Ухвала суду № 42240163, 16.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" грудня 2014 р.

справа № 804/7817/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинської міської ради

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 р. у справі № 804/7817/14

за позовом Дніпродзержинської міської ради

до Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом 02.06.2014 р., в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Дніпродзержинської міської ради від 16.04.2013 року № 04-08-02-13/4893 в частині усунення порушень, виявлених в ході ревізії на загальну суму 2 191 126,27 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 04.06.2014 р. зазначений позов було залишено без розгляду, оскільки суд не знайшов поважними причини пропуску строку звернення до суду та відмовив у його поновленні за клопотанням позивача.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що до позивача від відповідача надійшла вимога від 16.04.2013 р. № 04-08-02-13/4893 про усунення виявлених порушень, а саме: провести претензійно-позовну роботу з

землекористувачами з подальшим перерахуванням коштів (2 191 126,27 грн.) в дохід місцевого бюджету.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що на виконання постанови КМУ від 19.04.1993 року №2284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» 17.06.2013 року відбулось засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та користувачам, на якому були розглянуті розрахунки, складені з урахуванням рішень Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011 р. № 116-08/VІ та від 25.06.2012 р. № 12475-24/VІ «Про плату за землю». Необхідність застосування відповідних рішень міської ради зумовлена тим, що при розрахунках ДФІ не враховані коефіцієнти орендної плати, які у місті Дніпродзержинськ затвердженні зазначеними рішеннями Дніпродзержинської міської ради. Таким чином, нарахований ДФІ розмір збитків на загальну суму 2 191 126,27 грн. не можливо було вважати правомірним та обґрунтованим, у зв'язку з тим, що при розрахунках у акті ревізії розмір орендної плати визначався на рівні трикратного земельного податку без обґрунтування, на яких підставах застосовується саме трикратний розмір земельного податку, а не 12% від грошової оцінки земельних ділянок, що не заборонено Податковим кодексом України.

Проте, 02 листопада 2012 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження за позовом Дніпропетровської міжрайонної екологічної прокуратури до Дніпродзержинської міської ради про визнання незаконними дій міської ради та скасування пунктів рішення міської ради від 25.06.2012 р. № 475-24/VІ «Про плату за землю». Оскарження прокуратурою даного рішення міської ради, на підставі якого проводились розрахунки неодержаних доходів (збитків), унеможливлювало своєчасне подання Дніпродзержинською міською радою адміністративного позову до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування пункту 3 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області від 16.04.2013 р. № 04-08-02-13/4893 в частині усунення порушень, виявлених в ході ревізії на загальну суму 2 191 126,27 грн. Тільки, 22.05.2014 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0470/12761/12 було відмовлено Дніпропетровській міжрайонній екологічній прокуратурі в задоволенні апеляційної скарги, а постанова суду від 05.02.2013 року про відмову в задоволенні позову Дніпропетровської міжрайонної екологічної прокуратури до Дніпродзержинської міської ради про визнання незаконними дій міської ради та скасування пунктів рішення міської ради від 25.06.2012 р. № 475-24/VІ «Про плату за землю» залишена без змін.

Таким чином, на думку позивача, тільки з набранням законної сили відповідним судовим рішенням, Дніпродзержинська міська рада отримала нарешті змогу оскаржити вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 16.04.2013 р. № 04-08-02-13/4893, а тому причина пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважною.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач про порушення своїх прав дізнався в межах строку звернення до суду, оскільки, як сам зазначає у своєму клопотанні, 17.06.2013 року відбулось засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та користувачам, на якому були розглянуті розрахунки відповідача. Вже на той час позивач не погодився з діями відповідача, оскільки в клопотанні сам зазначає про те, що при розрахунках у акті ревізії розмір орендної плати визначався на рівні трикратного земельного податку без обґрунтування, з чим він не може погодитися.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, не погодившись з рішенням суб’єкта владних повноважень, позивач можливість мав звернутися до суду з позовом в межах встановленого строку. Всі інші підготовчі дії та рішення, які на його думку мали довести протиправність вимоги відповідача, не є обов’язковими для звернення до суду, та не є перешкодою, яка позбавляє позивача такого права, зокрема з огляду на те, що тягар доказування покладається на суб’єкта владних повноважень.

В силу п.5 ч.1 ст.107 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У відповідності до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другої вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону, а тому підстав для скасування ухвали суду немає.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм процесуального права, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 р. у справі № 804/7817/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун