Ухвала суду № 42232326, 09.12.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючого: Власова С.О.,

суддів : Фазикош Г.В., Дроботі В.В.,

при секретарі : Чучка Н.В.,

з участю : представника позивача-Гриниха Т.Ю.,

відповідача -ОСОБА_1 та її представника-ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 20013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( далі скорочена назва -ПАТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося до суду з позовом в якому зазначало, що 20.12.2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKA0GA00000224, згідно якого остання отримала споживчий кредит у розмірі 15000,00 дол.США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 20.12.2010 року. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, 20.12.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №MKA0GA00000224, відповідно до якого відповідач надала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 142,10 кв.м., житловою площею 73,10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, яке належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування. Однак, взяті на себе зобов»язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала і станом на 24.09.2013 року її заборгованість перед Банком становить 13791,08 дол. США. Враховуючи викладене, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04.07.2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: буд.АДРЕСА_1-відмовлено.

Не погодившись із таким рішення суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому зазначає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року набрав чинності 07.06.2014 року, а позовна заява подана до суду 24.09.2013 року, тобто, значно раніше, ніж був прийнятий сам Закон, а тому суд не мав застосовувати його норми. Крім того, відповідачем не надано доказів, що в неї відсутнє інше житло, а тому умови зазначеного Закону не можуть застосовуватися.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04.07.2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ній.

Відповідач та її представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, просили суд їх відхилити, рішення суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та її представника, перевіривши матеріали справи та додані до них сторонами додаткові документи, які перевірено судом та долучено до справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Матеріалами справи доведено, що 20.12.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKA0GA00000224, згідно якого остання отримала споживчий кредит у розмірі 15000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом - 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 20.12.2010 року (а.с.22-25).

В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним договором, 20.12.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 142.10 кв.м., житловою площею 73.10 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування (а.с.30-33).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов»язання належним чином не виконувала і станом на 21.03.2012 року її заборгованість перед Банком складає 13 791,

08 дол. США, з яких: 10 158, 29 дол.США - заборгованість по тілу кредиту; 142,93 дол.США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 30 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3459, 86 дол. США- пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань, що стверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.9-15).

Статтею 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язань в натурі.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов»язання, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII, і застосовуючи саме цей Закон суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Так, статтею 1 п.1 цього Закону встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті та за наявності певних умов (перераховуються далі в статті).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що позовна заява була подана до суду раніше часу прийняття Закону і тому такий, як на думку позивача, не підлягав застосуванню, оскільки на день ухвалення судового рішення Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» був чинним. Тому місцевий суд правильно його застосував до спірних правовідносин в даній справі.

Згідно ст.4 вказаного Закону, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Щодо посилання апелянта на відсутність доказів того, що для ОСОБА_1 предмет іпотеки є єдиним житлом, колегія суддів констатує наступне.

Відповідачка надала апеляційному суду Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно яких у неї іншого нерухомого майна, крім одного житлового будинку АДРЕСА_1, який вона використовує для свого проживання - немає.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» -відхилити.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :