Ухвала суду № 42240197, 27.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"27" травня 2014 р. справа № 804/5851/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 р. у справі № 804/5851/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецналадка"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000991501 від 18 квітня 2013 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10813 грн. в тому числі за основним платежем - 181705 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90852,50 грн. та №0000981502 від 18 квітня 2013 р., згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117990 грн., в тому числі за основним платежем - 78660 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39330 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення договору між ПП "Транс-Атлантика Сервіс". Відповідачем не надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 29.03.2013 року по 04.04.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ "Укрспецналадка" з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Феріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Ліга", ТОВ "Лігран", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантика Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка" та подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

В ході перевірки відповідачем, зокрема, зазначено, що не встановлено фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ "Укрспецналадка" з ТОВ "Феріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Ліга", ТОВ "Лігран", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантика Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка" (а.с.10-34).

За результатами означеної перевірки було складено акт №2162/225/31573282 від 10.04.2013 р., відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:

- п. 135.1, п. 135.2, ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, а саме, ТОВ «Укрспецналадка» завищено у 1 кварталі 2012 року задекларовані показники у рядку 02 «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 434050 грн., при реалізації товарів покупцям: ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно накладної № 74 від 14.03.2012 року, ПАТ «ДТЕК Добропіллявугілля» згідно накладної № 72 від 14.03.2012 року, ВАТ «Донецький експериментальний ремонтно-механічний завод» згідно накладної N 77 від 20.03.2012 року, який отримано від ПП «Транс - Атлантика Сервіс», по ланцюгу в результаті недійсності господарських операцій, викладеного в п.3.1 акту перевірки;

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме, занижено інші доходи на суму 471 960 гри., у тому числі : за 1 квартал 2012 року - 391800 грн., за 3 квартал 2012 року - 80160 грн., на суму отриманих безоплатно комплектуючих від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати;

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, підприємством неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування собівартость товарів та комплектуючих, отриманих від ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на суму 827350 грн., у т.ч. : за 1 квартал 2012 року - 760550 грн. за 3 квартал 2012 року - 66800 грн., в результаті недійсності господарських операцій, викладених в п.3.1 акту перевірки.

- п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, завищено податкове зобов'язання по ПДВ у березні 2012 року на суму 86810 грн. при реалізації товару покупцям: ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно накладної № 74 від 14.03.2012 року, ПАТ «ДТЕК Добропіллявугілля» згідно накладної № 72 від 14.03.2012 року, ВАТ «Донецький експериментальний ремонтно-механічний завод» згідно накладної № 77 від 20.03.2012 року, який отримано від ПП «Транс - Атлантика Сервіс», по ланцюгу в результаті недійсності господарських операцій, викладеного в п.3.1 акту перевірки.

- п. 198.1, п. 198.2,п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, безпідставно включено до складу податкового кредиту березня 2012 року суму ПДВ у розмірі суму ПДВ у розмірі 165470 грн. внаслідок неправомірного включення податкових накладних № 671 від 12.03.2012 року та № 979 від 15.03.2012 року, отриманих від ПП «Транс - Атлантика Сервіс», в результаті недійсності господарських операцій.

На підставі акту перевірки від 28.01.2013 р. відповідачем 07 лютого 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000991501 від 18 квітня 2013 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10813 грн. в тому числі за основним платежем - 181705 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90852,50 грн. та №0000981502 від 18 квітня 2013 р., згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117990 грн., в тому числі за основним платежем - 78660 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39330 грн. (а.с.8-9).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №0000991501, №0000981502 від 18 квітня 2013 року, з наступних підстав.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Укрспецналадка" та ПП "Транс-Атлантика Сервіс" укладено договір №302 від 01.03.2012 р., відповідно до якого продавець ПП «Транс - Атлантика Сервіс» зобов'язується поставити, а покупець ТОВ «Укрспецналадка» прийняти та оплатити продукцію в номенклатурі, кількості, терміни та на умовах, оговорених цією угодою і специфікацією, які є невід'ємною частиною угоди. Згідно п.3.1 угоди: продукція постачається на умовах: на склад покупця.

На виконання договору № 302 від 01.03.2012 року та специфікації № 1 від 12.03.2012 року ТОВ «Укрспецналадка» отримано товар від ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на суму 580860 грн., у т.ч. ПДВ - 96810 грн. згідно накладної № 671 від 12.03.2012 року.

На виконання договору та специфікації № 2 від 15.04.2013 року ТОВ «Укрспецналадка» отримано товар від ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на суму 411960 грн., у т.ч. ПДВ - 68660 грн. згідно накладної № 979 від 15.03.2013 року.

Згідно товарно - транспортних накладних №12/03-01 від 12.03.2012 року та №15/03-1 від 15.03.2012 року перевезення здійснені автомобілем ГАЗ 3309 НОМЕР_1, автопідприємством ОСОБА_2, водій ОСОБА_2; замовник та вантажовідправник - ПП «Транс - Атлантика Сервіс».

ТОВ «Укрспецналадка» оприбутковано: на бух. облік 281 «Товари на складі» (згідно і відомості по рахунку 281 «Товари на складі») товари на загальну суму 434050 грн.; на бух.облік 201 «сировина й матеріали» (згідно журналу-ордеру і відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали») комплектуючи на суму 393300 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Укрспецналадка» віднесено до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування витрати, по взаємовідносинам з ПП «Транс - Атлантика Сервіс» : у 1 кварталі 2012 року - 760550 грн., у т.ч. товари на суму 434050 грн. та матеріали на суму 326500 грн.; у 3 кварталі 2012 року - 66800 грн., у т.ч. матеріали на суму 66800 грн.

При цьому, ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на адресу ТОВ «Укрспецналадка» виписані податкові накладні: № 671 від 12.03.2012 року та № 979 від 15.03.2012 року, які включені до реєстру отриманих податкових накладних.

Розрахунки ТОВ «Укрспецналадка» з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» здійснені у безготівковій формі. Товар оплачено на суму 992820 грн.

Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ПП "Транс-Атлантика Сервіс", підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За період 2012 р. позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість, в тому числі по операціях з ПП "Транс-Атлантика Сервіс" за березень 2012 р. ПДВ у сумі 165470 грн.

З акту перевірки вбачається, що ПП "Транс-Атлантика Сервіс" перебувало на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Згідно висновків акту перевірки договори по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діє з 01.01.2011 року), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже, у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства ПП «Транс - Атлантика Сервіс» по взаємовідносинах з іншими контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ПП «Транс - Атлантика Сервіс» підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на час здійснення господарських операції з позивачем перебував на обліку як платник податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 117990 грн. до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 181705 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 90852,50 грн., оскільки позивачем правомірно віднесені витрати за договором з ПП «Транс - Атлантика Сервіс» до складу валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року у справі № 804/5851/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун