Ухвала суду № 42239615, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/84979/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

за участю: секретаря Іванова К.Ю.,

прокурора Стояновського Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська та Прокуратури Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 по справі №2а-6895/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участю прокуратури Бабушкінського району міста Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення прокурора, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участю прокуратури Бабушкінського району міста Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 19.05.2010 №0000492302/0 та від 19.05.2010 №0000502302/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2010 року, у розмірі 8061963,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська 21.10.2011 та Прокуратура Дніпропетровської області 25.11.2011 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 08.11.2011 та 20.11.2011 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 2, пунктів 12, 22, 26, 28 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного Арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №11-7, статей 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В касаційній скарзі Прокуратура Дніпропетровської області просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Прокуратура Дніпропетровської області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 2, пунктів 12, 22, 26, 28 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного Арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №11-7, статей 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», частини другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 2, пунктів 12, 22, 26, 28 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного Арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.1966 №11-7, статей 8 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2010 року на суму 9547269,44грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у січні 2010 року на суму 8061963,00грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у січні 2010 року на суму 1485306,00грн., недостовірного визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2010 року на 8061963,00грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2010 року на 1224240,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та завищення бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що перевіркою встановлено відсутність актів приймання-передачі ТМЦ (акумуляторні батареї) по ланцюгу постачання Закрите акціонерне товвариство «Веста-Дніпро» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекуперація свинцю» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект», Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Індастріал» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект», Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаг» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» та від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» на відповідальне зберігання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові енергетичні системи» на складі, розташованому за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Будівельників, 34.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська складено акт від 07.05.2010 №1830/23-5/32804524 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.05.2010 №0000492302/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 8061963,00грн. та від 19.05.2010 №0000502302/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1224240,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 489696,00грн.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Документальною невиїзною перевіркою не встановлено відсутність належним чином оформлених податкових накладних, на підставі яких Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» сформовано податковий кредит за січень 2010 року, та не виявлено невідповідностей наявних у позивача первинних документів вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, згідно з довідкою від 11.03.2010 №52/235/32804524 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2009 року, не встановлено невідповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за січень 2010 року, вимогам чинного законодавства. Не встановлено даною перевіркою порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» правил ведення податкового обліку, неповноти та недостовірності інформації, відображеної в даних бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на відсутність актів приймання-передачі ТМЦ, оформлених згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, є необґрунтованими, оскільки право платника податку на формування податкового кредиту не пов'язується із наявністю у нього саме такого документу.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» 22.03.2010 подано до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування і розрахунок суми бюджетного відшкодування, в яких вказано суму бюджетного відшкодування на банківський рахунок підприємства в розмірі 8061963,00грн. Того ж дня позивач подав до Управління Державного казначейства у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська копію декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року з відміткою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська про її прийняття.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська була складена довідка від 08.04.2010 №77/235/32804524 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2010 року, перевіркою підтверджено відображене Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» у декларації за січень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 8061963,00грн., проте суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок позивача не перераховано.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій. Натомість, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 8061963,00грн.

Враховуючи викладене, висновок суду першої та апеляційної інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 19.05.2010 №0000492302/0 та від 19.05.2010 №0000502302/0 та наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська та Прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 по справі №2а-6895/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв