Ухвала суду № 42240218, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 року

справа № П/811/3226/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 07.10.2014р. у справі №П/811/3226/14

за позовом:

Публічного акціонерного товариства «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка»

до:

про:

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2014р. Публічне акціонерне товариство «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» (далі – ПАТ «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області (далі – Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення /а.с. 3-7/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. відкрито провадження в адміністративній справі №П/811/3226/14 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду /а.с. 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки ПАТ «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» з питання достовірності нарахування від’ємних та позитивних значень різниць між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за серпень-вересень 2011р., квітень-травень 2013р. та липень-серпень 2013р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідних періодів, з урахуванням матеріалів перевірок щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, яке призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на загальну суму 296299,00грн., в т.ч. за вересень 2011р. – 2881,00грн., за травень 2013р. – 145014грн., за серпень 2013р. – 148404грн., та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002501502 від 09.09.2014р., яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 296299,00грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 148150,00грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов’язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002501502 від 09.09.2014р..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. у справі №П/811/3226/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Кіровоградської ОДПІ від 09.09.2014 р. №0002501502, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 296299,00грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 148150,00 грн. (суддя – Нагібіна Г.П.) /а.с. 89-90/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. у даній справі, подав апеляційну скаргу /а.с. 94-95/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 07.10.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції у даній справі об’єктивно, повно, всебічно досліджено обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, прийнято законне та обґрунтоване рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 07.10.2014р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, годину та місце розгляду даної справи повідомлені судом належним чином, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання або про можливість розгляду справи у відсутність його представника, суд в установленому законом порядку не повідомив.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, підтримав доводи викладенні у письмовому запереченні на апеляційну скаргу та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з’ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 07.10.2014р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка», ідентифікаційний код 05784437, зареєстровано як юридична особа 05.04.2011р. Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, та як платник податків перебуває на податковому обліку у відповідача.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 28.08.2014р. було проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» з питання достовірності нарахування від’ємних та позитивних значень різниць між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за серпень-вересень 2011р., квітень-травень 2013р. та липень-серпень 2013р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідних періодів, з урахуванням матеріалів перевірок щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт №492/11-23-15-02/05784437 від 29.08.2014р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 8-15/ податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, з урахуванням ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 296299,00грн., в т.ч. за вересень 2011р. на суму 2881,00грн., за травень 2013р. в розмірі 145014,00грн., за серпень 2013р. в розмірі 148404,00грн.

За результатами перевірки на підставі акту №492/11-23-15-02/05784437 від 29.08.2014р. податковим органом 09.09.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002501502, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 296299,00грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 148150,00грн. /а.с. 16/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, 22.10.2007р. між ПАТ «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» (Замовник) та ТОВ «ВУДСТИЛ» (Виконавець) було укладено Договір №22-кп/10/07-504/310-02 предметом якого є замовлення на виготовлення Виконавцем зкидувача насіння СА-4001-509.046.4280 СБ в кількості 30000 штук /а.с.18-19/.

Відповідно до договору №609/341 про заміну сторони зобов’язання від 02.10.2008р. ТОВ «ВУДСТИЛ» (Виконавець) замінено на ТОВ «ПДМ-ПЛАСТ» /а.с.20-21/.

17.01.2012р. між ПАТ «по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» (Покупець) та ТОВ «КБ Роботікс Інженерія» укладено договір №50/003 предметом якого є передача у власність Покупця обладнання та надання послуг з навчання персоналу Покупця та запуск обладнання в експлуатацію /а.с.40-42/.

З наданих позивачем під час розгляду даної адміністративної справи належних письмових доказів, які також були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки, вбачається, що сторонами за договором №22-кп/10/07-504/310-02 від 22.10.2007р. та №50/003 від 17.01.2012р. свої зобов’язання було виконано, а саме позивачем отримано визначені умовами договорів товари, роботи, послуги, які надані вищезазначеними контрагентами позивача та сплачено вартість товарів, робіт та послуг, контрагенти позивача під час укладення договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками ПДВ, при цьому позивачем було надано, як відповідачу під час проведення перевірки так і суду під час розгляду даної справи, усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором, та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товарів у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, та на підставі яких позивачем у справі у відповідні звітні формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов’язання та податковий кредит /а.с. 26-28, 29-31, 37-39, 51-52, 48-50/, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правомірний висновок щодо реальності проведених позивачем господарських операцій.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості придбаних товарів та послуг, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів, робіт та послуг, які позивачем було отримано від його контрагентів, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань не відповідають вимогам Податкового кодексу України, які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на загальну суму 296299,00грн., в т.ч. за вересень 2011р. – 2881,00грн., за травень 2013р. – 145014грн., за серпень 2013р. – 148404грн. є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0002501502 від 09.09.2014р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 07.10.2014р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. у справі №П/811/3226/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 05.01.2015р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко