Рішення № 4222560, 08.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2009 р. Справа № 59/117-09

вх. № 4092/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Романов М.В., дов. від 30.07.2005р. №7;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфичне підприемство "Фоліо Плюс", м. Харків

до Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

про стягнення 519 713,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.05.2009р. Позивач ТОВ ПП «Фоліо Плюс» звернувся до суду з позовом до відповідача ПФ «Орнатус» з вимогою про стягнення суми заборгованості у розмірі 519 713,22 грн. До винесення рішення у справі відповідно до ст.. 22 ГПК України позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача загальної суми заборгованості у розмірі 1 102 662,59 грн., суми пені у розмірі 41 226,75 грн., суми 3 % річних у розмірі 5123,65 грн., витрати зі сплати держмита у розмірі 11490,12 грн. та суми витрат з ІТЗ у розмірі 312,5 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду. В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

В судове засідання призначене на 08.07.2009р. представник відповідача не з’явився. Про дату час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином про, що свідчить підпис представника на відповідному повідомленні, яке міститься у матеріалах справи. Натомість через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості ознайомитись із доповненням до позовної заяви, із матеріалами справи, надати нові докази тощо). Проте, нових доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Клопотання позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодних доказів зайнятості саме цього представника у судовому засіданні, призначеному у господарському суді Дніпропетровської області. Також в клопотанні не пояснюється з яких підстав представником позивача віддана перевага іншому судовому засіданню всупереч засіданню у даній справі, про яке він був повідомлений завчасно (17.06.2009р., тобто раніше ніж винесена ухвала господарсько суду Дніпропетровської області від 22.06.2009р., на яку посилається відповідач).

Крім того, суд відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника позивача у судове засідання, керується ч.1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Причини неявки директора ПФ «Орнатус» в судове засідання відповідачем суду не повідомлені. Не надано також пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників, котрим позивачем були видані довіреності із відповідними повноваженнями (таким, як вбачається з клопотання вх.№5442 від 27.05.2008р. є Резуненко В.О.)

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, мотивуючи заперечення відсутністю доказів отримання продукції, недотриманням досудового порядку врегулювання спору та невідповідність продукції якісним характеристикам.

В судовому засіданні 17.06.2009р. було оголошено перерву до 10:15 08.07.2009р.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

20 червня 2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 263, відповідно до якого позивач виготовив та поставив поліграфічну продукцію. Сторони уклали додаткову угоду № 2 від 30.12.2008 р., якою дію вказаного договору було пролонговано до 31 грудня 2009 р. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору виконавець зобов’язується виготовити та передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити поліграфічну продукцію в строк, кількості та порядку, який визначається договором. Найменування, загальна кількість та вартість (номенклатура), якісні характеристики продукції визначаються в додатках, які є невід’ємною частиною цього договору.

На виконання вимог договору позивач за специфікаціями № 23 від 17.02.2009 р., № 24 від 20.02.2009 р., № 25 від 20.02.2009 р., № 26 від 05.03.2009 р., № 27 від 30.03.2009 р., № 28 від 07.04.2009 р. виготовив та передав відповідачу продукцію на загальну суму 1 102 662, 59 грн. Поставка продукції на вказану суму, відповідно до вимог ст.. 32, 33 ГПК України підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, довіреностями про отримання ТМЦ та актами прийому-передачі, копії яких додані позивачем до заяв, а оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Пункт 4.1. договору встановлює, що за загальним правилом замовник повинен оплатити продукцію протягом 30 банківських днів з моменту її відвантаження, який визначається датою видаткової накладної. Інші умови оплати можуть бути встановлені в специфікації.

Специфікаціями визначені інші строки оплати продукції. Зокрема: специфікація № 23 від 17.02.2009 р. строк оплати – 30 днів з моменту отримання продукції; специфікація № 24 від 20.02.2009 р. строк оплати – 30 днів з моменту отримання продукції; специфікація № 25 від 20.02.2009 р. строк оплати – 14 днів з моменту отримання продукції; специфікація № 26 від 05.03.2009 р. строк оплати – 14 днів з моменту отримання продукції; специфікація № 27 від 30.03.2009 р. строк оплати – 30 днів з моменту отримання продукції; специфікація № 28 від 07.04.2009 р. строк оплати – 30 днів з моменту отримання продукції.

На момент подання позову та виходячи з дат видаткових накладних строки оплати за всіма поставками продукції є такими, що настали. Проте зобов’язання по оплаті продукції відповідачем не виконані.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідач доказів виконання зобов’язань по оплаті продукції не надав.

Заперечення відповідача, щодо відсутності актів прийому-передачі за всіма поставками продукції суд відхиляє з наступних підстав. Відповідно до п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» № 99 від 16.05.1996 р. сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Позивач надав довіреності за всіма поставками поліграфічної продукції. Отже, ці документи є належними доказами, які підтверджують факт отримання відповідачем поліграфічної продукції. Крім того, в п. 2.7. договору сторони встановили, що підписання актів за відповідною поставкою є правом, а не обов’язком сторін.

Не приймаються до уваги також посилання відповідача на недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору. Відповідно до ст. 5 ГПК України сторони застосовують досудовий порядок врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Відповідач не надав доказів існування домовленості між ним та позивачем про обов’язковість дотримання досудового порядку врегулювання спору.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на факт отримання ним претензій від його контрагентів, щодо якості етикеточної продукції, яку виготовив позивач. Відповідно до п. 3.2. договору № 263 від 20 червня 2007 р. продукція є прийнятою, а її виготовлення та постачання виконаними у повному обсязі, своєчасно та належним чином з моменту отримання продукції замовником (відповідачем по справі) та не направленням протягом 10 (десяти) днів мотивованої відмови від прийняття продукції. Пункт 3.3. договору встановлює, що претензії за кількістю та якістю продукції пред’являються замовником протягом 10 днів з моменту отримання продукції замовником. Відповідач не надав доказів пред’явлення претензій до позивача протягом встановленого строку.

Виходячи з наведеного вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 1 102 662, 59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.3. договору передбачена сплата відповідачем на користь позивача пені. Враховуючи те, що виконання грошового зобов’язання відповідачем прострочено, позивач надав розрахунок пені, яка обчислена з врахуванням положень договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 р. № 543/96. За таких обставин суд вважає наданий позивачем розрахунок пені обґрунтованим, а суму пені у розмірі 41226,75 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з врахуванням 3% річних від простроченої суми. Позивач вимагає стягнути з відповідача суму 3 % річних у розмірі – 5123, 65 грн. Наданий позивачем розрахунок суми 3% річних є обґрунтованим, а сума 5123, 65 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст. 49, 82, 83, 84 ГПК України, ст.526, 530 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми «ОРНАТУС» (61125, м. Харків, вул. Малом’ясницька, 9/11) код ЄДРПОУ 24136224, п/р 26009001062001 в ХФ ВАТ «Південкомбанк» МФО 350813 п/р 26002026814333 в філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Харків МФО 351618, ІПН 241362220386, свід. № 29891306У на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліграфічне підприємство „Фоліо Плюс” (61001, м. Харків, пл. Повстання 7/8) код ЄДРПОУ 30510263, п/р 26002026814065 в ХФ «Укрексімбанк» м. Харків, МФО 351618, ІПН 305102620383, свід. № 29876947, заборгованості - 1 102 662, 59 грн, пені - 41226,75 грн., 3% річних - 5123, 65 грн, витрати зі сплати держмита у розмірі 11490,12 грн. та 312,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

повний текст рішення підписано 10.07.2009р.

справа №59/117-09