Ухвала суду № 42240178, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" жовтня 2014 р. справа № 804/6498/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. у справі № 804/6498/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Павлоградський завод автоматизованих ліній та машин»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

13.05.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000092230 від 29.04.2013 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000092230 від 29.04.2013 року .

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено.

Постанова суду вмотивована тим, що первинні документи, надані позивачем, не викликають сумнівів щодо реального характеру виконаних господарських операцій і спростовують висновки відповідача щодо нікчемності спірних правочинів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що реалізація вугілля без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля вугілля та його подальша реалізація на експорт згідно договорів комісії за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін, повідомлені належним чином, про день, час та місце судового засідання, до судового засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період часу з 29.03.2013 року по 08.04.2013 року відповідачем, на підставі наказу № 238 від 29.03.2013 року, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експорту товарів не власного виробництва (через комісіонерів), обсяги яких задекларовані у липні 2012 року та уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 115/22.3/00222151.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача п.п 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення сум податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 310820 грн. в тому числі: за квітень 2011 року в сумі 50021 грн., за серпень 2011 року в сумі 58026 грн., за квітень 2012 року в сумі 36122 грн., за липень 2012 року в сумі 22748 грн., за серпень 2012 року в сумі 7135 грн., за вересень 2012 року в сумі 19507 грн., за жовтень 2012 року в сумі 117261 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000092230 від 29.04.2013 року, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 310820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 130400,5 грн.

Позивачем вищевказане спірне податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, проте скарги було залишено без задоволення.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки викладені в акті перевірки, а саме те, що реалізація на експорт вугілля без врахування у ціні продажу витрат дають підстави стверджувати, що купівля вугілля і його подальша реалізація на експорт згідно з договорами комісії за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана із його господарською діяльністю; доходність цих операцій є умовною, оскільки досягнута лише за рахунок зменшення поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість; при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт вугілля із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію та послуги, пов'язані з реалізацією, фінансовим результатом операції з придбання позивачем продукції та її подальшої реалізації на експорт є убуток.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та ТОВ НВП «Метал», ПП «Радуга-стиль», ПП «Ново-Ком», ТОВ «Матадор» укладено договори купівлі-продажу вугілля, яке в подальшому було реалізовано на експорт.

Відповідно до абз. «а» п. 195.1.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на віднесення сум податкового кредиту у позивача виникло в момент отримання товару від контрагентів ПП «Ново-ком», ПП «Радуга-Стиль», ТОВ НВП «Метал», ТОВ «Матадор», що знайшло своє відображення у податкових накладних контрагентів, а сума податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними обґрунтовано та законно включено до податкового кредиту позивача.

Згідно з пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Таким чином доводи відповідача, що при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт товару (вугілля) із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію та послуг, пов'язаних з його реалізацією, фінансовим результатом від проведених господарських операцій є убуток не беруться до уваги колегією суддів, оскільки до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року у справі № 804/6498/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун