Рішення № 4222678, 17.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.09 Справа № 17/88

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «АСКЄНН», м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГМІН і К», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 58750 грн. 54 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –не прибув;

від відповідача –представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 46800 грн., пені у сумі 2347 грн. 84 коп., 8970 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 1347 грн. 60 коп.

Від представника позивача 14.07.2009 до канцелярії суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних зменшились та складають: пеня у сумі 2344,61 грн., інфляційні нарахування у сумі 8295,56 грн. та 3% річних у сумі 1310,37 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Також від представника позивача 14.07.2009 до канцелярії суду надійшла заява про подальший розгляд справи без участі представників позивача. Дана заява судом задовольняється.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 15.06.2009, 06.07.2009 та 17.07.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «АСКЄНН» (позивач у справі), як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРГМІН і К»(відповідач у справі), як Замовником, був укладений договір виконання робіт з монтажу і постачання клапанів димовидалення DYMKLAP з електричною системою керування № 14/08 від 10.04.2008 (далі –Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Виконавець, в межах договірної ціни, виконує на свій риск власними силами і засобами, якісно и в встановлений Договором термін роботи з постачання і монтажу клапанів димовидалення DYMKLAP з електричною системою керування, далі «Клапани»в кількості: глухий світловий ліхтар 3000х2000мм –24 шт.; клапан димовидалення з функцією вентиляції –11 шт., та додаткові опції керування: синоптичний пульт керування вентиляцією –1 шт.; електричний пульт керування вентиляцією –1 шт.

Пунктами 2.3-2.4 Договору передбачено, що замовник зобов’язується сплатити Виконавцю аванс в розмірі 75% від загальної суми договору шляхом перерахунку відповідних грошових коштів на банківський рахунок Виконавця на підставі рахунку Виконавця.

Остаточна сума сплачується Замовником в термін 3-х днів з моменту підписання приймально-здавального акту Замовником. Підставою для затримки кінцевого розрахунку і підписання актів виконаних робіт Замовником є претензія яка буде надана Виконавця в 10-денний строк після закінчення робіт.

Відповідно до пункту 3.4 Договору Датою постачання вважається дата на приймально-здавальному акті та інших відвантажувальних документах.

Як встановлено у пункті 4.2 Договору, розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Підставою для розрахунків є накладна на передачу товару, акт виконаних робіт і рахунок Виконавця.

За кожний день прострочки оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,2 % від вартості невчасно оплаченої роботи.

Також сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 20.06.2008, згідно пункту 1 якої у зв’язку зі зміною кількості Клапанів, сторони досягли угоди про поставку та монтаж додаткових Клапанів в кількості: клапан димовидалення, світловий ліхтар 3000х2000мм –7 шт.; клапан димовидалення з функцією вентиляції 3000х2000мм –2 шт.

Згідно пункту 3 вказаної додаткової угоди Постачальник зобов’язується поставити та змонтувати клапана Покупцю до 31.09.2008, при умові сплати Продавцю авансу в розмірі 75% від загальної суми додаткової угоди шляхом перерахунку відповідних грошових коштів на банківський рахунок Продавця на підставі рахунку Продавця.

На виконання умов Договору, позивач поставив обладнання та виконав роботи на загальну суму 558600 грн. Однак, відповідачем умови договору щодо оплати виконаних робіт дотримані в повному обсязі не були, сплачено було передплати 331320 грн., та по факту виконання робіт –197480 грн., всього –528800 грн., у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 46800 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того, позивач просить стягнути пеню у сумі 2344,61 грн. за період з 26.08.2008 по 18.05.2009, інфляційні нарахування у сумі 8295,56 грн. за період з вересня 2008 року по травень 2009 року та 3% річних у сумі 1310,37 грн. за період з 22.08.2008 по 18.05.2009.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін, що прибули у судові засідання, та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав роботи на загальну суму 558600 грн., що підтверджується видатковими накладними від 26.06.2008 № НВ-0000059, від 22.08.2008 № 0000082, від 22.08.2008 № НВ-0000083, довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯПК № 297567 від 26.06.2008 та серії НБЙ № 751383/204 від 22.08.2008 та актами здачі-прийняття робіт від 22.08.2008 №НВ-00000039 та від 22.08.2008 №НВ-0000040, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с.19-20, 26-29).

Зазначені акти та видаткові накладні, згідно п. 2.4 Договору, є підставою для здійснення розрахунків, які повинні були відбутись в термін 3-х днів з моменту підписання приймально-здавального акту Замовником, тобто до 26.08.2008.

В порушення умов п. 2.4 Договору відповідач здійснив оплату обладнання та виконаних робіт частково у сумі 528800 грн. до звернення позивача з позовом до суду, що підтверджено матеріалами справи (а.с.33-37).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі 46800 грн. Однак, 26.05.2009 та 28.05.2009, після звернення позивача позовом до суду, відповідач здійснив оплату основного боргу в сумі 17000 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с.56-57).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 17000 грн. слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В матеріалах справи міститься акт звірення розрахунків між сторонами, за яким станом на 15.06.2009 за відповідачем є заборгованість у сумі 29800 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 29800 грн.

Позивач також просить стягнути пеню у сумі 2344,61 грн. за період з 26.08.2008 по 18.05.2009 з урахуванням сум часткової оплати.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 5.3 Договору у вигляді пені в розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно оплаченої роботи, за кожен день прострочення.

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на це, позивачем вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 0,2% від вартості несвоєчасно оплаченої роботи, за кожен день прострочення, як зазначено в договорі.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення інфляційні нарахування у сумі 8295,56 грн. за період з вересня 2008 року по травень 2009 року та 3% річних у сумі 1310,37 грн. за період з 22.08.2008 по 18.05.2009.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних у сумі 1310,37 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 8295,56 грн. слід задовольнити з огляду на те, що вони відповідають чинному законодавству та вірно нараховані.

Від представника позивача також надійшла заява про стягнення на підставі статті 44, частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, інших витрат, пов’язаних з розглядом справи у сумі 2135,23 грн., які виникли у зв’язку з відрядженням представника позивача, пов’язаним з розглядом даної справи.

Однак, дана вимога судом не задовольняється з огляду на те, що до інших витрат, пов’язаних з розглядом справи не відносяться відрядження представників сторін.

В абзаці другому пункту 1 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Представник позивача до таких осіб не відноситься, тому у стягненні 2135,23 грн. витрат на відрядження представника позивача слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково у сумі основного боргу 28900 грн., пеню у сумі 2344,61 грн., інфляційні нарахування у сумі 8295,56 грн. та 3% річних у сумі 1310,37 грн. В частині стягнення боргу у сумі 17000 грн. провадження слід припинити.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

Стосовно стягнення інших витрат пов’язаних з розглядом справи у сумі 2135,23 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГМІН і К», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, ідентифікаційний код 13410121, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «АСКЄНН», м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 14, ідентифікаційний код 31489678, заборгованість у сумі 28900 грн., пеню у сумі 2344,61 грн., 3 % річних у сумі 1310,37 грн. та інфляційні нарахування у сумі 8295,56 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 587,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 308,74 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя О.С. Фонова