Рішення № 4221880, 16.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09 Справа№ 33/74

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(м. Львів)

до відповідача :

Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК –7»(м. Пустомити)

про :

стягнення 112 980 (сто дванадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. (з яких: 59 952,89 грн. –основний борг; 53 027,25 грн. –пеня)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

Малиновська С.С. –представник (довіреність № 15/06 від 15.06.2009 р.

Відповідача:

Нагірний Р.М. –представник (довіреність № 215 від 20.10.2008 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про технічну фіксацію судового процесу.

Суть спору: 18.05.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3433 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(м. Львів) поступила позовна заява до Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК –7»(м. Пустомити) про стягнення 6 112 980 (сто дванадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. (з яких: 59 952,89 грн. –основний борг; 53 027,25 грн. –пеня).

Ухвалою суду від 20.05.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.06.2009 р. В судовому засіданні 16.06.2009 р. було оголошено перерву до 16.07.2009 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача позов заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд» та Відкритим акціонерним товариством «Львівська ПМК-7»було укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт № 7/09/09 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

На виконання умов Договору (п.п. 1.1., 2.1., 2.2.) у період з 01 серпня 2008 року по 28 листопада 2008 року позивачем було виконано роботи на суму 702 052 (сімсот дві тисячі п’ятдесят дві) грн. 89 коп.

Факт отримання виконаних робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи):

- Акт № 1 за вересень 2008 в сумі 124099,85 гри.;

- Акт № 2 за жовтень 2008 року в сумі 86429,72 грн.;

- Акт № 3 за жовтень 2008 року в сумі 373995,98 грн.;

- Акт № 4 за листопад 2008 року в сумі 52000,19 грн.;

- Акт № 5 за листопад 2008 року в сумі 62527,15 грн.);

які підписано сторонами і зауважень щодо якості виконаних робіт на час підписання таких у відповідача не було.

Згідно п.п. 6.4, 6.5 Договору, замовник зобов’язаний оплатити роботи, виконані підрядником, згідно отриманих від останнього рахунків, які складаються на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, шляхом перерахування коштів з р/р замовника на р/р підрядника на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідачем частково було проведено оплату за виконані роботи в сумі 450 000 (чотириста п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками: 16.09.2008 року - 30000,00 грн., 07.10.2008 - 100000,00 гри., 22.10.2008 - 80000,00, 14.11.2008 -45000,00 грн., 17.11.2008 - 25000,00 грн., 24.11.2008 - 50000,00 грн., 10.12.2008 -45000,00 грн., 18.12.2008 - 75000,00 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

31.12.2008 р. сторонами було проведе звірку взаємних розрахунків, про що складено відповідний Акт.

Відповідно до Акту звірення розрахунків між Відкритим акціонерним товариством «Львівська ПМК –7»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд», який підписано сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 31.12.2008 року становила 252 052 (двісті п’ятдесят дві тисячі п’ятдесят дві) грн. 89 коп.

18.02.2009 р. позивач за вих. № 04/02 направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість.

20.03.2009 р. відповідач за вих. № 62 направив на адресу позивача відповідь на претензію, в якій зобов’язався сплати суму основного боргу.

15 квітня 2009 року між сторонами та ТзОВ «Е Ван Вайк і Моя Логістик»досягнуто трьохсторонньої згоди про переуступку боргу між ВАТ «Львівська ПМК-7», ТзОВ «Львівстильбуд»та ТзОВ «Е Ван Вайк і Моя Логістик», так останній є замовником даного будівництва, про що укладено Угоду про переуступку боргу № 6 від 15.04.2009 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.2 Угоди, замовник (ТзОВ «Е Ван Вайк і Моя Логістик») зобов’язався виконати зобов’язання генерального підрядника (ВАТ «Львівська ПМК –7»), а саме провести оплату за виконані та передані генпідряднику будівельні роботи згідно умов п. 6 Договору № 7/09/08 від 01.08.2008 р. в сумі 192 100 (сто дев’яносто тисяч сто) грн. 00 коп.

Представники сторін, присутні в судових засіданнях вказали, що ТзОВ «Е Ван Вайк і Моя Логістик»взяті на себе зобов’язання по Угоді про переуступку боргу № 6 від 15.04.2009 р., виконав, сплатив позивачу 192 100 (сто дев’яносто тисяч сто) грн. 00 коп.

Враховуючи договір переуступки, станом на 15 квітня 2009 року сальдо на користь ТзОВ «Львівстильбуд»складало 59 952 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 89 коп.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що замовник за несвоєчасну оплату сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу.

Відповідач оплату за виконані та прийняті роботи, у встановлений Договором термін, не провів.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано 53 027,25 грн. –пені.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засіданні забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову заперечив, забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати заборгованості.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(м. Львів) до Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК –7»(м. Пустомити) про стягнення 112 980 (сто дванадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. (з яких: 59 952,89 грн. –основний борг; 53 027,25 грн. –пеня) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 64 від 14.05.2009 р. позивачем сплачено в сумі 1 129 (одна тисяча сто двадцять дев’ять) грн. 80 коп.

Згідно платіжних доручень № 65 від 14.05.2009 р. на 19,00 грн. та № 66 від 15.05.2009 р. на 193,50 грн. позивачем сплачено 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(м. Львів) до Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК –7»(м. Пустомити) про стягнення 112 980 (сто дванадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. (з яких: 59 952,89 грн. –основний борг; 53 027,25 грн. –пеня) –задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівська ПМК –7»(вул. Шевченка, 181, м. Пустомити, Львівська область, 81100; код ЄДПРОУ 05513158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(юридична адреса: вул. Кульпарківська, 172, кв. 36, м. Львів, 79021 (поштова адреса: вул. Водогінна, 2, офіс 535, м. Львів, 79017); код ЄДРПОУ 32484623) –112 980 (сто дванадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. (з яких: 59 952,89 грн. –основний борг; 53 027,25 грн. –пеня), 1 129 (одна тисяча сто двадцять дев’ять) грн. 80 коп. –державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя Цікало А.І.