Рішення № 4222443, 27.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.09 р. Справа № 9/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с. Тетянівка, Слов’янський район, Донецька область

про стягнення 12 740 грн. 15 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Тулаінова І.А. – юрисконсульт (за довіреністю №1511 від 22.08.2008р.);

від відповідача: не з’явився.

З 14.07.2009р. о 14год.30хв. по 27.07.2009р. о 15год.40хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с. Тетянівка, Слов’янський район, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 12 740 грн. 15 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 10898грн.19коп., пені в розмірі 959грн.06коп., 3% річних в розмірі 120грн.03коп. та інфляційних витрат в розмірі 762грн.87коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №10/747 від 10.11.2005р., товарно-транспортні накладні №88276 від 06.11.2008р., №88496 від 07.11.2008р., №88748 від 08.11.2008р., №88974 від 09.11.2008р., №89288, №89310, №89395 від 10.11.2008р., №89563 від 11.11.2008р., №89878, №89899, №89914, №90017 від 12.11.2008р., №903188 від 13.11.2008р., №90471, №90506, №90576 від 14.11.2008р., №90741, №90793 від 15.11.2008р., №90972, №91041 від 16.11.2008р., №91314, №91387, №91442 від 17.11.2008р., №91524, №91609 від 18.11.2008р., №15349, №91869, №91870, №91871, №91990 від 19.11.2008р., №92728, №92738 від 22.11.2008р., №93023 від 23.11.2008р., претензію №222 від 19.02.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким останній повністю визнає позовні вимоги.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №558817 Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с. Тетянівка, Слов’янський район, Донецька область в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

10.11.2005р. між позивачем та відповідачем укладений договір поставки №10/747 (з протоколом розбіжностей до нього), відповідно з яким постачальник (позивач) постачає та передає у власність покупця, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця, переданими по телефону або електронною поштою, та товаросупроводжувальної документації, які складають невід`ємну частину цього договору, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.8.1 договору, цей договір укладений строком до 31.11.2006р. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію. Так, з огляду на відсутність в розпорядженні суду документів, які би достовірно підтверджували письмові звернення з вимогами щодо припинення дії Договору – суд вважає, що дія Договору автоматично продовжилася до 31.11.2009р..

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №10/747 від 10.11.2005р.

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно із замовленням, договором та законодавством.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 10 905грн.09коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними №88276 від 06.11.2008р., №88496 від 07.11.2008р., №88748 від 08.11.2008р., №88974 від 09.11.2008р., №89288, №89310, №89395 від 10.11.2008р., №89563 від 11.11.2008р., №89878, №89899, №89914, №90017 від 12.11.2008р., №903188 від 13.11.2008р., №90471, №90506, №90576 від 14.11.2008р., №90741, №90793 від 15.11.2008р., №90972, №91041 від 16.11.2008р., №91314, №91387, №91442 від 17.11.2008р., №91524, №91609 від 18.11.2008р., №15349, №91869, №91870, №91871, №91990 від 19.11.2008р., №92728, №92738 від 22.11.2008р., №93023 від 23.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних та печаткою підприємства, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, товарно-транспортні накладні №88276 від 06.11.2008р., №88496 від 07.11.2008р., №88748 від 08.11.2008р., №88974 від 09.11.2008р., №89288, №89310, №89395 від 10.11.2008р., №89563 від 11.11.2008р., №89878, №89899, №89914, №90017 від 12.11.2008р., №903188 від 13.11.2008р., №90471, №90506, №90576 від 14.11.2008р., №90741, №90793 від 15.11.2008р., №90972, №91041 від 16.11.2008р., №91314, №91387, №91442 від 17.11.2008р., №91524, №91609 від 18.11.2008р., №15349, №91869, №91870, №91871, №91990 від 19.11.2008р., №92728, №92738 від 22.11.2008р., №93023 від 23.11.2008р. не мають посилань на договір поставки №10/747 від 10.11.2005р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної поставки є саме договір поставки №10/747 від 10.11.2005р., оскільки у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що заборгованість за вищевказаними накладними виникла на підставі договору поставки №10/747 від 10.11.2005р. Крім того, з наявного в матеріалах акту звірки розрахунків (акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств) вбачається, що заборгованість за вищевказаними накладними виникла саме на підставі договору поставки №10/747 від 10.11.2005р.

Одночасно, позивачем надані письмові пояснення №764 від 30.06.2009р. та довідка №763 від 30.06.2009р., відповідно до яких останній зазначає, що крім договору поставки №10/747 від 10.11.2005р. між позивачем та відповідачем не було укладено жодного іншого договору та інших правовідносин не існувало.

Пунктом 3.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони передбачили, що покупець повинен оплатити вартість поставленого товару протягом 14 календарних днів з моменту його отримання.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за кожною накладною є:

За товарно-транспортною накладною №88276 від 06.11.2008р. – 21.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №88496 від 07.11.2008р. – 22.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №88748 від 08.11.2008р. – 23.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №88974 від 09.11.2008р. – 24.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №89288, №89310, №89395 від 10.11.2008р. – 25.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №89563 від 11.11.2008р. – 26.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №89878, №89899, №89914, №90017 від 12.11.2008р. – 27.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №903188 від 13.11.2008р. – 28.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №90471, №90506, №90576 від 14.11.2008р. – 29.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №90741, №90793 від 15.11.2008р. – 30.11.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №90972, №91041 від 16.11.2008р. – 01.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №91314, №91387, №91442 від 17.11.2008р. – 02.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №91524, №91609 від 18.11.2008р. – 03.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №15349, №91869, №91870, №91871, №91990 від 19.11.2008р. – 04.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №92728, №92738 від 22.11.2008р. – 07.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №93023 від 23.11.2008р. – 08.12.2008р.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару за накладною №88276 від 06.11.2008р. на суму 06грн.90коп.

Наразі, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 10 898грн.19коп.

У зв`язку з несплатою боргу, 26.02.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №222 від 19.02.2009р. з вимогою погашення виниклої заборгованості (докази направлення вказаної претензії наявні в матеріалах справи). Однак дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 10 898грн.19коп.

Крім того, як зазначено вище, вказана заборгованість підтверджується актом звірки розрахунків за договором поставки №10/747 від 10.11.2005р., який доданий до матеріалів справи.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 10 898грн.19коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 10 898грн.19коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 959грн.06коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору та враховуючи положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивачем нарахована пеня в розмірі 959грн.06коп. за період прострочення з 18.12.2008р. по 30.04.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 959грн.06коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 120грн.03коп. та інфляційних витрат в розмірі 762грн.87коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 762грн.87коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 120грн.03коп. за період прострочення з 18.12.2008р. по 30.04.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 762грн.87коп. та 3% річних в розмірі 120грн.03коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с. Тетянівка, Слов’янський район, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 12 740 грн. 15 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 10898грн.19коп., пені в розмірі 959грн.06коп., 3% річних в розмірі 120грн.03коп. та інфляційних витрат в розмірі 762грн.87коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс” (за адресою: вул. Чкалова, с. Тетянівка, Слов’янський район, Донецька область, 84137; фактична адреса: пр. Ленінський, 4а, м. Донецьк, 83086; р/р 260061347 у ВАТ КБ „Промекономбанк”, МФО 334992, код ЄДРПОУ 24639066) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат” (за адресою: вул. Кобозева, 5, м. Донецьк, 83086; р/р 260020251430 у філії ВАТ „Укрексімбанк” в м.Донецьку, МФО 334817, код ЄДРПОУ 00374545) суму основного боргу в розмірі 10898грн.19коп., пеню в розмірі 959грн.06коп., 3% річних в розмірі 120грн.03коп. та інфляційні витрати в розмірі 762грн.87коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 127грн.40коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 27.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя