Рішення № 4222231, 13.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.09 р. Справа № 28/129

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковбасна Ліга”, м.Дніпропетровськ

до відповідача Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь

Про стягнення 20949 грн. 02 коп.

Представники:

Від позивача: Накоряков Д.В.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ковбасна Ліга”, м. Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь, про стягнення 20949 грн. 02 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товару № 139 від 22.09.2008р., кільцеву довіреність б/н та дати, видаткові накладні, видаткові накладні на повернення товарів постачальнику, виписки з банку, акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 21.05.2009р. порушив провадження у справі № 28/129 та призначив її розгляд на 10.06.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Відповідач в засідання суду не з’явився, витребувані судом документи не надав.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43.

Згідно з довідкою з Головного управління статистики в Донецькій області станом на 22.06.2009р. та з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.06.2009р. юридичною адресою відповідача є: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

13.07.2009р. до канцелярії суду позивач надав заяву № 1-р/07/09 від 07.07.2009р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Ковбасна Ліга”, м. Дніпропетровськ, просить суд стягнути з Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь, суму заборгованості у розмірі 18935 грн. 32 коп. та суму пені в розмірі 2013грн. 50 коп. (докази направлення даної заяви про уточнення позовних вимог наявні в матеріалах справи). Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Між, позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Ковбасна Ліга”, м.Дніпропетровськ, та відповідачем, Спільним Українсько-Літовським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь, 22.09.2008р. було укладено договір поставки товару №139 (договір).

Згідно умов цього договору позивач (постачальник) зобов’язується поставити у власність відповідача (покупець) товар, в кількості, комплектності, асортименті, в строки, по ціні і якісними характеристиками узгодженими сторонами в даному договорі і товарно-транспортних накладних на кожну партію постачаємого товару, які є частиною даного договору (п.1.1 договору).

Покупець зобов’язується приймати постачаємий у його власність товар і оплачувати його вартість на умовах, визначених договором (п. 1.2 договору).

Постачальник зобов’язаний поставити товар покупцю протягом 3 робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця (п. 3.3. договору).

Загальна сума договору складає суму товару, отриманого за товарно-транспортними накладними, які сторони за загальним узгодженням вказують в специфікаціях (п. 4.1 договору).

Ціни на товар, кількість і загальна вартість товару визначаються відповідно з товарно-транспортною накладною (п. 4.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору кожна зі сторін письмово не повідомить другу сторону про намір розірвати договір, то строк дії договору автоматично продовжується на один рік (п. 7.1 договору). Згідно з поясненнями позивача № 3-р/07/09 від 07.07.2009р., останній повідомив суд, що ні з однієї із сторін, таких письмових повідомлень про намір розірвання договору поставки № 139 від 22.09.2008р. не надходило, тому суд вважає даний договір автоматично пролонгованим.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його

у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 34559 грн. 29 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписом на вказаних вище видаткових накладній в графі „получил(ла)” представником відповідача, який скріплений штампом відповідача.

Представники відповідача, приймаючи товар, діяли на підставі кільцевої довіреності, в якій є посилання на договір № 139 від 22.09.2008р.

Суду надані податкові накладні, виписані на підставі зазначених видаткових накладних.

Згідно до п. 4.3 договору форма і порядок розрахунків – готівковий, безготівковий з відстрочкою платежу на 21 календарний день з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач частково здійснював оплату товару, що підтверджується банківськими виписками, що наявні в матеріалах справи. При здійсненні часткової оплати відповідач посилається на договір № 139 від 22.09.2008р. Крім того, відповідач повертав отриманий від позивача товар відповідно до видаткових накладних на повернення товарів, також наявних в матеріалах справи.

В поясненнях № 2-р/07/09 від 07.07.2009р. позивач повідомив суд, що ніяких договорів між позивачем та відповідачем, крім договору поставки товару № 139 від 22.09.2008р. укладено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що поставка товару здійснювалась саме за договором поставки товару № 139 від 22.09.2008р.

Суду наданий акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2009р., в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 20059грн.39коп.

За твердженням позивача відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений йому товар, внаслідок чого у Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь перед позивачем виникла заборгованість в сумі 18935 грн. 32 коп.

Однак, суд самостійно зробивши розрахунок суми заборгованості за поставлений товар враховуючи часткову оплату та вартість поверненого товару, прийшов до висновку, що належна до стягнення сума заборгованості становить 18935 грн. 30 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з того, що відповідач доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 18935 грн. 30 коп. за поставлений позивачем товар не представив, суд робить висновок, що вказана заборгованість до цього часу не погашена, на підставі чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковбасна Ліга”, м.Дніпропетровськ, в частині стягнення з Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м.Маріуполь заборгованості в сумі 18935 грн. 32 коп. є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 18935 грн. 30 коп.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача відповідно до п.5.1. договору пені в сумі 2013 грн. 50 коп. за період з 06.11.2008р. по 25.03.2009р. (з урахуванням кожної накладної).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки, але не більш ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, від несплаченої суми реалізованого товару.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд здійснивши перерахунок пені за період з 06.11.2008р. по 25.03.2009р., вважає що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 2013 грн. 50 коп.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються пропорційно задоволеним вимогам.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 20949 грн. 02 коп.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 209 грн. 49 коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №1339 від 06.05.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 209 грн. 50 коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 00 грн. 01 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковбасна Ліга”, м. Дніпропетровськ, до Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь частково.

Стягнути з Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” (87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43, ЄДРПОУ 25328948, п/р №26000200031000 в відділенні № 3 ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполь, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковбасна Ліга” (4989, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 38а, ЄДРПОУ 34408853, п/р №26002050804633 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299) заборгованість в розмірі 18935 грн. 30 коп., пеню в розмірі 2013 грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 209 грн.49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн.50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Ковбасна Ліга” (4989, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 38а, ЄДРПОУ 34408853, п/р №26002050804633 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 00 грн. 01 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 13.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Курило Г.Є.