Київ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Торгівельна мережа ”Сарепта” м. Донецьк, 31 924, 58 грн. боргу, 729, 24 грн. інфляційних, 188, 92 грн. річних та 1 511, 39 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- укладення з відповідачем договору постачання № 344 від 01.01.2009р., за яким позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 31 924, 58 грн.;

- видаткові накладні № ДН04458 від 21.01.2009р., № ДН04459 від 21.01.2009р., № ДН04549 від 23.01.2009р., № ДН04550 від 23.01.2009р., № ДН04551 від 23.01.2009р., № ДН04593 від 26.01.2009р., № ДН04612 від 27.01.2009р., № ДН04813 від 06.02.2009р., № ДН04814 від 06.02.2009р., № ДН04998 від 16.02.2009р. та № ДН05015 від 17.02.2009р.;

- невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості товару, внаслідок чого в нього перед позивачем утворився борг в розмірі 31 924, 58 грн.;

- направлення на адресу відповідача претензії № 245 від 27.03.2009р. з вимогою оплатити суму боргу;

- нарахування відповідачу на підставі п.6.2. договору № 344 пені в сумі 1 511, 39 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України 729, 24 грн. інфляційних та 188, 92 грн. річних;

- ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач надав заперечення на позов № 232 від 26.06.2009р., в яких в задоволенні позовних вимог просив відмовити. В своїх запереченнях відповідач зазначив, що отримав від позивача товар на загальну суму 31 924, 58 грн., але цей товар, на його думку, поставлявся не за договором постачання № 344 від 01.01.2009р.

В судовому засіданні 07.07.2009р. позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві, у зв’язку з тим, що за наявною у позивача інформацією відповідач здійснює розпродаж активів та має на меті розпочати процес реорганізації.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір постачання № 344 від 01.01.2009р. (далі - договір № 344) з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець - прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. договору). Відповідно до п.1.2. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п.7.1. договору, договір № 344 діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2009р.

Пунктом 2.4. договору закріплено, що ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню.

Сторони погодили, що покупець зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару покупцем (п.5.5. договору в редакції протоколу розбіжностей від 01.01.2009р.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 31 924, 58 грн., що підтверджується видатковими накладними № ДН04458 від 21.01.2009р., № ДН04459 від 21.01.2009р., № ДН04549 від 23.01.2009р., № ДН04550 від 23.01.2009р., № ДН04551 від 23.01.2009р., № ДН04593 від 26.01.2009р., № ДН04612 від 27.01.2009р., № ДН04813 від 06.02.2009р., № ДН04814 від 06.02.2009р., № ДН04998 від 16.02.2009р. та № ДН05015 від 17.02.2009р. Факт отримання товару за цими накладними відповідач підтвердив у судовому засіданні 07.07.2009р., що зафіксовано в протоколі судового засідання.

Позивач стверджує, що відповідач не розрахувався з ним за отриманий товар, у зв’язку з чим борг відповідача складає суму 31 924, 58 грн. Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву № 232 від 26.06.2009р. також підтвердив, що отримав від позивача товар на загальну суму 31 924, 58 грн.

Частиною 7 ст.179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Нормами ГК України також закріплено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (ч.2. ст.180 ГК України). Згідно норм п.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Сторони виконали приписи цих норм, уклавши договір постачання № 344 від 01.01.2009р.

Відповідач під час розгляду справи зазначив, що постачання позивачем товару здійснювалось поза рамками договору постачання № 344 від 01.01.2009р. Крім того, відповідач стверджував, що усних договорів на поставку товару він з позивачем не укладав (див. протокол судового засідання від 07.07.2009р.).

Оскільки поставка товару може відбуватися лише за умовами договору в усній або письмовій формі, а відповідач стверджує, що договорів на поставку товару з позивачем в усній формі він не укладав, суд дійшов до висновку, що товар, поіменований у видаткових накладних, доданих до позову, був поставлений на виконання умов договору постачання № 344 від 01.01.2009р.

Посилання відповідача на відсутність замовлень на придбання товару суд до уваги не приймає, тому що: ці замовлення повинен оформлювати саме він, а не позивач; ціна, асортимент та інші характеристики товару остаточно визначаються у накладній (п.2.4. договору) - відповідач прийняв товар за накладними, на які посилається позивач, доказів його повернення не надав, отже поставлений товар відповідав його потребам (фактично усному замовленню).

Доказів оплати позивачу суми боргу в розмірі 31 924, 58 грн. відповідач не надав. Тому суд вимоги позивача в цій частині вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, і стягує з відповідача на користь позивача 31 924, 58 грн. боргу.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату поставленого товару у вигляді сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.6.2.)

На підставі вищевказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в зальній сумі 1 511, 39 грн. Враховуючи правомірність нарахування суми пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені і стягує з відповідача на користь позивача 1 511, 39 грн. за періоди, зазначені в наданому суду розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі вищезазначеної статті нарахував відповідачу 729, 24 грн. інфляційних та 188, 92 грн. річних. Враховуючи правомірність нарахування суми інфляційних та річних суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі і стягує з відповідача 729, 24 грн. інфляційних за березень 2009р. - червень 2009р. та 188, 92 грн. річних за періоди, зазначені в наданому суду розрахунку.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві, судом розглянуто і відхилено, оскільки не доведено, що невжиття таких запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 179, 180, 193, 265-267 Господарського кодексу України ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Торгівельна мережа ”Сарепта” (м. Донецьк, пр. Київський, 46, р/р 2600912620 в ДОД ”Райффайзен Банк Аваль” м. Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 34557310) на користь дочірнього підприємства фірми ”Екотехніка-М” (м. Київ, просп. Палладіна, 46/2, корп.3, р/р 26004175 в ВАТ ”Кредитпромбанк”, МФО 300863, ЄДРПОУ 24363204) - 31 924 грн. 58 коп. боргу, 729 грн. 24 коп. інфляційних,188 грн. 92 коп. річних, 343 грн. 54 коп. витрат на сплату держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Забарющий М.І.