Рішення № 4222334, 11.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м.Київ-32, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" червня 2009 р. Справа № 1/057-09

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної

філії ВАТ «Укртелеком», м. Київ

до відповідача військової частини А-2791, м. Біла Церква

про стягнення 3654,31грн.

Суддя: А.С. Грєхов

за участю представників сторін:

від позивача: Чернятіна Л.Г., довіреність №8608 від 28.12.2007 року;

від відповідача: Яновський Ю.В., довіреність №193 від 17.02.2009 року.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»(далі-позивач) до військової частини А-2791 (далі-відповідач) про стягнення 3654,31грн., що складає 3470,38грн. основного боргу, 83,96грн. інфляційних втрат, 9,42грн. трьох відсотків річних та 90,55грн. пені за несвоєчасну оплату телекомунікаційних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору «Про надання послуг електрозв’язку»№288 від 15.05.2001 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2009 року порушено провадження у справі №1/057-09 та призначено її до розгляду на 11.06.2009 року.

В судовому засіданні 11.06.2009 року представник позивача підтримала позов, подала додаткові докази та надала усні пояснення по суті спору.

Відповідач письмового відзиву на позов не падав. Представник відповідача у судовому засіданні заборгованість визнав, а також додав, що вона виникла внаслідок недофінансування військової частини А-2791 і ненадання відповідних кошторисних призначень та приклав докази.

З огляду на наведене та згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року № 1280-ІV, споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладено договір «Про надання послуг електрозв’язку»№288 від 15.05.2001 року, відповідно до умов якого, позивач (підприємство зв’язку) зобов’язався надавати відповідачу (споживачу) послуги електрозв’язку, перераховані в додатку1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку2 (п.1.1. договору), а відповідач (споживач, абонент), в свою чергу, зобов’язується своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8. договору) та своєчасно вносити плату за користування радіоточкою (п. 3.2.16. договору).

Як передбачено п. 4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем (відповідачем) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач за період з серпня 2008 року по березень 2009 року надав відповідачу послуги електрозв’язку, а відповідач в порушення умов договору своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином не виконав, їх оплату в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 3470,38грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Як встановлено ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 3470,38грн. заборгованості за надані послуги електрозв’язку.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено ст. 218 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003р. № 1280-IV у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.8. договору, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач (споживач) сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством.

На підставі п. 5.8. договору та ч. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” позивачем заявлено до стягнення з відповідача 90,55грн. пені, нарахованої за період з вересня 2008 по березень 2009 року.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 90,55грн. пені за прострочення оплати боргу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи інфляційні втрати складають 83,96грн., а 3% річних –9,42грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних збитків в сумі 83,96грн. та 3 % річних в сумі 9,42грн. підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, як це встановлено частиною 1 ст. 12 Цивільного кодексу України. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вищевикладеного, позов відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»до військової частини А-2791 підлягає задоволенню.

Відшкодування позивачу витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком»до військової частини А-2791 задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А-2791, Київська область, м. Біла Церва, вул. Полковника Коновальця, в/ч А2791 (код 08196534) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком», 02098, м. Київ, проспект Павла Тичини, 6 (код 01184901) –3470,38грн. (три тисячі чотириста сімдесят гривень тридцять вісім копійок) основного боргу, 90,55грн. (дев’яносто гривень п’ятдесят п’ять копійок) пені, 83,96грн. (вісімдесят три гривні дев’яносто шість копійок) втрат від інфляційних процесів, 9,42грн. (дев’ять гривень сорок дві копійки) трьох відсотків річних, а також, державне мито в сумі 102грн. (сто дві гривні) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн. (триста дванадцять гривень п’ятдесят копійок).

3. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхов А.С.