Рішення № 42239104, 21.11.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 листопада 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів -Чужі Ю.Г., Кожух О.А.

при секретарі - Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

15 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позивач зазначав, що 20 квітня 2011 року на автодорозі сполученням Мукачево-Берегово між селами Н.Коропець та Дерцен, Мукачівського району, ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген-Пассат», державний номерний знак НОМЕР_2, грубо порушив вимоги п.п. 12.3 та 12.6 «г» Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Шевролет Нива», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, сина позивача ОСОБА_1. Внаслідок отриманих під час ДТП травм ОСОБА_4 помер на місці. Значних пошкоджень отримав автомобіль «Шевролет Нива».

Вина ОСОБА_3 доведена в рамках кримінальної справи, де останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Автомобіль марки «Фольксваген-Пассат», державний номерний знак НОМЕР_2, перебуває у державній власності та рахується за Автогосподарством УМВС України в Закарпатській області. ОСОБА_3 в день скоєння ДТП керував автомобілем на законних підставах та перебував при виконанні своїх службових обов'язків, а саме: виконував вказівку начальника Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області, пов'язану з перевезенням останнього з м. Мукачево до м. Берегово на нараду. Позивач вважає, що загибеллю сина йому заподіяно моральну шкоду, яку оцінив в сумі 120000 гривень.

Посилаючись на вказані обставини та враховуючи те, що жодної компенсації ним не отримано, позивач просив стягнути солідарно з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на його користь витрати по оплаті ритуальних послуг у зв'язку з похованням сина ОСОБА_4 в розмірі 3490 грн., матеріальну шкоду, пов'язану з пошкодженням автомобіля «Шевролет Нива», в розмірі 24990 грн., витрати пов'язані з отриманням правової допомоги під час досудового слідства та розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_3 в розмірі 22000 грн., витрати на оплату представницьких та консультаційних послуг ФОП ОСОБА_5 за період з 24 вересня 2011 року по 15 травня 2013 року в сумі 67000 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 120000 грн., сплачений судовий збір в сумі 7471,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 21800 грн..

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 в інтересах позивача ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила стягнути солідарно з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області на користь позивача витрати по оплаті ритуальних послуг у зв'язку з похованням сина ОСОБА_4 в розмірі 3490 грн., матеріальну шкоду, пов'язану з пошкодженням автомобіля «Шевролет Нива», в розмірі 24990 грн., витрати пов'язані з отриманням правової допомоги під час досудового слідства та розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_3 в розмірі 22000 грн., витрати на оплату представницьких та консультаційних послуг ФОП ОСОБА_5 за період з 24 вересня 2011 року по 15 травня 2013 року в сумі 67000 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 120000 грн., сплачений позивачем судовий збір в сумі 7471,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 21800 грн..

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду: витрати по оплаті ритуальних послуг у зв'язку з похованням ОСОБА_4 в розмірі 3490 грн., матеріальну шкоду заподіяну у зв'язку із пошкодженням автомобіля в розмірі 23061 грн., моральну шкоду в розмірі 120000 грн., сплачений позивачем судовий збір в розмірі 7174 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Межі доводів апеляційної скарги - судом першої інстанції не взято до уваги те, що кожний із відповідачів є окремою юридичною особою, та не визначено причинний зв'язок між діями кожного відповідача та шкодою заподіяною позивачу. Крім того, суд дійшов помилкового висновку про відшкодування шкоди за рахунок коштів на утримання державних органів, а не за рахунок держави, тобто в якості співвідповідача по даній справі слід було притягнути відповідний орган Державної казначейської служби України.

У запереченні представник ОСОБА_7 в інтересах позивача ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу як необгрунтовану, оскільки відсутні підстави для застосування висновків Конституційного Суду України, які стосуються відповідальності органів державної влади за порушення в сфері публічно-правової діяльності цих органів, тому що предметом спору в даному випадку є цивільно-правові відносини, що виникли внаслідок завдання позивачеві шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким на законних підставах володіли, користувалися та розпоряджалися відповідачі. Відповідачі по справі є юридичними особами, які можуть бути позивачами та відповідачами в суді.

Представник відповідачів ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу.

ОСОБА_6 просила відхилити апеляційну скаргу, яка не містить доводів щодо порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції й залишити без змін рішення суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності ОСОБА_1.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 20 квітня 2011 року на автодорозі сполученням Мукачево-Берегово між селами Н.Коропець та Дерцен, Мукачівського району, ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген-Пассат», державний номерний знак НОМЕР_2, грубо порушив вимоги п.п. 12.3 та 12.6 «г» Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Шевролет Нива», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, сина позивача ОСОБА_1.

Внаслідок отриманих під час ДТП травм ОСОБА_4 помер на місці, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 20 квітня 2011 року.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Встановлено, що позивачем ОСОБА_1 було витрачено кошти на поховання сина, загиблого в ДТП в розмірі 3490 грн., що підтверджується копією накладної № 21 від 20 квітня 2011 року.

Внаслідок загибелі сина ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних переживаннях, яку він оцінив в 120000 грн..

Встановлено, що значних пошкоджень зазнав автомобіль потерпілого ОСОБА_4 «Шевролет Нива». Відповідно до висновку про вартість матеріального збитку станом на дату оцінки 04 листопада 2013 року заподіяну шкоду було визначено в сумі 48051 грн., із яких страховою компанією було відшкодовано компенсацію в розмірі 24990 грн., тобто розмір матеріальної шкоди у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу позивача становить суму 23061 грн..

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого 16 грудня 2005 року Ужгородським МРЕВ, автомобіль марки «Фольксваген-Пассат», державний номерний знак НОМЕР_2 перебуває у державній власності та рахується за автогосподарством УМВС України в Закарпатській області, яке згідно Положення про автогосподарство УМВС України в Закарпатській області, затвердженого наказом управління МВС України в Закарпатській області від 4 квітня 2011 року № 306, є самостійним структурним підрозділом УМВС України в Закарпатській області, фінансування якого здійснюється через головного розпорядника - управління МВС України в Закарпатській області за рахунок коштів державного бюджету.

Встановлено, що водій ОСОБА_3 під час скоєння ДТП керував автомобілем «Фольксваген-Пассат» на законних підставах і перебував при виконанні своїх службових обов'язків, так як виконував вказівку начальника Берегівського РВ УМВС в Закарпатській області ОСОБА_9, пов'язану з перевезенням останнього з м. Мукачево до м. Берегово на нараду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено в п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, що завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на користь позивача слід стягнути заподіяну шкоду: витрати по оплаті ритуальних послуг у зв'язку з похованням ОСОБА_4 в розмірі 3490 грн., матеріальну шкоду заподіяну у зв'язку із пошкодженням автомобіля в розмірі 23061 грн., моральну шкоду в розмірі 120000 грн., сплачений позивачем судовий збір в розмірі 7174 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн., яка була зменшена як завищена, та правомірно відмовив в задоволенні вимог щодо стягнення на користь позивача витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги під час досудового слідства та розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_3 в розмірі 22000 грн., витрат на оплату представницьких та консультаційних послуг ФОП ОСОБА_5 за період з 24 вересня 2011 року по 15 травня 2013 року в сумі 67000 грн., як таких що є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Разом з тим, колегія суддів не може погодиться із висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягненням зазначених сум з трьох відповідачів: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Автогосподарства Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області та Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

Судом вірно встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, 20 квітня 2011 року, позивачу була завдана шкода винними діями водія сектору ресурсного забезпечення Воловецького районного відділу УМВС України Закарпатської області ОСОБА_3, якого було відряджено у розпорядження начальника Берегівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області без увільнення від займаною посади, під час виконання ним трудових обов'язків, який, керуючи автомобілем марки «Фольксваген-Пассат», державний номерний знак НОМЕР_2, що знаходився в оперативному використанні Берегівського РВ УМВСУ, допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Шевролет Нива», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, сина позивача ОСОБА_1, в результаті чого син позивача помер на місці ДТП та було пошкоджено його автомобіль.

Як вбачається з наказів № 282 від 06 травня 2008 року «Про передачу службового автотранспорта» та № 9 о/с від 10 січня 2011 року про відрядження водія ОСОБА_3, такі видані Управлінням МВС України в Закарпатській області. Отже, право розпорядження джерелом підвищеної небезпеки належить саме Управлінню МВС України, якому належить право керівництва особовим складом і таке є роботодавцем для водія ОСОБА_3.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України відшкодування шкоди слід покласти на Управління МВС України в Закарпатській області, як на балансоутримувача джерела підвищеної небезпеки, якому підпорядковані і Автогосподарство Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, і Берегівський РВ УМВС України в Закарпатській області й роботодавця водія ОСОБА_3, визнаного судом винним в скоєнні ДТП, в результаті якого загинув син позивача та пошкоджено автомобіль «Шевролет Нива».

Доводи апеляційної скарги про те, що відшкодування шкоди, заподіяної позивачу слід віднести за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів у відповідності до висновків Конституційного Суду України щодо відповідальності органів державної влади за порушення в сфері публічно-правової діяльності цих органів, висновків суду не спростовують та не заслуговують на увагу, як такі, що не грунтуються на нормах закону.

З огляду на викладене, та на підставі ст. 309 ЦПК України судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції слід скасувати, позов задовольнити частково. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату ритуальних послуг у зв'язку з похованням ОСОБА_4 в розмірі 3 490 грн., матеріальну шкоду, заподіяну у зв'язку із пошкодження автомобіля в розмірі 23 061 грн., моральну шкоду в розмірі 120 000 грн..

В решті позову відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 7 174 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року скасувати. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, код за ЄДРПОУ 08592170, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код суду невідомий), мешканця АДРЕСА_1, витрати на оплату ритуальних послуг у зв'язку з похованням ОСОБА_4 в розмірі 3 490 (три тисячі чотириста дев'яносто) грн., матеріальну шкоду заподіяну у зв'язку із пошкодження автомобіля в розмірі 23 061 (двадцять дві тисяч шістдесят одна) грн., моральну шкоду в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн..

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, код за ЄДРПОУ 08592170, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код суду невідомий), мешканця АДРЕСА_1, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 7 174 (сім тисяч сто сімдесят чотири) грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (Десять тисяч) гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: