Постанова № 42240266, 09.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2015 року Справа №917/2040/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Оніщенко Ю.В.

за участю представників:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4421П/1-35) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07 жовтня 2014 року по справі №917/2040/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ,

до Приватного підприємства "Металекспрес", м. Полтава,

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07 жовтня 2014 року по справі позов повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати ухвалу, справу повернути до господарського суду Полтавської області.

Будучи належним чином ухвалою суду повідомленими про дату і місце судового розгляду, учасники процесу у судове засідання не з’явились, повноважних представників до суду не направили. Відповідач відзиву на скаргу не надав.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача та відповідача за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", позивач, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Металекспрес" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07 жовтня 2014 року по справі позов повернуто позивачу з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвала мотивована тим, що позивач додав до позовної заяви меморіальний ордер №731 від 08.09.2014 року про сплату судового збору в сумі 1218 грн., що є доказом сплати судового збору по одній вимозі. Друга позовна вимога не оплачена позивачем.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява складається із двох вимог і позивач мав сплатити судовий збір за дві вимоги.

Проте, з висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись та вважає ухвалу незаконною і винесеною з порушенням норм процесуального законодавства.

Так, особливості подання позову у господарському процесі врегульовані положеннями розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави.

Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 цього Кодексу про повернення позовної заяви.

Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав повернення позовної заяви, а саме, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

У постанові пленуму №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Зокрема, господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому, слід зазначити, що суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 Господарського процесуального кодексу України такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі, і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК України). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК України); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК України), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

У даному випадку господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність двох вимог і зазначив, що судовий збір в сумі 1218 грн. є лише доказом сплати судового збору по одній вимозі. А друга позовна вимога судовим збором не оплачена.

У той час, як вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно є єдиною нероздільною вимогою майнового характеру.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Розмір ставок судового збору за подання заяв майнового характеру до господарського суду на 01.01.2014 року складав 1827 грн.

Отже, і сплаті підлягає судовий збір в сумі 1827 грн., проте, позивачем до позову додано ордер №731 про сплату судового збору в сумі 1218 грн.

Таким чином, на думку колегії суддів, господарським судом Полтавської області при винесенні ухвали допущено порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню, а справа – передачі на розгляд до господарського суду Полтавської області, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 07 жовтня 2014 року по справі №917/2040/14 скасувати.

Передати матеріали справи №917/2040/14 на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Повний текст постанови по справі складено 09.01.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.