Ухвала суду № 42216560, 17.12.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/5387/14 Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суми несплаченої доплати за поєднання професій, скасування наказу про дисциплінарне стягнення, як незаконного, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Запорізький ДБК» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суми несплаченої доплати за поєднання професій, скасування наказу про дисциплінарне стягнення, як незаконного, стягнення моральної шкоди.

Позивач зазначав, що з 13.01.2014 р. він працював у ТОВ «Запорізький ДБК», а з 01.03.2014 р. у його утвореному структурному підрозділі - філіалі ТОВ «Запорізький ДБК» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сапожнікова, 12 на посаді головного енергетика. З самого початку та на всьому протязі його роботи відповідач не виконував та порушував законодавство про працю.

Зокрема, порушено трудове законодавство при прийомі на роботу - оскільки його примусили за свій кошт пройти медичну комісію; не ознайомили з посадовою інструкцією, а при переводі до філії ТОВ «Запорізький ДБК» відповідач також допустив ряд порушень. Також мала місце затримка заробітної плати.

З надуманих підстав відповідач застосував до нього дисциплінарне стягнення у формі догани за неналежну організацію праці - згідно наказу директора філіалу ТОВ «Запорізький ДБК» № 5 від 17 березня 2014 року. Незгоду позивача з цим наказом відповідач проігнорував, заяву не зареєстрував та не розглянув. Це підтверджується копією його звернення, та відсутністю його реєстрації в журналі вхідної документації відповідача.

Також його вимусили працювати на своєму автомобілі - з метою більш оперативного вирішення виробничих питань. При цьому відповідачем оплачувалося пальне, проте, доплату за те, що він фактично виконував і роботу водія - йому не виплачували.

За таких обставин 07.04.2014 р. він подав заяву про звільнення на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України - у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Однак відповідач наказом № 8-к від 07.04.2014 р. звільнив його із займаної посади за власним бажанням - без зазначеної ним в заяві причини звільнення, а тому вихідна допомога, передбачена статтею 44 КЗпП України, йому виплачена не була.

Вважає, що сума невиплаченої йому вихідної допомоги, відповідно до ст.. 44 КЗпП України при звільненні за ч.3 ст.38 КЗпП України дорівнює: 4500 грн. х 3 міс. = 13500 грн.

Крім того позивач вказував, що недоплатою заробітної плати за виконання виробничих завдань на власному автомобілі (вважає, що мало місце поєднання професій/посад), відмовою на його законні вимоги з приводу цього, ненаданням відповіді на його чисельні звернення, порушенням строків виплати заробітної плати, коли він був змушений принижуватись та позичати гроші у сторонніх осіб, чиненням на нього всілякого тиску, незаконним винесенням догани в наказі № 5 від 17 березня 2014 року, розповсюдженням неправдивих відомостей про нього, як фахівця, ігноруванням його зауважень і звернень, порушенням морально-етичних норм в спілкуванні, відмовою вирішувати трудовий спір, примусом його до звільнення, неодноразовим порушенням норм КЗпП України та його трудових прав, у тому числі при звільненні, щодо порядку, повноти виплат та зазначення дійсної підстави звільнення, невиплатою йому вихідної допомоги згідно до ст.44 КЗпП України тощо, позивач вважає, що відповідачем йому було заподіяно значної моральної шкоди. Він відчував та відчуває до сьогодні негативні емоції, моральні переживання, страждання та дискомфорт. В зв'язку з розповсюдженням відповідачем неправдивої інформації про нього між колегами та контрагентами, постраждала його репутація, він має труднощі з працевлаштуванням. Від всього цього в нього порушився сон, став нестабільним артеріальний тиск, з'явився головний біль, чого раніш не було, він став дратівливим, як слідство зазнали шкоди сімейні зв'язки і особисте життя. Тривалий час позивач позбавлений можливості розпоряджатися частиною належних йому виплат (коштів), змушений витрачати час і додаткові зусилля для організації свого життя, лікування, вирішення питань, пов'язаних із захистом своїх прав, змушений звертатися до суду, що теж для нього є стресом, а тому оцінює заподіяну йому моральну шкоду у 8000 грн.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги і остаточно просив:

- визнати, що розірвання трудового договору між сторонами відбулося 07.04.2014р. з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, а саме внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства про працю;

- визнати незаконним його звільнення наказом від 07.04.2014 р. №8-к за статтею 38 КЗпП України без застосування частини третьої цієї статті;

- визнати недійсним внесений відповідачем 07.04.2014 р. запис до трудової книжки про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України;

- зобов'язати відповідача змінити внесений ним до трудової книжки запис на частину третю статті 38 КЗпП України;

- визнати наказ №5 від 17 березня 2014 р. філіалу ТОВ «Запорізький ДБК» - про оголошення догани - незаконним;

- зобов'язати відповідача скасувати цей наказ;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму вихідної допомоги, передбаченої статтями 38, 44 КЗпП України в розмірі тримісячного середнього заробітку, а саме 13 500 грн. 60 коп.;

- стягнути з відповідача відповідно до ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у сумі 22500 грн.;

- стягнути з відповідача суму несплаченої йому доплати за поєднання професій, яка складає 5625 грн.;

- стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на статтю 43 Конституції України, якою гарантується кожному право на працю, яке включає до себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку добровільно дає згоду. Суд врахував приписи статті 29 Закону України «Про оплату праці» - щодо обов'язку роботодавця повідомляти працівників про умови оплати праці та статей 110, 115 КЗпП України, якими встановлено обов'язок роботодавця повідомляти працівників про розміри оплати праці та строки виплати заробітної плати. Суд посилався на статтю 17 Закону України «Про охорону праці», якою передбачено обов'язковий медичний огляд працівників певних категорій.

Також судом застосовано положення статей 139, 147-149 КЗпП України - якими встановлено обов'язки працівників та види стягнення за порушення трудової дисципліни; строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень. При вирішенні спору щодо виплати середньомісячного заробітку на користь позивача, судом враховано приписи статті 116 КЗпП України, якою визначено строки розрахунку при звільненні та статті 117 КЗпП України - щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.

Відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позовних вимог, зазначивши, що в діях товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» відсутні порушення трудового законодавства.

Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до перелічення позовних вимог та обгрунтування цих вимог, викладених в його позовній заяві. Також апелянт посилається на те, що судом взагалі не досліджено все, що зазначено в позові та не взято до уваги, що на підприємстві мали місце чисельні порушення законодавства про працю.

Апелянт вказує, що за обставинами справи слід вважати, що він звільнений за частиною 3 статті 38 КЗпП України - у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю тому необхідно стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у відповідності до статті 44 КЗпП України.

Проте, такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 13.01.2014 р. був прийнятий на посаду головного енергетика ТОВ «Запорізький ДБК» відповідно до наказу № 2-к від 13.01.2014 р., згідно поданої ним заяви від 10.01.2014 р. та підтверджується копією трудової книжки (а.с.10; 65).

28.02.2014 р. позивач подав заяву про звільнення його із займаної посади у ТОВ «Запорізький ДБК» з 28.02.2014 р. за переводом у Філію ТОВ «Запорізький ДБК». Відповідно до наказу ТОВ «Запорізький ДБК» №229-к від 28.02.2014 р. він був звільнений із займаної посади за переводом у Філію ТОВ «Запорізький ДБК», що підтверджується копією наказу від 01.03.2014 р. і копією трудової книжки та був прийнятий на роботу за переводом на посаду головного енергетика у Філію ТОВ «Запорізький ДБК» відповідно до наказу №1-к від 01.03.2014 р. на підставі поданої ним заяви від 28.02.2014 р., що також підтверджується копією наказу (а. с. 66;67; 71-73; 74-75). Тобто, всі дії щодо переводу ОСОБА_2 з ТОВ «Запорізький ДБК» до філії «Запорізький ДБК» відбувалися за його заявами і не суперечать діючому законодавству.

Посилання ОСОБА_2 на те, що фактично він продовжував працювати на тому ж саме підприємстві, за тою ж адресою і що всі дії зі звільненням та переводом свідчать про порушення відповідачем трудового законодавства не знайшли підтвердження при апеляційном у розгляді.

Так, з матеріалів справи видно, що суд першої інстанції дослідив письмові докази - Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №15-09/3332 від 25.12.2013 р. та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.12.2013 р., з яких вбачається, що головне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд.4. (Орджонікідзевський район м. Запоріжжя), а Філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК», як відокремлений підрозділ за адресою: за адресою: м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, буд.12 (Хортицький район м. Запоріжжя) - а. с. 11-12.

З метою повного і всебічного розгляду справи судом першої інстанції докладно проаналізовано Положення про Філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК», затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК», Протокол №25 від 11.12.2013 р. згідно якого Філія є відокремленим структурним підрозділом Товариства, без прав юридичної особи (а. с. 13-15).

З матеріалів справи видно, що в день прийняття ОСОБА_2 на роботу у ТОВ «Запорізький ДБК», його було ознайомлено з умовами оплати праці, що підтверджується власноручно написаною заявою від 10.01.2014 р., про прийняття на роботу в якій ОСОБА_2 зазначив: «С правилами труда ознакомлен и согласен. Оплатой и условиями труда ознакомлен и согласен». Також і 01.03.2014 р. - в день прийняття на роботу ОСОБА_2 у Філію ТОВ «Запорізький ДБК», його було ознайомлено з умовами оплати праці, що підтверджується його заявою від 28.02.2014 р., в якій він вказав: «С оплатой, условиями труда и правилами внутреннего распорядка ознакомлен» (а. с.65; 67).

Вищевказане відповідає положенням частини 1 статті 29 Закону України «Про оплату праці» згідно якої при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством та спростовує доводи апелянта в цій частині.

Доводи апелянта щодо невідповідності висновіків суду стосовно порушення відповідачем норм трудового законодавства, допущених при проходженні ним за свій кошт медичного огляду при прийнятті на роботу, спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Перелік професій робітників зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці у ТОВ «Запорізький ДБК» визначений додатком №2 до п.5.1.8. колективного договору. Професія «Головний енергетик» до зазначеного переліку не входить, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено законодавство при відмові у відшкодуванні ОСОБА_2 витрат, понесених ним при медичному огляді (а. с. 68-69)

Також не знайшли підтвердження доводи апелянта про порушення відповідачем строків виплати заробітної плати.

За змістом статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

При апеляційному розгляді справи встановлено і не заперечується сторонами, що затримка заробітної плати мала місце в період, коли позивач працював в ТОВ «Запорізький ДБК». При звільненні позивача з ТОВ «Запорізький ДБК» з ним проведено повний розрахунок.

З матеріалів справи видно, що за період роботи ОСОБА_2 в Філії ТОВ «Запорізький ДБК» з 01.03.2014р. по 07.04.2014р. головному енергетику ОСОБА_2 було виплачено аванс та заробітну плату в наступні терміни: 07.03.2014 р. - аванс за березень 2014 р. - 500 грн.; 04.04.2014 р. - аванс за квітень 2014 р. - 500 грн.; 07.04.2014 р. - кінцевий розрахунок при звільненні - 3 940,43 грн. Перерахування заробітної плати здійснювалось з рахунків Філії ТОВ «Запорізький ДБК» на банківську картку ОСОБА_2 - тобто, у строки, передбачені статтею 115 КЗпП України (а. с. 70; 126-149 ).

Згідно ст. 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. З матеріалів справи видно, що до позовної заяви долучено копію розрахунку заробітної плати ОСОБА_2 за березень та кінцевий розрахунок за квітень - тобто, порушень трудового законодавства не має (а. с. 18).

При апеляційному розгляді справи не знайшли підтвердження доводи ОСОБА_2 стосовно безпідставності догани, оголошеної йому та неправомірності наказу № 5 від 17.03.2014 року, яким застосовано це дисциплінарне стягнення.

В матеріалах справи є копія наказу директора Філії ТОВ "Запорізький ДБК" №5 від 17.03.2014 р. про оголошення догани ОСОБА_2 за неналежну організацію роботи служби головного енергетика - у відповідності до статті 147 КЗпП України (а. с. 23).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно правил внутрішнього трудового розпорядку у Філії ТОВ «Запорізький ДБК» встановлено, що будь-який працівник, який відлучається з території Філії ТОВ «Запорізький ДБК» має внести відповідну відмітку до журналу відлучок. Служба головного енергетика у Філії складається з головного енергетика та його заступника. 14.03.2014р. заступник головного енергетика ОСОБА_3 відлучився з території Філії, про що зробив відповідну відмітку у журналі (а. с. 77).

Того ж дня ОСОБА_2 також відлучився з території Філії, при цьому, про свою відлучку нікому не повідомив, в журналі відлучок відмітку не зробив. Таким чином на території Філії не залишилося осіб відповідальних за електрогосподарство. Як наслідок цього, представник підрядної організації який прибув до Філії 14.03.2014р., для техобслуговування компресора не зміг здійснити ремонт компресора.

Згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до частини 1 статті 147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни. За змістом статей 148-149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

З матеріалів справи видно, що від ОСОБА_2 було витребувано письмове пояснення, в якому він зазначав, що відбув 14.03.2014р. з Філії до учбового комбінату за направленням заступника директора з охорони праці. Також пояснив, що він не очікував приїзду представника підрядника 14.03.2014р., оскільки останній повинен був прибути 13.03.2014р. (а. с. 76).

Директором Філії проведено службову перевірку - на запит щодо відвідування занять головним енергетиком ОСОБА_2 з ДП «Запорізький навчально-курсовий комбінат» повідомлено, що заняття проводились з 04.03.2014 по 20.03.2014 р. з 9-00 год. по вівторкам та четвергам, перевірка знань відбулась 21.03.2014 р., та згідно розкладу занять, 14.03.2014 р. заняття не проводились. За результатами службової перевірки видано наказ № 5 від 17.03.2014 р. про оголошення догани ОСОБА_2 за неналежну організацію роботи служби головного енергетика (а. с. 150).

Вищевикладене свідчить, що при вирішенні питання про застосування дисциплінарного стягнення відповідачем дотримано вимоги діючого законодавства.

Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що він направляв заяву про скасування наказу про догану до комісії по трудовим спорам, проте, не отримав відповіді, спростовуються наступним.

З матеріалів справи видно, що 07.04.2014р. (дата штемпелю Укрпошта на опису вкладення у цінний лист) позивач направив до комісії по трудових спорах Філії заяву від 04.04.2014 р. про скасування наказу №5 від 17.03.2014р. Заяву отримано Філією 11.04.2014р. Зазначену заяву залишено Філією без розгляду у зв'язку із недотриманням позивачем ч.2 ст. 224 КЗпП України. Лист (за вих. №1 від 25.04.14р. надіслано та отримано позивачем особисто, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні (а. с. 79; 80-81).

Також ОСОБА_2, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, посилається на те, що на підприємстві відсутній графік відпусток, що порушує його права як працівника, проте, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на це порушення трудового законодавства.

Ці доводи апеляційної скарги є неспроможними з огляду на наступне. Згідно частин 4, 5 ст. 79 КЗпП України, надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

З матеріалів справи видно, що 14.03.2014р. директором Філії ТОВ «Запорізький ДБК» за погодженням з представником трудового колективу Збаражською Т.Г., було затверджено графік відпусток на 2014р. Згідно графіку відпустка ОСОБА_2 запланована на вересень 2014 року (а. с. 83-85).

Не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді і посилання ОСОБА_2 на те, що підприємство не доплачувало йому за роботу водієм, яку він виконував при вирішенні виробничих завдань на своєму автомобілі.

Згідно статті 105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Використання позивачем власного автомобіля не може вважатись суміщенням професій, оскільки відповідно до умов трудового договору посада головного енергетика не передбачає надання йому персонального водія та/або службового транспорту. Під час роботи на посаді головного енергетика Філії ТОВ «Запорізький ДБК», на підприємстві була відсутня вакантна посада водія, що взагалі виключає можливість доплати позивачу за суміщення професій, що підтверджується довідкою Філії за вих. №79 від 11.06.2014 р. про те, що у Філії ТОВ «Запорізький ДБК» в період з 01.03.2014 р. по 07.04.2014 р. вакантних посад водія не було. Наказ про суміщення професій головним енергетиком ОСОБА_2 не видавався. Крім того, за зверненням ОСОБА_2 до прокуратури м. Запоріжжя, було проведені перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Запорізький ДБК» (а. с. 86; 151-152).

В акті перевірки Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №08-06-0007\0940 від 11.07.2014 р., проведеної Територіальною державною інспекцією з питань праці у Запорізькій області, зазначено, що порушень вимог законодавства не було виявлено під час перевірки. (а. с. 153-161).

За пунктом 4 акту перевірки Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» №605/08-31-22/39028463, проведеної Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, під час проведення перевірки встановлено, що відповідно до наказу по підприємству від 01.03.2014 р. №1-к ОСОБА_2 прийнятий за переводом з ТОВ "Запорізький ДБК" на посаду головного енергетика, з оплатою праці відповідно до штатного розпису. Відповідно до наказу від 07.04.2014 р. №8-к «Про звільнення» ОСОБА_2 звільнений з 07.04.2014 р. з посади головного енергетика. Відповідно до ст. 32 КЗпП України встановлено, що про зміну істотних умов праці - суміщення професій працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2002 р. № 1298 зі змінами, передбачено, що працівникам за суміщення професій (посад) встановлюється доплата у розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною посадою. Наказ про суміщення професій ОСОБА_2 не видавався. Відповідно до наданих до перевірки розрахункових листків за березень-квітень 2014 р. не встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб з сум нарахованої (виплаченої) заробітної плати. За результатами перевірки фінансово - господарської діяльності Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ДБК» порушень податкового законодавства не встановлено (а.с. 162-169, 118).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов невірного висновку щодо відсутності підстав вважати його звільненим не за власним бажанням, а за ч. 3 статті 38 КЗпП України та з застосуванням приписів статті 44 КЗпП України (щодо виплати вихідної допомоги за три місяці) - спростовуються наступним.

07.04.2014р. ОСОБА_2 подав заяву про звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України - у зв'язку з порушенням підприємством законодавства про працю. Наказом №8-к від 07.04.2014 р. ОСОБА_2 - головного енергетика, звільнено з 07.04.2014 р. за власним бажанням (а. с.29; 30-31).

Так, згідно частини 3 статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, а статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З поданої ОСОБА_2 заяви про звільнення не вбачається, які саме порушення трудового законодавства з боку роботодавця мали місце.

З матеріалів справи та доказів, наданих сторонами не вбачається, що за досліджений судом першої інстанції період, який охоплює загальний тримісячний термін роботи позивача ОСОБА_2 в ТОВ «Запорізький ДБК» та в Філії ТОВ «Запорізький ДБК», з боку відповідача мали місце порушення законодавства про працю, зокрема, відносно позивача.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_2 позовних вимог в частині визнання незаконним звільнення його з роботи саме за власним бажанням, а не за частиною 3 статті 38 КЗпП України та щодо внесення змін про формулювання причини звільнення і стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

При апеляційному розгляді справи також не знайшли підтвердження доводи ОСОБА_2 щодо невиконання відповідачем вимог статей 116-117 КЗпП України - щодо здійснення з ним повного розрахунку при звільненні, оскільки судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_2 з Філії ТОВ «Запорізький ДБК» з ним було проведено повний розрахунок та виплачена належна сума.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди є неспроможними.

Судом першої інстанції вірно застосовані положення статті 237-1 КЗпП України і враховані роз'яснення пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, згідно яких за наявності порушення по виплаті працівнику належних грошових сум, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на те, що судом встановлено, що в діях Філії ТОВ «Запорізький ДБК» відсутні порушення законодавства України про працю, а вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від зазначених порушень, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди є таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: