Ухвала суду № 42235027, 25.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 рокусправа № 804/12700/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.,

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі № 804/12700/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська» (далі - ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська») 19 серпня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0002512204 від 28 липня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення у податковій декларації з ПДВ, викладені у акті №1772/04-62-22-4-16/35159716 від 02 липня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставним та необґрунтованим.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що Податковий кодекс України не встановлює граничного строку щодо можливості використання платником податків свого податкового кредиту, водночас, бюджетне відшкодування є правом платника, а не його обов'язком.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач у попередніх податкових періодах мав право отримати бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість, що виникло за рахунок від'ємного значення задекларованого протягом листопада 2007 року - вересня 2008 року, але не скористався цим правом в момент його виникнення і протягом 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено камеральну перевірку з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованих ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №1772/04-62-22-4-16/35159716 від 02 липня 2014 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем пункту 102.5 статті 102, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у суму 5478490 грн., заявленого в декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року (т.1 а.с. 8-14).

Згідно з актом перевірки, перевіркою встановлено, що позивач у попередніх податкових періодах фактично мав право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ згідно податкових декларацій з ПДВ за листопад 2007 року - 3 149 836 грн., грудень 2007 року - 472 108 грн., січень 2008 року - 146 267 грн., лютий 2008 року - 115 050 грн., березень 2008 року - 30 081 грн., квітень 2008 року - 349 580 грн., травень 2008 року - 266 564 грн., червень 2008 року - 474 779 грн., липень 2008 року - 338 079 грн., серпень 2008 року - 15 423 грн., вересень 2008 року - 129 723 грн. При цьому, від'ємне значення ПДВ по вказаним деклараціям є фактично сплаченим у попередніх звітних періодах (а.с. 12-13).

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що платник податків мав скористатися своїм правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення такого права. Проте, позивач таким правом протягом загального трирічного строку позовної давності, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України, а також протягом строку тривалістю 1095 днів, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України, не скористався.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002512204 від 28 липня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5478490 грн. (т.1 а.с.28).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з пунктом 200.1, 200.2, 200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому в акті перевірки зазначено про порушення позивачем пункту 102.5 статті 102 та пункту 200.4 «б» статті 200 ПК України, а саме завищений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду у суму 5478490 грн., заявленого в декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, фактичною підставою для зменшення позивачу суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду став висновок відповідача, що в термін 1095 днів, визначений пункту 102.5 ПК України, позивачем не подано заяву на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування з бюджету. Однак вимоги Податкового Кодексу України не встановлюють для платника податку, який має право на бюджетне відшкодування обов'язку щодо прийняття такого рішення, а вразі його не прийняття застосування штрафних санкцій до платника.

Таким чином враховуючи вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи та зазначені норми права суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення пункту 102.5 статті 102 ПК України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, оскільки застосування цієї норми права можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку, між тим позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі № 804/12700/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 26 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко