Рішення № 4221664, 14.07.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" липня 2009 р. Справа № 18/088-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро –Атлантик», м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства «Крушинський птахівничий комплекс», с.Крушинка

про стягнення 162684,20 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Лутошкін І.О.

від відповідача: Хоменко В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантик»(далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Крушинський птахівничий комплекс»(далі - відповідач) про стягнення 162684,20 грн.

Розгляд справи було призначено на 09.06.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2009 року підтримав позовні вимоги вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та подав суду відзив.

За таких обставин, спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні, тому розгляд справи підлягає відкладенню. Розгляд справи було відкладено до 25.06.2009 року.

В судовому засіданні 25.06.2009 року представник відповідача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. З метою розгляду заявлених клопотань, суд відклав розгляд спору до 14.07.2009 року.

Як вбачається з клопотання відповідача, останній, заперечуючи факт отримання ним товару за наведеними у позові видатковими накладними просить суд призначити судову почеркознавчу експертизу видаткових накладних щодо підписів особи, яка отримала товар. Однак, з наведених у клопотанні обставин не можливо встановити необхідність у спеціальних знаннях, оскільки відповідач заперечує факт недійсності довіреності у зв’язку зі сплином строку її дії та заперечує наявність повноважень у осіб, які підписували довіреності, що не належить до компетенції експертів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором №06-03/09-1 від 06.03.2009 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Крушинський птахівничий комплекс»(відповідач).

Частиною 2 п.9.2 договору сторонами погоджено, що факсимільна копія договору вважається дійсною.

Крім того, з огляду на норму ч. І ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 3 ст. 207 ЦК України зазначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п.1.1 договору продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити шрот соняшника (товар) в кількості 220,00 +/- 10% тон на умовах, викладених в договорі.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна однієї тони товару складає 1400,00 грн. з ПДВ, загальна вартість товару складає 308000,00 грн.

Згідно з п.5.1 договору покупець здійснює оплату на протязі 10 банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару на склад покупця за його вагою, після надання продавцем документів на відвантаження.

На виконання умов договору позивач поставив та передав у власність відповідача товар, що підтверджується наступними видатковими накладним та рахунками-фактурами: №РН-0000166 від 07.03.2009 року на 60,110 тон шроту соняшника на суму 84154,00 грн. (рахунок-фактура СФ-0000145 від 07.03.2009 року), яка частково оплачена відповідачем у розмірі 44154 грн. 26.03.2009 року (з простроченням оплати 6 днів з 20.03.2009 року по 26.03.2009 року), остаток заборгованості складає 40000,00 грн. з простроченням оплати 33 дні (з 26.03.2009 року по 28.04.2009 року);

№РН-0000167 від 09.03.2009 року на 44,770 тон шроту соняшника на суму 62678,00 грн. (рахунок-фактура СФ-0000148 від 09.03.2009 року), яка оплачена відповідачем у розмірі 30000,00 грн. 26.03.2009 року з простроченням оплати 3 дні (з 23.03.2009 року по 26.03.2009 року) та у розмірі 32678,00 грн. 31.03.2009 року з простроченням 5 днів (з 26.03.2009 року по 31.03.2009 року);

№РН-0000170 від 10.03.2009 року на 82,960 тон шроту соняшника на суму 116144,00 грн. (рахунок-фактура СФ-0000151 від 10.03.2009 року), яка оплачена відповідачем у розмірі 50000,00 грн. 31.03.2009 року з простроченням 7 днів (з 24.03.2009 року по 31.03.2009 року), у розмірі 66144,00 грн. 01.04.2009 року з простроченням 1 день (з 31.03.2009 року по 01.04.2009 року);

№РН-0000172 від 13.03.2009 року на 59,220 тон шроту соняшника на суму 82908,00 грн. (рахунок-фактура СФ-0000153 від 13.03.2009 року) з простроченням оплати 32 дні (з 27.03.2009 року по 28.04.2009 року).

Крім того 10.03.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору (надалі додаткова угода).

Відповідно до п.1 продавець (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу) 60,00 +/- тон шроту соняшника по ціні 1400,00 грн. за тону (згідно п.3 додаткової угоди).

Згідно з п.6 додаткової угоди покупець здійснює оплату протягом 10 банківських днів з моменту поставки кожної окремої партії товару на склад покупця за його вагою.

На виконання умов додаткової угоди позивач поставив та передав у власність відповідача товар, що підтверджується наступною видатковою накладною та рахунком-фактурою: №РН-0000171 від 11.03.2009 року на 23,450 тон шроту соняшника на суму 32830,00 грн. (рахунок-фактура СФ-0000152 від 11.03.2009 року) з простроченням оплати 34 дні (з 25.03.2009 року по 28.04.2009 року).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, однак з порушенням погоджених сторонами строків, сума несплаченої заборгованості складає 155738,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі порушення умов договору, сторони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що по кожній накладній пеня нарахована на прострочку оплати, що не перевищує шести місяців, і в залежності від кожної суми заборгованості всього складає 5248,50 грн.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми, що складає 656,06 грн. та 1041,64 грн. інфляційних витрат.

Відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві заперечує право представника позивача підписувати позовну заяву. Однак, відповідні обставини стосуються виключно процесуальних повноважень суду і не впливають на суть вирішення спору.

Щодо надання договору в копії, необхідно враховувати норму ст. 36 ГПК України, яка передбачає подання сторонами письмових доказів в оригіналі або належним чином засвідчених копіях. Враховуючи, що договір надано позивачем в належним чином засвідченій копії, він є належним доказом. Щодо оформлення договору, судом встановлено, що печатка і підпис відповідача на примірнику договору свідчить про його погодження умов та змісту такого договору, який в подальшому не визнавався недійсним.

Посилання відповідача на акт звірки розрахунків, не приймається судом, оскільки факт сплати заборгованості за відповідний період позивачем не заперечується, а підставою для стягнення нарахованої у справі пені саме прострочення виконання зобов’язання, що не спростовується відповідним актом.

Дослідивши посилання відповідача на відсутність повноваження на отримання товару за спірними видатковими накладними у зазначеної в них особи, суд враховує, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Оскільки, відповідач розрахувався за отриманий товар, хоч і з запізненням, такі дії свідчать про схвалення правочину щодо отримання спірного товару, тому незалежно від наявності у отримувача відповідних повноважень, у відповідача настають обов’язки по своєчасній оплаті товару та застосування відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Україна»(08635, Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11, код 05477066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Дніпро-Атлантік»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газ.Правди, 1-5/7, код 34409836) 155738,00 грн. заборгованості, 5248,50 грн. пені, 656,06 грн. річних, 1041,64 грн. інфляційних, 1626,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А. Ю.