Рішення № 4222333, 11.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м.Київ-32, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" червня 2009 р. Справа № 1/058-09

за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної

філії, м. Київ

до відповідача Державної податкової інспекції в Яготинському районі, м. Яготин

про стягнення 4275,48грн.

Суддя: А.С. Грєхов

за участю представників сторін:

від позивача: Самокиш Л.В., юрисконсульт центру електрозв’язку №2, дов. №8606 від 28.12.2007р.

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії (далі-позивач) до Державної податкової інспекції в Яготинському районі (далі-відповідач) про стягнення 4275,48грн., що складає 4151,72грн. основного боргу, 87,79грн. інфляційних втрат, 8,26грн. трьох відсотків річних та 27,71грн. пені за несвоєчасну оплату телекомунікаційних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору «Про надання послуг електрозв’язку»№70003500 від 27.06.2006 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2009 року порушено провадження у справі №1/058-09 та призначено її до розгляду на 11.06.2009 року.

В судовому засіданні 11.06.2009 року представник позивача підтримала позов та надала усні пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, проте надіслав телеграму від 09.06.2009 року, в якій просить суд перенести судове засідання на іншу дату у зв’язку з неможливістю участі представників в судовому засідання через відпустку головного бухгалтера.

Суд залишає вказане клопотання без задоволення оскільки зазначена відповідачем причина не є поважною, що перешкоджає повноважному представнику відповідача з’явитися в судове засідання, надати суду витребувані документи та відзив на позовну заяву.

Враховуючи, що відповідачем не подані заперечення та відзив по справі, зазначене з огляду на ст. 75 ГПК України не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року № 1280-ІV, споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладено договір «Про надання послуг електрозв’язку»№70003500 від 27.06.2006 року, відповідно до умов якого, позивач (підприємство зв’язку) зобов’язався надавати відповідачу (споживачу) послуги електрозв’язку, перераховані в додатку1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку2 (п.1.1. договору), а відповідач (споживач, абонент), в свою чергу, зобов’язується своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8. договору) та своєчасно вносити плату за користування радіоточкою (п. 3.2.16. договору).

Як передбачено п. 4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем (відповідачем) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач за період з 01.10.2008 року по 01.04.2009 року надав відповідачу послуги електрозв’язку, а відповідач в порушення умов договору своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином не виконав, їх оплату в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 4151,72грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Як встановлено ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 4151,72грн. заборгованості за надані послуги електрозв’язку.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено ст. 218 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003р. № 1280-IV у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.8. договору, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач (споживач) сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством.

На підставі п. 5.8. договору та ч. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27,71грн. пені, нарахованої за період з листопада 2008 по квітень 2009 року.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 27,71грн. пені за прострочення оплати боргу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи інфляційні втрати складають 87,79грн., а 3% річних –8,26грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних збитків в сумі 87,79грн. та 3 % річних в сумі 8,26грн. підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, як це встановлено частиною 1 ст. 12 Цивільного кодексу України. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вищевикладеного, позов відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії до Державної податкової інспекції в Яготинському районі підлягає задоволенню повністю.

Відшкодування позивачу витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії до Державної податкової інспекції в Яготинському районі задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної податкової інспекції в Яготинському районі, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, 106 (код 23569760) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії, 02098, м. Київ, проспект Павла Тичини, 6 (код 01184901) –4151,72грн. (чотири тисячі сто п’ятдесят одну гривню сімдесят дві копійки) основного боргу, 27,71грн. (двадцять сім гривень сімдесят одну копійку) пені, 87,79грн. (вісімдесят сім гривень сімдесят дев’ять копійок) втрат від інфляційних процесів, 8,26грн. (вісім гривень двадцять шість копійок) трьох відсотків річних, а також, державне мито в сумі 102грн. (сто дві гривні) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн. (триста дванадцять гривень п’ятдесят копійок).

3. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхов А.С.