Рішення № 4224302, 23.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/244

23.07.09

За позовом Акціонерного товариства „Страхова компанія „Залізничні шляхи”

до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Страховий капітал”

про стягнення 4264,07 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: Губарькова Н.Л. (довіреність від 12.01.2009);

від відповідача: Качур О.А. (довіреність №18/06-09 від 15.06.2009р.);

В судовому засіданні 23 липня 2009 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Акціонерне товариство „Страхова компанія „Залізничні шляхи” (надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Страховий капітал” (надалі –відповідач) частини страхового відшкодування за Генеральним договором про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії у розмірі 4264,07 грн.

В ході розгляду справи позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача 2227,36 грн., в тому числі 1539,20 грн. частки страхового відшкодування, 688,16 грн. штрафних санкцій (пені, інфляційних та 3% річних), в частині стягнення 2724,87 грн. позивач просить припинити провадження по справі у зв’язку з погашенням заборгованості на цю суму.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов’язки за договором не виконав, не сплатив позивачу долю у страховому відшкодуванні.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в частині нарахування штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено генеральний договір про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії № 01/RE/07 (надалі –Договір факультативного перестрахування), предметом якого є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків, та який є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов’язки сторін при укладенні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків і вирішення спірних питань.

Перестрахуванням (цесією) є страхування Страховиком на визначених договором перестрахування умовах, ризику виконання частини своїх обов’язків перед Страхувальником при настанні страхового випадку у Перестраховика (п. 1.4 Договору).

У відповідності до п. 2.1 Договору факультативного перестрахування пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється шляхом направлення Перестраховику Ковер-ноти, що містить умови прийому-передачі частини відповідальності, порядок взаєморозрахунків, порядок надання інформації Сторонами, якщо умови і порядок відрізняються від положень цього Договору. Якщо Перестразовиу згоден з умовами, викладеними у ковер-ноті, він підписує такий документ, завіряє круглою печаткою та направляє Перестрахувальнику.

05.02.2008 між позивачем та Не мешкало Владиславом Григоровичем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 13/01 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб HONDA CR-V, державний номерний знак ВІ 8228 АН.

13.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 326-08/SK відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (45000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 13/01.

16.02.2009 сталася дорожньо –транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - HONDA CR-V, державний номерний знак ВІ 8228 АН, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 71/09-193/09 від 26.02.2009 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 6500,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 136 від 03.03.09 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

20.02.2009 позивач листом № 179/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 16.03.2009 направив листи № 242/ВЗ щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 1539,20 грн.

15.08.2007 між позивачем та Колодієм Олегом Ігоровичем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 291 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб Лексус LX 470, державний номерний знак ВІ 0071 МІ.

27.08.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 240-07/ SK, відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (50000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування №291.

11.06.2008 сталася дорожньо –транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - Лексус LX 470, державний номерний знак ВІ 0071 МІ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхових актів № 212 від 30.07.2008 та № 212/1 від 08.08.2008 позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 5334,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1256 від 01.08.08 та № 1277 від 14.08.2008 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

12.06.2008 позивач листом № 623/ВЗЮЗ повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 15.10.2008 направив лист № 104/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 754,85 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач платіжним дорученням № 711 від 20.07.2009 сплатив позивачу свою частку страхового відшкодування по Ковер-ноту №240-07/SK в сумі 754,85 грн. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 754,85 грн., і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

15.02.2008 між позивачем та Романовською Ольгою Володимирівною було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 02/22 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER PRADO, державний номерний знак ВІ 8000 АМ.

18.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 332-08/SK відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (80000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 02/22.

23.12.2008 сталася дорожньо –транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - TOYOTA LAND CRUISER PRADO, державний номерний знак ВІ 8000 АМ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 442/08-650/08 від 29.12.2008 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 3870,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 72 від 30.12.08 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

24.12.2008 позивач листом № 252/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 25.02.2009 направив лист № 186/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 372,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач платіжним дорученням № 712 від 20.07.2009 сплатив позивачу свою частку страхового відшкодування по Ковер-ноту №332-08/SK в сумі 372,00 грн. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 372,00 грн., і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

01.10.2008 між позивачем та Андієць Дмитром Даниловичем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 04/105 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб TOYOTA CAMRY 3,5, державний номерний знак ВІ 3767 ВА.

17.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 420-08/SK відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (40000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 04/105.

01.12.2008 сталася дорожньо –транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - TOYOTA CAMRY 3,5, державний номерний знак ВІ 3767 ВА, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 405/08-574/08 від 09.12.2008 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 3650,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 22 від 08.12.08 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

03.12.2008 позивач листом № 209/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 30.01.2009 направив лист № 88/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 693,61 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач платіжним дорученням № 713 від 20.07.2009 сплатив позивачу свою частку страхового відшкодування по Ковер-ноту №420-08/SK в сумі 693,61 грн. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 693,61 грн., і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

07.05.2008 між позивачем та Марченко Наталією Михайлівною було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 12/87 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб TOYOTA RAV 4, державний номерний знак ВІ 5600 АТ.

12.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір перестрахування (Ковер-Нота) № 360-08/SK відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (50000,00 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування № 12/87.

02.04.2009 сталася дорожньо –транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ - TOYOTA RAV 4, державний номерний знак ВІ 5600 АТ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.

На підставі страхового акту № 149/09-286/09 від 17.04.2009 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 4324,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 250 від 21.04.09 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

06.04.2009 позивач листом № 302/П повідомив відповідача про настання страхового випадку, та 30.04.2009 направив лист № 464/П щодо виплати частки страхового відшкодування з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 905,01 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач платіжним дорученням № 705 від 20.07.2009 сплатив позивачу свою частку страхового відшкодування по Ковер-ноту №360-08/SK в сумі 905,01 грн. А тому на час винесення рішення між сторонами відсутній предмет спору щодо сплати заборгованості в сумі 905,01 грн., і провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3.3.3 Договорі відповідач зобов’язався перерахувати позивачу відповідну частку страхового відшкодування в межах взятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретним договором перестрахування, протягом 15 банківських днів з дня отримання від перестрахувальника документів.

Відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за договором факультативного перестрахування щодо своєчасної сплати частин страхового відшкодування в загальному розмірі 4264,07 грн. Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за Ковер-нотами № 240-07/SK від 27.08.2007, № 332-08/SK від 18.02.2008, № 420-08/SK від 17.10.2008 та № 360-08/ SK від 12.05.2008, на час винесення рішення у цій справі заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті частки страхового відшкодування по Ковер-ноту № 326-08/SK від 13.02.2008 складає 1539,20 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.7 Договору у випадку порушення однією із сторін умов розрахунків, визначених умовами цього договору та конкретними договорами факультативного перестрахування, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної річної облікової ставки НБУ, яка діятиме в період, коли вступить в силу умова оплати пені, за умови, що чинним законодавством на цей час не передбачено інше.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем та отримання відповідачем комплекту документів, передбаченого п. 3.3.3 Договору, а також враховуючи великий ступінь виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати його часток страхових відшкодувань (на час винесення рішення здійснена оплата по 4-м з 5-ти заявлених до стягнення ковер-нотам) суд приходить до висновку про необхідність зменшення нарахованих позивачем пені та 3% річних та в зв’язку з цим відмовляє в позовних вимогах у цій частині.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 1539,20 грн. частки страхового відшкодування по Ковер-ноту № 326-08/SK від 13.02.2008. Провадження по справі в частині стягнення 2724,87 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати позивача у сумі 414,50 грн. (102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі в частині стягнення 2724,87 грн. припинити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Страховий капітал” (ідентифікаційний код 32206908, адреса: 01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 6, кв. 2) на користь Акціонерного товариства „Страхова компанія „Залізничні шляхи” (ідентифікаційний код 22523595, адреса: 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 3, р/р 265016794 в АБ „Полтава-Банк”, МФО 331489) 1 539,20 (одну тисячу п’ятсот тридцять дев’ять гривень 20 копійок) та судові витрати у сумі 414,50 грн. (чотириста чотирнадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 27.07.2009р.