Ухвала суду № 42218055, 19.12.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/8202/14 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/783/7421/14 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Щербая В.П.,

з участю: представника ПАТ "ВіЕс Банк" - Бігуна З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" як правонаступника ПАТ "Фольксбанк" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ПАТ "ВіЕс Банк".

В апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, за умови, що у позичальників у власності не знаходиться інше нерухоме майно. Вказує, що судом не враховано і не встановлено чи є у власності у відповідачів інше майно. А відповідачами не було наведено суду жодних підтверджень чи заперечень, що це єдине житло і використовується як місце постійного проживання.

Зазначає, що наявність тимчасової заборони на звернення стягнення на іпотечне майно не є підставою для відмови в задоволенні відповідного позову, оскільки даним Законом не заборонено суду задовольнити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ "ВіЕс Банк" - Бігуна З.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом та матеріалами справи установлено, що 21.01.2008 року між позивачем ПАТ "ВіЕс Банк" (правонаступник ПАТ "Фольксбанк") та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №КF46613, згідно якого банк зобов'язався надав позичальнику кредит для споживчих потреб в іноземній валюті в розмірі 25 000 доларів США строком на 15 років з кінцевим строком погашення не пізніше 21.01.2023 року під 12% річних, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплачувати проценти в порядку, визначеному договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем ПАТ "ВіЕс Банк" (правонаступник ПАТ "Фольксбанк") та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 21.01.2008 року укладено іпотечний договір, згідно якого відповідачі (іпотекодавці) передали в іпотеку банку (іпотекодержателю) нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81,8 кв.м, що належить їм на підставі свідоцтва про право приватної власності на квартиру від 02.10.2003 року.

Відповідач умови кредитного договору та взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 07.08.2014 року виникла заборгованість в сумі 17 587,32 доларів США, що складає 217 289,20 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 16 227,11 доларів США, що становить 200 483,98 грн.; заборгованість по відсотках - 848,33 доларів США, що становить 10 481,01 грн.

Відповідно до ст.ст. 546, 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із ст.589 ЦК України, ч.1 ст 33 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 07 червня 2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці та за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Закон втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вірно виходив з того, що стягнення на предмет іпотеки фактично зумовлене невиконанням боржником своїх зобов'язань, які забезпечені іпотекою, що дає підставу іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, однак у зв'язку з прийняттям закону про мораторій, таке стягнення під час дії мораторію є неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав кредит в іноземній валюті, квартира, яка є предметом іпотеки відповідає вимогам щодо нерухомого житлового майна, передбаченими Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки загальна площа обтяженої квартири складає 81,8 кв.м., тобто є меншою за площу, коли Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" допускається звернення стягнення. (площа не перевищує 140 кв.м.)

Доказів на підтвердження того, що в іпотекодавця у власності є інше нерухоме житлове майно позивачем надано не було, як і не спростовано докази щодо проживання відповідача у квартирі, яка є предметом іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" як правонаступника ПАТ "Фольксбанк" відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.