Рішення № 4222097, 11.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м.Київ-32, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" червня 2009 р. Справа № 1/021-09

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ

до відповідача приватного підприємця Кривенка Олега Вікторовича, м. Ірпінь

про стягнення 594,68грн.

Суддя: А.С. Грєхов

за участю представників сторін:

від позивача: Сібілєва С.П., головний спеціаліст-юрисконсульт –довіреність №73 від 30.09.2008 року;

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі-позивач) до приватного підприємця Кривенка Олега Вікторовича (далі-відповідач) про стягнення 594,68грн., що складає 391,23грн. основного боргу, 203,45грн. інфляційних втрат за прострочку виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди №1032 від 30.09.2004 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2009 року порушено провадження у справі №1/021-09 та призначено її до розгляду на 11.06.2009 року.

В судовому засіданні 11.06.2009 року представник позивача підтримала позов, надала усні пояснення по суті спору, а також додаткові докази по справі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що відповідач повідомлявся про час та місце засідання суду належним чином, неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2004 року за №1032 (далі-договір) згідно умов якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно –цокольний поверх (надалі –майно), площею 97,9кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Вавілових, 13-А, що знаходиться на балансі ДП «Укрдіпрохарчпром», вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.03.2004 року 247140грн.

Відповідачу зазначене майно було передано 30.09.2004 року за актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, підписаного сторонами.

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»10.04.1992 року N 2270-XII орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п.п. 5.2., 5.14. договору відповідач (орендар) зобов’язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, а в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), відповідач (орендар) зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пеню та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна позивачу (балансоутримувачу, орендодавцю) на підставі акту приймання-передачі.

Згідно з п. 5.6 договору відповідач (орендар) подає Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та на розрахунковий рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідач в порушення умов договору своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином не виконав, їх оплату в повному обсязі не здійснив, в результаті чого станом на 13.05.2009 року за ним утворилась заборгованість з орендної плати до Державного бюджету України згідно договору №1032 від 30.09.2004 року в сумі 391,23грн, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Як встановлено ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 391,23грн. заборгованості з орендної плати до Державного бюджету України згідно договору №1032 від 30.09.2004 року.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи інфляційні втрати складають 203,45грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних збитків в сумі 203,45грн. підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, як це встановлено частиною 1 ст. 12 Цивільного кодексу України. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вищевикладеного, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до приватного підприємця Кривенка Олега Вікторовича підлягає задоволенню повністю.

Відшкодування позивачу витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до приватного підприємця Кривенка Олега Вікторовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємця Кривенка Олега Вікторовича, Київська область, м. Ірпінь, вул. Кірова, 386-А (реєстраційний №2511115391) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, 01032, м. Київ, вул. О.Теліги, 8 (код 19030825) –391,23грн. (триста дев’яносто одну гривню двадцять три копійки) основного боргу, 203,45грн. (двісті три гривні сорок п’ять копійок) втрат від інфляційних процесів.

3. Стягнути з приватного підприємця Кривенка Олега Вікторовича, Київська область, м. Ірпінь, вул. Кірова, 386-А (реєстраційний №2511115391) до Державного бюджету України державне мито в сумі 102грн. (сто дві гривні) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн. (триста дванадцять гривень п’ятдесят копійок).

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхов А.С.