Рішення № 42225950, 25.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц/790/9151 /14 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №643/20944/13 Головуючий 1 інстанції - Погасій О.Ф.

Категорія: аліменти

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Лашаковій Д.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини та пеню за час прострочення сплати аліментів

по апеляційній скарзі ОСОБА_4

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2014 року

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 16563 грн. 97 коп., та пеню за час прострочення сплати аліментів в розмірі 88455 грн.76 коп за період з 24 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, а всього 105019грн.73 грн. . В обґрунтування вказувала, що відповідач у повному обсязі не виконує рішення суду про сплату аліментів у твердій грошовій сумі 800 грн. Державним виконавцем обчислена заборгованість та розраховано пеню за час прострочення сплати аліментів, які підлягають стягненню на її користь.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що на його утриманні знаходяться батьки, він хворіє, не має постійної роботи , перебуває у скрутному матеріальному стані. Вважає, що заборгованість з аліментів виникла не з його вини . Наявність його вини у виникненні заборгованості по аліментам не доведена і позивачкою. З підстав відсутності його вини просив відмовити в позові про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, утримання неповнолітньої дитини та пеню за час прострочення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 16563 грн. 97 коп., та пеню за час прострочення сплати аліментів в розмірі 88455 грн.76 коп., а всього 105019грн.73 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави 1051 грн

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування зазначав, що заборгованість з аліментів утворилась не з вини відповідача, оскільки він хворіє, має скрутний матеріальний стан, повинен утримувати своїх батьків. До того ж підстав для стягнення пені в сумі 88455, 76 грн. взагалі не було. Рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є підставою для його скасування та ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 2 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволенено частково. Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 2 липня 2014 року в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. ( а.с. 161-162)

Відповідач в судове засідання не з'явився , повідомлені ним причини неявки згідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджають розглядові справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача та її представника,обговоривши наведені в скаргах доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що рішенням Московського районного суду м.Харкова від 26 липня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн., починаючи з 24 березня 2011 року. і до досягнення дитиною повноліття. ( а.с. 30)

Розмір заборгованості по аліментам за період з 24 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 16563,97 грн. обчислено державним виконавцем помісячно виходячи із розміру присуджених у твердій грошовій сумі аліментів у 800 грн. та сплачених ОСОБА_4 в цей період аліментів.( а.с.6)

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 16563 грн. 97 коп. набуло законної сили.

Присуджуючи до стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за час прострочення сплати аліментів в розмірі 88455 грн.76 коп. за період з 24 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 суд першої інстанції виходив лише із розрахунків , наведених позивачем.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Статтями 180, 196 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину та відповідальність платника аліментів за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки заборгованість виникає поступово і розраховується за кожен місяць, то і неустойка ( пеня) розраховується за кожен місяць окремо.

Обчислення суми неустойки повинно проводитися із визначеного державним виконавцем розміру нарахованих аліментів за місяць , суми несплачених відповідачем аліментів саме за той місяць , в якому не проводилося стягнення аліментів, та кількості днів прострочення до сплати певної суми заборгованості, починаючи з часу невиконання рішення суду.

Факт неповного невиконання платником аліментів ОСОБА_4 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина з 24 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечувався, підтверджується письмовими розрахунками заборгованості, складеними помісячно державним виконавцем. ( а.с.6)

При ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладання на відповідача обов'язку сплатити неустойку за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із застосованим судом першої інстанції механізмом обчислення суми неустойки , виходячи із збільшення суми заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці та загальної кількості днів прострочення, який не ґрунтується на вимогах закону.

Виходячи із помісячного розрахунку заборгованості платника аліментів ОСОБА_4, складеного державним виконавцем станом на 22 грудня 2014 року за період з 24 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, сума неустойки дорівнюватиме 5034 грн. 09 коп., яка обчислюється у розмірі 1% відсотка від суми несплачених аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кожен місяць прострочки, розрахованих державним виконавцем ( 180,64 грн. х 1% х 7 днів з 24 березня 2011 року по 1 квітня 2011 року + 800 грн. х 1% х30 днів + 800 грн. х 1% х31 днів + 800 грн. х 1% х30 днів + 800 грн. х 1% х31 днів + 800 грн. х 1% х31 днів + 800 грн. х 1% х30 днів + 800 грн. х 1% х31 днів +800 грн.-570 грн. х 1% х30 днів + 800 грн. - 600 грн. х 1% х31 днів +800 грн. - 300 грн. х 1% х31 днів + 800 грн. - 300 грн. х 1% х 29 днів + 800 грн. х 1% х31 днів +800 грн. х 1% х30 днів + 800 грн. -600 грн. х 1% х31 днів +800 грн. - 300 грн. х 1% х30 днів + 800 грн. - 700 грн. х 1% х31 днів +800 грн. - 600 грн. х 1% х31 днів +800 грн. х 1% х30 днів +800 грн. - 350 грн. х 1% х31 днів +800 грн. - 700 грн. х 1% х30 днів +800 грн. - 350 грн. х 1% х31 днів +800 грн. - 350 грн. х 1% х31 днів+800 грн. - 350 грн. х 1% х28 днів+800 грн. - 350 грн. х 1% х31 днів+800 грн. - 350 грн. х 1% х30 днів+800 грн. - 350 грн. х 1% х31 днів+800 грн. х 1% х30 днів +800 грн. - 350 грн. х 1% х31 днів+800 грн. - 700 грн. х 1% х31 днів+800 грн. х 1% х30 днів +800 грн. х 1% х31 днів + 0(заборгованість з 1 листопада 2013 року по 17 листопада 201 року відсутня)

Відповідно на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 24 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 сума пені в розмірі 5034 грн. 09 коп.

За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов'язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.

Судом першої інстанції перевірялися і визнані не доведеними заперечення відповідача щодо відсутності його вини у простроченні сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі , визначеного судовим рішенням , яке набрало законної сили, не скасовано і не змінено.

Даний висновок суду першої інстанції доводами апеляційної скарги відповідача не спростовується.

Положеннями ч.2 ст. 196 СК України передбачено право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Колегія суддів з врахуванням встановлених у справі обставин, доводів та заперечень сторін, не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, що складає 5034 грн. 09 коп. за період з 24 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2014 року в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів змінити.

Зменшити суму стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 24 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 з 88455, 76 грн. до 5034 грн. 09 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді