Ухвала суду № 42240757, 24.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1540/14-ц Головуючий у І інстанції Косович Т.П.Провадження № 22-ц/780/7250/14 Доповідач у 2 інстанції МережкоКатегорія 58 24.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Франюк Т.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 18 вересня 2014 року по справі за поданням Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року головний державний виконавець ВДВС Тетіївського районного управління юстиції Рябокінь М.В. звернувся до суду із поданням про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1

У поданні зазначав, що на виконання у відділі ДВС Тетіївського РУЮ перебуває вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-41 У від 11 серпня 2014 року Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській1 області з ОСОБА_1 в розмірі 3 683,77 грн.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Тетіївського РУЮ 15 червня 2014 року відкрито виконавче провадження, і боржнику наданий термін для добровільного виконання вимоги.

Боржник ОСОБА_1 станом на 16 вересня 2014 року не сплатила борг.

У разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» має право звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи, до виконання зобов'язань за рішенням.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 18 вересня 2014 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Відділ ДВС Тетіївського РУЮ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення подання.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначено в узагальнені судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року (Верховний Суд України) Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) доповнено ст. 377-1, якою врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК, та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 Закону № 606-XIV у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII).

Інструкція з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17 квітня 2012 року та затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 містить окремий розд. XI "Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну", в якому передбачено зміст подання державного виконавця при зверненні до суду, що полягає в такому:

1. У разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

2. Подання повинно містити:

а) найменування суду, до якого направляється подання;

б) реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні;

в) реквізити виконавчого провадження;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік);

ґ) підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

3. У поданні мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа зазначаються вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ.

4. До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів (за потреби). У поданні також можуть зазначатися адреса місця проживання боржника та інші відомості, які відомі про цю особу державному виконавцю.

5. Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.

Докази направлення подання ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.

Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів" не відповідає вимогам законодавства.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У поданні державного виконавця, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо ухилення боржника від виконання рішення суду.

Про ухилення боржника від виконання ,покладених на нього рішенням обов'язків, у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, державний виконавець направив до суду подання, копію постанови про відкриття провадження, без надання будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття провадження та ухилення його від виконання зобов'язань, тому висновок суду про від мову у задоволенні подання є вірним.

Неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання можуть бути однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання.

Конституцією України передбачено, що "судочинство визначається виключно законами України" (п. 14 ч. 1 ст. 92), "судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України" (ч. 5 ст. 124).

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (із змінами) визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) розглядається в порядку цивільного судочинства і вирішується судом за місцезнаходженням органу ДВС за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу ДВС (ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України).

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

Оскільки, суд при поставленні ухвали вірно з"ясував обставин, що мають значення для вирішення спору, ухвалу постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, колегія підстав для скасування ухвали не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 18 вересня 2014 року - відхилити.

Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 18 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до п. 2 ч.1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: