Ухвала суду № 42232033, 17.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/463/2014(м)

264/6616/13-к

Єдиний унікальний номер 264/6616/13-к Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 11кп/775/463м/2014 доповідач Шапар Ю.І.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Шапара Ю.І.,

суддів - Шаліної Т.О., Куракової В.В.,

при секретарі - Черниці О.В.,

за участю прокурора - Вознесенського М.Д.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Абаніна О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_2, на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не працюючого, раніше судимого 30 квітня 2014 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ст. 125 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 680 гривень, який сплачено 30 квітня 2014 року, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням його права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 420 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 186 236 гривень. Стягнуто зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 13 764 гривень. В решті позовних вимог - відмовлено.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 13 липня 2013 року приблизно о 22 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушення вимог п. п. 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України, рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості руху у населеному пункті близько 80 км/г, здійснював рух по проїжджій частині вул. 40 років Жовтня з боку сел. Сартана в напрямку сел. Гнутово в Іллічівському районі м. Маріуполя. Рухаючись поблизу перехрестя головної дороги вул. 40 років Жовтня з другорядною дорогою вул. Суворова в сел. Талаківка м. Маріуполя, в порушення вимог п. п. 2.3. б, 12.3, в умовах погіршення видимості попереду, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи, що володіючими навиками керування транспортним засобом він зможе попередити настання дорожньо-транспортної пригоди, своєчасно не виконав належних заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, ігноруючи встановлений швидкісний режим руху в умовах дорожньої обстановки, що сталася, скоїв наїзд на дитячу коляску, в якій знаходилась малолітня дитина ОСОБА_5, та яку (коляску) утримувала у руках її мати ОСОБА_2 Внаслідок вказаної ДТП малолітня ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому шийного відділу хребетного стовпа з крововиливом під оболонку і в речовину спинного мозку, закритої черепно-мозкової травми, перелому кісток зведення і основи черепа, що ускладнилось набряком головного мозку та легенів, внаслідок вказаних травм розвинувся травматичний шок, від якого малолітня ОСОБА_5 померла у філії лікарської амбулаторії № 3 сел. Талаківка м. Маріуполя. Після чого, водій ОСОБА_3 на керованому ним автомобілі зник з місця події, діючи в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України. Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог п.п. 2.3 б, 12.3, 12.4, 12.9 б, 2.10 Правил дорожнього руху України знаходились в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП, що спричинило смерть малолітньої ОСОБА_5

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та фактичні обставини кримінального правопорушення, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість. Посилається на те, що при призначенні покарання ближче до мінімальної межі суд не в повній мірі врахував, що злочин, вчинений обвинуваченим, є тяжким, його наслідки - смерть малолітньої дитини, також те, що після скоєння наїзду на коляску ОСОБА_3 не зупинився, не надав допомогу матері та дитині, зник з місця події та переховувався, чим зробив спробу уникнути відповідальності за вчинений злочин. Окрім того, судом не враховано, що обвинувачений вину у скоєнні злочину не визнав, не сприяв на досудовому розслідуванні у його розкритті, та навпаки протягом досудового розслідування та судового розгляду намагався перешкодити встановленню фактичних обставин скоєння злочину, не відшкодував моральну шкоду потерпілій. Також ОСОБА_3 має не зняту і не погашену судимість, що характеризує його як особу, схильну до вчинення злочинів.

З урахуванням викладеного просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 скасувати та ухвалити стосовно нього новий вирок яким призначити останньому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Посилається на те, що в результаті проведення судового доручення були отримані нові вихідні дані, що мають суттєве значення для кримінального провадження, тому було заявлено клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи, висновки якої могли вплинути на вирішення питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого. Проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, узявши на себе функції експерта, чим допустив неповноту судового розгляду. Також вказує, що з висновками судової автотехнічної експертизи №3840-4460 від 02.09.2013 року неможливо погодитись, оскільки у відповідності з методичними рекомендаціями час реакції водія не може складати 0,6 секунди, вона повинна бути набагато більше зазначеного часу. Також швидкість автомобілю «Opel Kadett» зі слів потерпілої та свідків встановлена як суб'єктивна, проте зі свідками не було проведено слідчого експерименту на визначення об'єктивної швидкості автомобілю в умовах, приближених до умов ДТП. Також перед експертом не було поставлено ряд питань.

Вважає, що за таких обставин його вина не доведена, а обвинувачення, засноване на припущеннях, грубо порушує вимоги ст.62 Конституції України.

Окрім того, вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення ПДР з боку ОСОБА_2, тому сума стягнутої моральної шкоди підлягає зменшенню.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, просить вирок щодо ОСОБА_3 змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Посилається на те, що судом в повній мірі не враховано, що ОСОБА_3 вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, з місця пригоди зник і завданих збитків не відшкодував. На досудовому слідстві і в судовому засіданні не було встановлено жодної обставини, яка б пом'якшувала покарання обвинуваченого. Також судом були проігноровані такі обставини, як непогашена судимість ОСОБА_3 та вчинення злочину щодо малолітнього, а також не взято до уваги, що обвинувачений допустив грубі порушення ПДР, які призвели до тяжких наслідків.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілої та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, потерпілу, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу, заперечував проти апеляційних скарг потерпілої і прокурора та просив визнати його невинуватим у вчиненні злочину, його захисника, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, дав належну юридичну оцінку його діям та відповідно вимогам КК України правильно кваліфікував його дії.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України підтверджується сукупністю доказів, досліджених у ході судового розгляду, зокрема показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що 13 липня 2013 року о 22 годині 30 хвилин вона з дитиною ОСОБА_5 та з подругами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повертались з прогулянки. Дійшовши до перехрестя вулиць 40 років Жовтня та Суворова в сел. Талаківка, вони вирішили перейти дорогу. Освітлення на проїжджій частині не було, але світло падало від кіоску неподалік. В цей момент до них під'їхав автомобіль «Шевроле», яким керував її двоюрідний брат ОСОБА_8, зупинився на зустрічній смузі і вони почали розмовляти. Вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стояли на узбіччі дороги, ОСОБА_6 тримала коляску за ручку, яка була встановлена навпроти козирка, тобто козирок коляски та її передні колеса знаходились на проїжджій частині. В цей момент на великій швидкості проїхав автомобіль з ярким світлом фар, за кермом якого, як їй потім стало відомо від ОСОБА_6, був ОСОБА_3, та вдарив коляску. Від удару коляска відлетіла на перехрестя, збивши з ніг ОСОБА_7. Після цього ОСОБА_8 вибіг з автомобілю, взяв дитину та побіг до амбулаторії.

Показання потерпілої підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

Показання потерпілого, свідків об'єктивно узгоджуються з матеріалами справи, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14 липня 2013 року, схемою та фототаблицею до нього, в яких зафіксовано місце ДТП, стан та ширина дорожнього покриття, розташування дитячої коляски. (т. 1 а.с. 33-34; 36-46); протоколом огляду трупа малолітньої ОСОБА_5, фототаблицею до нього (т. 1 а.с. 36, 47-48); висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи дослідження трупа ОСОБА_5 № 1510 від 13 серпня 2013 року (т. 1, а.с. 50-53); протоколом огляду транспортного засобу на місці його виявлення та фототаблицею до нього від 15 липня 2013 року (т. 1 а.с. 58-67); протоколом додаткового огляду і перевірки технічного стану транспорту від 16 липня 2013 року (т. 1 а.с. 117-129); протоколом проведення слідчого експерименту, схемою та фототаблицею до нього від 16 липня 2013 року з участю свідка ОСОБА_8 (т. 1 а.с.130-138); протоколом проведення слідчого експерименту, схемою та фототаблицею до нього від 16 липня 2013 року з участю свідка ОСОБА_9 (т. 1 а.с.139-143); висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 14 серпня 2013 року (т. 1 а.с. 165-174); протоколом проведення слідчого експерименту від 30 липня 2013 року з участю підозрюваного ОСОБА_3, схемою та фототаблицею до нього (т. 2 а.с.15-33); протоколами проведення слідчих експериментів від 31 липня 2013 року з участю свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, схемами та фототаблицями до них (т. 2 а.с. 34-45); протоколом проведення слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_2, схемою та фототаблицею до нього (т. 2 а.с. 46-51); висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 02 вересня 2013 року (т. 2 а.с. 74-81); протоколом проведення слідчого експерименту від 21 липня 2014 року за ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06 червня 2014 року з участю обвинуваченого ОСОБА_3, схемою та фототаблицею до нього.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильну оцінку доказів у їх сукупності і прийшов до правильного висновку про вину ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який його засуджено. При цьому доводи щодо недоведеності вини обвинуваченого були перевірені судом першої інстанції під час судового слідства і спростовані як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги висновок судової авто технічної експертизи № 3453-14, наданий захисником у судовому засіданні апеляційного суду та залучений до матеріалів провадження, оскільки дану експертизу було проведено на підставі даних, представлених захисником, при цьому матеріали кримінального провадження експертом не були витребувані та досліджені.

Що стосується доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілої щодо м'якості призначеного ОСОБА_3 покарання, то на думку колегії суддів вони також є необґрунтованими, оскільки при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції в достатній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

При цьому судом першої інстанції взято до уваги, що ОСОБА_3 раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, у якості обставини, що пом'якшує покарання враховано добровільне відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди потерпілій в сумі 10110 гривень. Разом з тим, при призначенні покарання судом враховані тяжкі наслідки, які настали від дій обвинуваченого, факт загибелі малолітньої дитини, позицію потерпілої.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті кримінального закону з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Таким чином колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», оскільки є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного доводи апеляційних скарг є неспроможними, а вирок суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Абаніна О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2014 року стосовно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді:

Шапар Ю.І. Шаліна Т.О. Куракова В.В.