Рішення № 4221879, 16.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09 Справа № 16/105

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт", м. Бердянськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром",

м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 185839 грн. 59 коп.,

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Лисенко В.П.

за участю представників сторін:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –Шаповалов А.В., довіреність від 03.02.09. №1Ю,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 139843 грн. 40 коп. за період з 07.09.08. по 01.03.09., 3% річних у сумі 5746 грн. 99 коп. за період з 07.09.08. по 01.04.09., збитків від інфляції у сумі 40249 грн. 20 коп. за період з 07.09.08. по 01.04.09.на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.07. №03/04.

Заявою (а.с.29-34) позивач зменшив розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 136008,72грн. за період з 16.09.08. по 01.03.09., 3% річних у сумі 5215,05грн. за той же період, збитків від інфляції у сумі 37876,14грн. за період з 16.09.08. по 16.03.09.

Таким чином, позовними вимогами по справі є стягнення з відповідача пені в сумі 136008,72грн. за період з 16.09.08. по 01.03.09., 3% річних у сумі 5215,05грн. за той же період, збитків від інфляції у сумі 37876,14грн. за період з 16.09.08. по 16.03.09.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.06.09. №УЗП-254/06 заперечив проти позову, посилаючись на норми ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, п.4.3.та п.4.6 договору купівлі-продажу від 03.04.07. №03/04 та повідомив, що підставою для оплати отриманого товару є рахунки, які виставляє позивач. Але дані, рахунки, як повідомив відповідач, їм не були отримані від позивача.

Відповідач також заперечив проти нарахування пені, посилаючись на норми ч.6 ст.231, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, ст. ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відносно інфляційних нарахувань та 3% річних відповідач заперечив у зв'язку з тим, що чітко не визначено початок прострочення виконання зобов'язання.

Відносно стягнення юридичних послуг, відповідач заперечив, у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, позивачем не надано доказів, які підтверджують розумність суми юридичних послуг.

Позивач заявою уточнив позовні та просить суд стягнути з відповідача пені у сумі 136008грн. 72 коп. за період з 16.09.08. по 01.03.09., 3% річних у сумі 5215 грн. 05 коп. за період з 16.09.08. по 01.03.09., збитків від інфляції у сумі 37876 грн. 14 коп. за період з 16.09.08. по 16.03.09., тобто зменшив позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні 02.07.09. надав лист, яким повідомив, що зазначення у видаткових накладних номеру і дати рахунку-фактури не є доказом виставлення цього рахунку та його отримання відповідачем.

На адресу господарського суду 01.07.09. від позивача надходила телеграма від 01.07.09. №1550, якою він просив відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю присутності представника. Суд задовольнив клопотання позивача у судовому засіданні 02.07.09. та відкладав розгляд справи на 16.07.09.

На адресу господарського суду 15.07.09. від позивача надійшла телеграма від 15.07.09. №1714, якою він вдруге просить відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю присутності представника.

Дослідивши матеріали справи, суд залишає без задоволення клопотання позивача від 15.07.09. про відкладення розгляду справи, оскільки у відповідності до ст.69 ГПК України строк розгляду справи закінчується 18.07.09. Крім того, позивач був повідомлений належним чином про дату і місце розгляду справи та не був позбавлений можливості надіслати на адресу суду заперечення на відзив відповідача протягом строку з 26.06.09. (засідання, в якому позивач був присутній) по 16.07.09. За таких підстав спір розглянуто за наявними матеріалами згідно вимог ст.75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.04.09. №16/44 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", м. Первомайськ Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт", м. Бердянськ борг в сумі 279664,96грн. за неоплачений товар по договору купівлі-продажу від 03.04.07. №03/04, який відповідач визнав повністю і частину сплатив при розгляді справи №16/44.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт", м. Бердянськ звернувся з даним позовом до суду у зв’язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового обов’язку по оплаті продукції, поставленої йому позивачем на виконання договору купівлі-продажу від 03.04.07. №03/04, і просить суд стягнути пеню в сумі 136008,72грн. за період з 16.09.08. по 01.03.09., 3% річних у сумі 5215,05грн. за той же період, збитків від інфляції у сумі 37876,14грн. за період з 16.09.08. по 16.03.09.

Вимоги розраховані за несвоєчасну оплату поставленої продукції за видатковими накладними від 31.08.08. №РН-0000045 на суму 440311,94грн. (а.с.79) та від 31.08.08. №РН-0000046 на суму 434353,02грн. (а.с. 78), по яких поставлено товар на виконання умов договору купівлі-продажу від 03.04.07. №03/04 та специфікацій №№14,15 і від 11.08.08. (додатки до договору на а.с.53,54).

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені не підлягають до задоволення на суму 136008,72грн. за період з 16.09.08. по 01.03.09., оскільки договором купівлі-продажу від 03.04.07. №03/04 та специфікаціями до договору сторони не встановили чіткого строку оплати товару: договір (п.4.3) містить посилання на обов’язковість пред’явлення рахунків-фактур позивачем як вимоги про оплату і через 15 днів у відповідача настає прострочення грошового обов’язку; пункт 4.6 договору містить посилання на кінцевий розрахунок на підставі обов’язкового пред’явлення рахунків-фактур позивачем як вимоги про оплату і без зазначення будь-якого строку для оплати; специфікації містять різні умови оплати товару –деякі специфікації містять умови передоплати 100%, деякі зобов’язують відповідача здійснити оплату протягом 7 днів з дня доставки товару, а деякі специфікації не містять умов по оплаті товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договором не встановлено строку виникнення у відповідача грошового зобов’язання, тому слід застосовувати до спірних правовідносин вимоги ч.2ст.530 ЦК України, якою встановлено, що відповідач має оплатити товар протягом 7 днів з дня отримання письмової вимоги від позивача про оплату товару.

Представник позивача не довів суду в порядку ст.ст.33,34 ГПК України надіслання (пред’явлення) відповідачеві рахунків-фактур з вимогою про оплату товару або претензії з такою вимогою.

В матеріалах справи відсутні докази надіслання рахунків-фактур відповідачеві і відсутні належні докази надіслання претензії, адже як доказ надіслання претензії від 27.11.08. №285/М (а.с.35) позивач надав до справи копію декількох фіскальних чеків Укрпошти від 07.03.08. Який саме чек слід вважати доказом направлення претензії позивач не визначив, а з урахуванням розбіжностей в датах претензії і датах, вказаних на чеках, жоден чек не може бути належним доказом надіслання претензії.

З врахуванням вимог ст.232 ГК України, ч.2ст.530 ЦК України та обставин справи №16/44, в рішенні по якій вказано, що відповідач визнав позовні вимоги за договором купівлі-продажу від 03.04.07. №03/04 відзивом від 16.03.09., суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення неустойки з 16.03.09. –з дати визнання грошових вимог відповідачем за вказаним договором – і до дня звернення з даним позовом до суду –18.05.09., що виходячи з суми боргу у розмірі 284664,96грн. (борг станом на 16.03.09.) пеня дорівнюватиме 11792,15грн.

Відповідно до правил ст. 233 ГК України, якою передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому суд бере до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи обставини спору, ступінь виконання зобов'язання боржником й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, документи в підтвердження доводів щодо зменшення пені і, керуючись п.3 ст.83 ГПК України, суд зменшує розмір неустойки до 2000грн.

Позовні вимоги в частині 3% річних у сумі 5215,05грн. за період з 16.09.08. по 01.03.09., збитків від інфляції у сумі 37876,14грн. за період з 16.09.08. по 16.03.09. суд задовольняє частково на підставі правил ст.625 ЦК України та з урахуванням вищевказаних обставин правовідносин сторін та умов спірного договору.

За таких підстав вимоги в частині 3% річних підлягають до задоволення за період з 16.03.09. по 18.05.09. на суму 1474,02грн. і інфляційних нарахувань на суму 3998,15грн., виходячи з суми боргу у розмірі 284664,96грн.

Клопотанням від 16.07.09. №УЗП-331/07 відповідач просить розстрочити виконання рішення строком на 18 місяців у зв’язку з важким фінансовим становищем на підприємстві.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані відповідачем в підтвердження обставин, викладених у клопотанні, суд задовольняє клопотання в частині розстрочки частково на підставі п.6ст.83 ГПК України і розстрочує виконання рішення по даній справі на 8 місяців з щомісячним стягненням присуджених сум рівними частками по 934,02грн.

Юридичний аналіз правових норм ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Щодо конкретного строку розстрочення виконання рішення, який заявлено відповідачем і задоволено судом, то це є оцінкою судом правовідносин та доказів по справі.

Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно розміру вимог, визнаних судом обґрунтованими.

На підставі викладеного, ст.ст.174,193,232,233 ГК України, ст.ст.530,549,625 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром", м. Первомайськ Луганської області, вул. «Макаренка», буд.8, кв.2, ід. Код 32082194 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт", м. Бердянськ Запорізької області, вул. ім. Горького, 2, ід. Код 32035810 пеню у сумі 2000грн., 3% річних на суму 1474,02грн., інфляційних нарахувань на суму 3998,15грн., витрати по держмиту у сумі 172,64грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 29,03 грн., послуги адвоката в сумі 185,80грн. Видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення строком на 8 місяців, стягуючи щомісячно по 934,02грн.

Рішення підписане 21.07.09.

Суддя Р. Шеліхіна