Рішення № 4222705, 13.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.09 Справа № 13/181

За позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Луганської філії, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центроком-України», м. Краснодон Луганської області

про стягнення 587 030 грн. 42 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивача

Хайдарова І.О. дов. № 1179 від 23.06.09.

Від відповідача

не прибув.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Лисенко В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу за кредитом в сумі 500 000 грн. 00 коп., заборгованості по сплаті відсотків 78 952 грн. 13 коп., заборгованості по сплаті щомісячної комісійної винагороди 2 838 грн. 71 коп., пені 5 239 грн. 58 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору про поновлювальну кредитну лінію № 170-01-08 від 26.09.2008 р. позивач надав відповідачу кредит в сумі 500 000 грн. 00 коп. які відповідач зобов’язався повернути в строк по 25 вересня 2009 року зі сплатою щомісячно відсотків в розмірі 25 % річних, у період до 25.09.2009 р., та з 26.09.2009 р. –37,5 % річних.

Згідно п.п.) б п. 2.5. Договору, відповідач також зобов’язався сплачувати за управління кредитною лінією щомісячно комісію в розмірі 0,1 % від суми ліміту кредитної лінії.

Згідно п. 6.1. договору відповідач зобов’язаний достроково повернути кредит та сплати всі проценти за час користування кредитом у разі прострочення оплати процентів.

Відповідно до п. 7.1. Договору, відповідач сплачує пеню за прострочення платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач допустив прострочення оплати відсотків за користування кредитом.

Листом від 24.12.2008 р. в зв’язку з виникненням прострочення оплати відсотків в сумі 19 869 грн. 40 коп. позивач відповідно до п. 6.1. договору запропонував відповідачу достроково повернути кредит та відсотки.

Вимога позивача залишилась без задоволення.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача борг за кредитом в сумі 500 000 грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків 78 952 грн. 13 коп., заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди 2 838 грн. 71 коп., пеню в сумі 5 239 грн. 58 коп. нараховану станом на 22.05.2009 р.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач порушив зобов’язання за договором і відповідно до п. 6.1. Договору, повинен сплатити борг за кредитом в сумі 500 000 грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків –78 952 грн. 13 коп., заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди –2 838 грн. 71 коп., та нараховану позивачем пеню в сумі 5 239 грн. 58 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 5 870 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центроком-Україна», м. Краснодон Луганської області, вул. Красних Партизан, буд. № 61, ідентифікаційний код 35025034, на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі Луганської філії м. Луганськ, вул. Оборонна, 7а, ідентифікаційний код 24854712, борг за кредитом в сумі 500 000 грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків –78 952 грн. 13 коп., заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди 2 838 грн. 71 коп., пеню в сумі 5 239 грн. 58 коп., державне мито у сумі 5 870 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., наказ видати.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

20 липня 2009 року