Рішення № 4224239, 20.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.09 Справа № 17/98

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво-схід», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 326 957 грн. 54 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Сміт В.В., довіреність № б/н від 07.05.2009;

від відповідача –не прибув;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 183493 грн. 38 коп., пені у сумі 15202,30 грн., інфляційних нарахувань у сумі 12661,04 грн., 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення у сумі 115600,82 грн., згідно договору №66/03-08 від 20.03.2009.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 13.04.2009, 27.04.2009 та 18.05.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продукти України» (позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Браво-схід»(відповідач у справі), як Дистриб’ютором, укладено договір поставки № 66103-08 від 20.03.2008 (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язується поставляти продукцію у власність Дистриб’ютора, а Дистриб’ютор зобов’язується приймати і оплачувати продукцію на умовах цього Договору.

Під продукцією мається на увазі кисломолочна продукція, що знаходиться на складі Постачальника з терміном виготовлення не більше трьох діб при 14-денному терміні реалізації, не більше доби –для продукції з терміном реалізації менше 14-ти днів, і не більше п’яти діб –для продукції з терміном реалізації більше 14-ти днів.

Згідно пункту 4.2 Договору, розрахунок між Дистриб’ютором та Постачальником здійснюється протягом 8 банківських днів з моменту передачі продукції Дистриб’ютору, підтвердженої оформленими товарно-транспортними документами.

Пунктом 4.3 Договору передбачено……

На виконання умов договору позивач за 363 видатковими накладними в період з 02.05.2008 по 27.12.2008 поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 1880392,01 грн.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що розрахунок між Дистриб’ютором та Постачальником здійснюється протягом 8 банківських днів з моменту передачі продукції Дистриб’ютору, підтвердженої оформленими товарно-транспортними документами.

Відповідачем було здійснено часткову оплату продукції у сумі 1696898,63 грн. Таким чином, заборгованість складає 183493,39 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 15202,30 грн. за період з 13.01.2009 по 18.05.2009, інфляційних нарахувань у сумі 12661,04 грн. та 0,5% від суми заборгованості за кожний день у сумі 115600,82 грн. за той самий період.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1880392,01 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.32-150; т. 2, а.с.1-150; т.3, а.с.1-94).

Як встановлено при розгляді справи, всього на виконання зобов’язання по оплаті товару за Договором відповідачем сплачено 1696898,63 грн.

Факт наявності боргу в сумі 183493,38 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Позивач просить стягнути пеню у сумі у сумі 15202,30 грн. за період з 13.01.2009 по 18.05.2009.

Відповідальність за несвоєчасне здійснення грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 7.2 Договору у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів.

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на це, позивачем вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежів, як зазначено в договорі.

Отже, зазначена пеня є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 12661,04 грн. за період з 13.01.2009 по 18.05.2009.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення проценту за користування чужими грошовими коштами на підставі п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 4.3 Договору, у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу у сумі 115600,82 грн. за період з 13.01.2009 по 18.05.2009.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, вищевказана вимога не суперечить чинному законодавству є вірно нарахованою, а тому підлягає задоволенню.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги слід задовольнити повністю з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво-схід», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Менделєєва, буд. 1, ідентифікаційний код 34988608 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукти України», м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 79/81, ідентифікаційний код 30255314, заборгованість у сумі 183493 грн. 38 коп., пеню у сумі 15202,30 грн., інфляційні нарахування у сумі 12661,04 грн., 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення за користування чужими грошовими коштами у сумі 115600,82 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 3269,58 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. 00 коп., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 23.07.2009.

Суддя О.С. Фонова