Постанова № 4223366, 20.07.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2009 р. Справа № 07/38-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Барбашова С.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Толочко П.І.

відповідача - Закернична Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1525Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.09 р. по справі № 07/38-09

за позовом ТОВ "Респект-Авто" м. Донецьк

до ПФ "Кібела" м. Мерефа

про стягнення 31989,00 грн.

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект-Авто" звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватної фірми " Кібела " 31989,00 грн. основного боргу та судових витрат по справі, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 440/03/08 від 28.02.08 р.

Позивачем надано суду клопотання від 13.03.09 р. та від 31.03.09 р., відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 31989,00 грн. заборгованості, 3% річних в сумі 99,94 грн., 1010,33 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. по справі № 07/38-09 ( суддя Інте Т.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача 31989,00 грн. заборгованості, 3% річних в сумі 99,94 грн., 1010,33 грн. інфляційних нарахувань, 330,99 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з повернення попередньої оплати та відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України стягнуто 3% річних та інфляційні.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та справу направити на новий розгляд, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно стягнув 3% річних та інфляційні нарахування, оскільки договір № 440/03/08 від 28.02.2008 р. не містить вказівки про будь які штрафні санкції стосовно невиконання або неналежного виконання умов договору. Крім того, посилання позивача на те, що строк виконання зобов’язання виник 12.12.2008 р. є безпідставним, оскільки позивачем не було надано належних доказів того, що саме вказана дата є виникненням заборгованості.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач зазначив, що ухвалу про призначення справи до розгляду 12.05.2009 р. відповідач не отримував, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення листа, тобто відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що залишило можливість підготувати обґрунтоване заперечення на позовні вимоги відповідача та надати додаткові докази, які мають значення для вирішення спору по суті.

Позивач з обставинами викладеними у апеляційної скарзі не погоджується, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 3% річних та інфляційні, оскільки договором не встановлений розмір відшкодування за невиконання грошового зобов’язання, тому судом першої інстанції у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України стягнута заборгованість, 3% річних та інфляційні нарахування. Крім того, судом першої інстанції було досліджено факт отримання відповідачем вимоги про повернення боргу, тобто листа № 215 від 04.12.2008 р. Відповідач 8.12.2008 р. отримав лист позивача з вимогою повернути борг в п’ятиденний строк. Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був повернути грошові кошти не пізніше 15.12.2008 р. Тобто позивачем було надано доказів того, що саме вказана дата є виникненням заборгованості. Відносно посилання відповідача на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, позивач зазначив, що судом першої інстанції ніякого порушення положень Розділу XI ГПК України не було. Крім того, суд першої інстанції відкладав розгляд справи, з необхідністю витребування додаткових доказів від відповідача для повного та всебічного розгляду справи, що відповідачем не було зроблено.

13.07.2009 р. представником відповідача надано клопотання про витребування доказів у позивача, а саме копії заявки на замовлення товару відповідно вимог договору № 440/03/08 від 28.02.2008 р., та копію акту звірки взаєморозрахунків згідно 440/03/08 від 28.02.2008 р.

Судова колегія, розглянувши клопотання відповідача вважає за необхідне його відхилити як безпідставне.

13.07.2009 р. представником відповідача надано клопотання про оголошення повного тексту постанови.

Судова колегія, порадившись на місце ухвалила оголосити перерву до 20.07.2009 р. об 12 : 00 для виготовлення повного тексту постанови.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між сторонами укладений договір № 440/03/08 від 28.02.08 р., по якому довіритель (відповідач) доручає повіреному (позивачу) укладати договори на реалізацію від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок довірителя (відповідача) автомобілів марки Daihatsu, Toyota, Suzuki, Subaru різних моделей та модифікацій (автомобілі), а повірений (позивач) зобов'язався виконати вищевказане доручення відповідно до даного договору.

Пунктом 2.1.12 договору передбачено, що до підписання акту прийому - передачі автомобілів, повірений зобов'язався оплатити на розрахунковий рахунок довірителя суму в розмірі 25% від вартості кожного автомобіля, що передається на реалізацію третім особам, а п. 2.2.3 договору встановлено, що довіритель зобов’язався передати автомобілі повіреному відповідно до акту прийому - передачі автомобілів.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що за своєю правовою природою, передбачена п. 2.1.12 договору сума, є попередньою оплатою, яку позивач зобов'язався сплатити відповідачу.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу, в якості попередньої оплати, 31989,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 445 від 15.09.08 р. та № 429 від 28.08.08 р., а відповідач передав на реалізацію позивачу автомобілі марки "Daihatsu", що підтверджується актами приймання - передачі № 0146 від 16.09.08 р., № 0136 від 30.08.08 р., № 0023 від 16.09.08 р.

Позивач повернув на склад відповідача автомобілі, що були взяті на реалізацію, що підтверджується актами прийому - передачі № 0023 від 16.09.08 р. та № б/н від 06.11.08 р. (а.с.21-23)

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договором доручення не встановлений порядок, строки та обов’язок довірителя повернути суму попередньої оплати

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, виставленням рахунку тощо. При цьому, боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивачем направлено на адресу відповідача лист № 215 від 04.12.08 р., з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 31989,00 грн. в п'ятиденний строк, яка отримана відповідачем 08.12.08 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення . 24.12.08р. відповідач направив позивачу листа за вих. № 791/08-юр, яким визнав отримання від позивача попередньої оплати в сумі 31989,00 грн. та вказав про те, що не може повернути вказані кошти у зв'язку з обставинами непереборної сили.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання певної події.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що повернення автомобілів позивачем та прийняття їх відповідачем ( чи уповноваженими ним особами ), а також направлення відповідачем позивачу листа за вих.. № 791/08 –юр від 24.12.2008 р. є підставою вважати, що відповідач прийняв на себе зобов’язання з повернення позивачу 31989,00 грн. попередньої оплати, та правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 31989,00 грн. заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, товар не передав у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а ч.3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст..536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару або повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені ст. 536 ЦК України, відрізняються від процентів інфляційних та річних, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов’язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Якщо перші є платою за користування грошовими коштами то другі є одним із видів санкцій, що підлягають сплаті при порушенні грошового зобов’язання.

Відповідно до умов договору зобов’язання відповідача не мали характеру грошового, так як відповідач повинен був передати автомобілі повіренному, що в свою чергу унеможливує застосування наслідків передбачених ст. 625 ЦК України.

Позивач безпідставно вважає, що передбачені ст.625 ЦК України індекс інфляції та річні є встановленими законом процентами за користування чужими коштами, так як ст.625 ЦК України не має посилання та не встановлює проценти за користування чужими коштами, а передбачає відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Отже, позивач при наявності умов зазначених у законі мав право стягувати проценти за користування чужими коштами до повернення попередньої оплати, але позивач просив стягнути індекс інфляції та річні, які не є процентами за користування чужими грошовими коштами.

Суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних в сумі 1110,27 грн., оскільки інфляційні та 3% річних, передбачені ст. 625 ЦК України, застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права є безпідставне та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, частково не відповідають нормам матеріального та процесуального права , що є підставою для його часткового скасування, керуючись ст. ст.509, 526,530,536,612,625,693 ЦК України ст.ст. 101-105 ГПК України судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. по справі № 07/38-09 в частині стягнення 3% річних в сумі 99,94 грн. та 1010,33 грн. інфляційних нарахувань скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В інший частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з ТОВ "Респект-Авто", ( вул. Юнокомунарське, 20 м. Донецьк, 83057, код ЄДРПУ 338385205664, р/р 260081424 у ВАТ «Промеконобанк», м. Донецька, МФО 334992 ) на користь ПФ "Кібела", ( 62472, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 283 Харківська область, код ЄДРПОУ 30035446 п/р 26006016814305 у відділенні № 2 ВАТ «Укрексімбанк», МФО 351618,) 5,55 грн. держмита по скарзі

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Барбашова С.В.

Повний текс оголошений та підписаний 20.07.09 р.