Ухвала суду № 42216479, 16.12.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/6599/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1250/14 Головуючий в 1-й інстанції: Юрлагіна Т.В.

Категорія: ст. 115 ч. 1 КК України Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Шаповал О.С.

суддів: Дутова О.М., Білоконева В.М.

при секретарі Воронько С.Г.

за участю: прокурора Сєвальнєва О.А.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080140000698, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Шкотово-17 Приморського краю Російської Федерації, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України,

встановила:

До суду апеляційної інстанції на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08.08.2014 року з апеляційною скаргою та доповненням до неї звернулась обвинувачена ОСОБА_2, в яких просить вирок суду щодо неї скасувати, ухвалити нове рішення, яким правильно кваліфікувати її дії та направити провадження до прокуратури для перегляду, посилаючись на те, що матеріали провадження не містять жодного доказу її причетності до вбивства матері.

В обґрунтування скарги та доповнення до неї апелянт вказує на те, що свою мати вона не вбивала, оскільки, коли проснулась, приблизно о 02 годині ночі, мати була вже мертва, у зв'язку з чим, вона викликала швидку допомогу та міліцію, що, на її думку, є обставинами, що пом'якшують покарання.

Вважає, що її мати вмерла своєю смертю через похилий вік та захворювання, які вона мала, тому тілесні ушкодження у матері не мають відношення до її смерті.

Звертає увагу на те, що досудове розслідування та суд, аналізуючи показання експертів, не врахували, що за їх висновками потерпілій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які підпадають під ст. 121 ч. 1 КК України, потім, що були заподіяні легкі тілесні ушкодження - за ст. 125 ч. 1 КК України.

Також, на її думку, суд не взяв до уваги те, що за висновками експертів та свідків вона характеризується задовільно, що її мати мала психічне захворювання, що підтверджується медичною картою хворої ОСОБА_4 № 2895 КУ «Мелітопольська центральна лікарня», висновком експерта № 177 від 25.03.2014 року, а також суд не надав оцінки: висновку судово-медичної експертизи № 173 від 27.02.2014 року, згідно з яким на її одежі на виявлено слідів крові, та висновку судово-медичної експертизи № 122 від 11.03.2014 року, згідно з яким, при цитологічному дослідженні її піднігтьового вмісту зрізу вільних кінців нігтьових пластин, її кров та клітини, які підлягають подальшому дослідженню, не знайдені.

У запереченнях прокурор просить апеляційну скаргу обвинуваченої залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до 8 років позбавлення волі.

Строк тримання під вартою постановлено обчислювати з моменту фактичного затримання - з 12.05.2014 року.

Вироком суду запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою до набрання ним законної сили залишений без змін, обвинувачена тримається під вартою на підставі ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 30.10.2014 року, якою строк тримання ОСОБА_2 під вартою продовжений відповідно до 05.01.2014 року включно, але не більш ніж до набрання вироком законної сили.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення судових експертиз за довідкою-рахунком на проведення експертизи № 122 від 15 березня 2014 року у розмірі 393 грн. 12 коп., за довідкою-рахунком на проведення експертизи № 122 від 15 березня 2014 року у розмірі 589 грн. 68 коп., за довідкою-рахунком на проведення експертизи № 98 від 31 березня 2014 року у розмірі 2 661 грн. 84 коп., а всього 3 644

грн. 64 коп.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

Як зазначено у вироку суду, 07 лютого 2014 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, знаходячись за місцем проживання у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків зі своєю матір'ю ОСОБА_4, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті особі похилого віку ОСОБА_4, 1937 року народження, діючи умисно, нанесла потерпілій не менше 8 ударів в голову, множинні удари по різних частинах тіла та кінцівках руками, ногами та невстановленим в ході досудового розслідування тупим твердим предметом, чим заподіяла потерпілій: крововиливи в м'яких тканинах, множинні синці, садна в області тазу, верхніх і нижніх кінцівок; поверхневих ран на тильній поверхні правої кисті, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження; сполучену травму голови, шиї та тулуба, яка виразилась крововиливами під м'якими мозковими оболонками лобових і скроневих часток обох півкуль головного мозку, крововиливами в м'яких тканинах, синцями, саднами голови, повним переломом щитовидного хряща між його пластинами, крововиливом в м'яких тканинах, синцем шиї, повним поперечним переломом тіла грудини, повними двосторонніми поперечними переломами ребер без пошкодження пристінкової плеври (праворуч: 2-8 між середньою ключичною і передньою пахвовою лініями; 3,4 - по середній пахвовій лінії; зліва: 2-5 ребер між середньою ключичною і передньою пахвовою лініями, 5,6 - по окологрудинній лінії), крововиливами в м'яких тканинах, синцями, саднами грудної клітини, що ускладнилось розвитком шоку, які кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Внаслідок вищевказаних злочинних умисних дій ОСОБА_2, приблизно о 02 годині 00 хвилин того ж дня, на місці події від поєднаної травми голови, шиї, грудної клітини і тулуба, що ускладнилося розвитком травматичного шоку, настала смерть ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги з урахуванням доповнень до неї; обвинувачену, у тому числі в судових дебатах та останньому слові, яка підтримує свою апеляційну скаргу і остаточно просить перекваліфікувати її дії на ст.119 КК України та пом'якшити покарання, та її захисника, який також підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги підзахисної; прокурора з запереченнями щодо доводів і вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та доповнення до нього, колегія суддів доходить наступного висновку.

З огляду на положення ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегією суду не встановлено порушень кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час судового провадження, не наведені ці порушення і в апеляційній скарзі.

Як убачається з матеріалів провадження, судове слідство по ньому проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну вироку, в апеляційній скарзі не наведено і у провадженні колегією суддів не встановлено, а висновки суду про винність обвинуваченої у вчиненні нею злочину, за який вона засуджена, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення.

В апеляційній скарзі ставляться під сумнів висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченої, при цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вони не спростовуються іншими доказами, у зв'язку з чим, доводи апелянта про недоведеність її вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, є необґрунтованими, як є необґрунтованими і вимоги про перекваліфікацію її дій за ч.1 ст.121 та ч.1 ст.125 КК України, виходячи з тяжкості тілесних ушкоджень, і остаточні вимоги, уточнені під час судового засідання в апеляційній інстанції, про перекваліфікацію дій на ст.119 КК України.

Винність обвинуваченої у вчиненні зазначеного злочину суд обґрунтував: поясненнями свідків, даними протоколу про огляд місця події та трупа потерпілої, висновками судових експертиз, поясненнями експерта, які визнав допустимими і такими які узгоджуються між собою і у сукупності підтверджуються поясненнями обвинуваченої, яка під час судового розгляду після повторного її допиту 07 серпня, визнала вину у повному обсязі, розкаялась у вчиненому і пояснила обставини нанесення матері ударів, які вона наносила без мети вбивства, тілесні ушкодження, які встановлені після смерті, спричинені нею, однак послідовність та кількість тілесних ушкоджень не пам'ятає, оскільки перебувала в стані алкогольного сп'яніння, свідомого наміру на вбивство матері не мала.

Свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 дали пояснення суду стосовно того, що обвинувачена і її мати проживали разом, вели замкнутий образ життя, з сусідами не спілкувались та стосунків не підтримували, жили вони за рахунок пенсії ОСОБА_4, нікого стороннього в період з 05.02.2014 року по 07.02.2014 року біля двору будинку АДРЕСА_1 не бачили, обвинувачена ніде офіційно не працювала і зловживала спиртними напоями.

Свідок ОСОБА_11 також пояснила, що неодноразово до сільської ради надходили усні заяви від ОСОБА_4 про те, що її донька зловживає спиртними напоями, забирає її пенсію, приводить сторонніх осіб в будинок, протягом року було 2-3 звернення, після яких на адресу ОСОБА_4 виїжджала комісія в складі: заступника голови сільради, секретаря, депутата ОСОБА_12, однак ОСОБА_2 до будинку не впускала, увійти в двір також не було можливості, оскільки у них собаки, які не давали змоги пройти, з ОСОБА_2 проводились бесіди, двічі про наявність скарг було повідомлено дільничного інспектора міліції.

У свою чергу свідок ОСОБА_13 пояснила, що 07.02.2014 року нею було здійснено виїзд за вказаною адресою, у зв'язку з повідомленням про смерть ОСОБА_4, по прибуттю на виїзд, на підлозі кімнати будинку, виявлено труп ОСОБА_4 без явних ознак насильницької смерті, який лежав на ввімкненому обігрівачеві, донька померлої ОСОБА_2 була у стані алкогольного сп'яніння, на запитання пояснила, що мати лежить на підлозі, оскільки спала там, у неї енурез, на обігрівач вона її поклала, оскільки та замерзала, вночі ІНФОРМАЦІЯ_2 сама лягла поряд та заснула, а вранці виявила, що матір померла, в кімнаті, де був труп ОСОБА_4, освітлення було відсутнє, тому вона не бачила тілесних ушкоджень, які потім були виявлені, у будинку опалення не було.

Протоколом огляду місця події 07.02.2014 року відеозйомки та фототаблиці до нього, зафіксовано, що місцем події є територія домоволодіння та приміщень будинку АДРЕСА_1, в якому вікна та двері будинку не пошкоджені, у будинку антисанітарні умови, виявлені чисельні нашарування речовини бурого кольору на предметах на поверхнях у приміщеннях будинку, знайдений і оглянутий труп ОСОБА_4, на якому ознак насильницької смерті не виявлено, під час огляду були вилучені речові докази.

Труп був направлений до ММВ ЗОБ СМЕ для проведення судово-медичної експертизи, де у ході огляду трупа ОСОБА_4 встановлено наявність на тілі останньої множинних тілесних ушкоджень голови, тулуба, кінцівок. Всі синці червонувато-фіолетового кольору. Дно саден червонувато-коричневого кольору, знаходиться нижче рівня навколишньої шкіри.

Відповідно до висновку експерта № 66 від 14.03.2014 року, на трупі були виявлені чисельні ушкодження, смерть ОСОБА_4 настала від поєднаної травми голови, шиї, грудної клітки, що виразилася крововиливами під м'якими мозковими оболонками обох півкуль, переломом щитовидного хряща, переломом тіла грудини, множинними двосторонніми переломами ребер і ускладнилася розвитком важкого шоку.

Прижиттєві ушкодження у ОСОБА_4, що привели в сукупності до розвитку шоку, як небезпечні для життя, мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Між ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_4 існує прямий причинний зв'язок. Всі прижиттєві ушкодження у ОСОБА_4 виникли за механізмом тупої травми. Внутрішньочерепна травма у ОСОБА_4, судячи з характеру і локалізації ушкоджень зовнішніх покровів голови, утворилася від не менш ніж восьми травматичних впливів, які припали в різні відділи волосистої частини голови та обличчя. Перелом щитовидного хряща, враховуючи його характер і локалізацію, утворився на місці ударної дії тупого предмета, який припав по передній поверхні шиї. Поперечний перелом тіла грудини, а також переломи 5,6 ребер зліва по окологрудинній лінії, враховуючи їх морфологію, утворилися на місці травматичних впливів. Переломи ребер справа між середньою ключичною і передньою пахвовою лініями, по середній пахвовій лінії, а також переломи ребер зліва між середньою ключичною і передньою пахвовою лініями з ознаками стиснення на внутрішніх і розтягування на зовнішніх поверхнях, були згинальні, тобто утворилися на віддаленні від травматичних впливів, у результаті загальної деформації грудної клітки. Крововиливи в м'яких тканинах, поверхневі рани, синці, виникли в місцях травматичних впливів, садна від дії тупих предметів по дотичній.

Згідно з додатковим висновком експерта № 177 від 20 березня 2014 року всі механічні ушкодження ОСОБА_4 могли утворитися при ударах руками, взутими ногами; деякі з них (наприклад, крововилив в м'яких тканинах потиличної області ...) могли утворитися при падінні з площині з положення стоячи. Враховуючи різні характеристики ушкоджень, їх множинність, можна зробити висновок про те, що ушкодження у ОСОБА_4 утворилися від дії різних травмуючих предметів. Взаємне розташування між потерпілою та нападником могло бути різним. Об'єктивних даних, що дозволяють встановити послідовність виникнення ушкоджень у ОСОБА_4 експерт не мав. Ушкоджень, заподіяних гострими предметами, при експертизі трупа ОСОБА_4 не виявлено. Ушкодження, що були виявлені у ОСОБА_4, не є характерними для ушкоджень, заподіяних особі рукою. Виявлені ушкодження на руках у ОСОБА_4 могли утворитися в процесі самооборони. На одязі з трупа ОСОБА_4 ушкодження, відповідні механічним ушкодженням на тілі, були відсутні. Це може бути пов'язано з тим, що ушкодження ОСОБА_4 утворилися за механізмом тупої травми. При експертизі трупа ОСОБА_4 ушкоджень, які утворюються під час волочіння трупа, не виявлено. Експертизою встановлено, що за життя ОСОБА_4 страждала: атеросклерозом аорти, коронарних артерій, периваскулярним кардиосклерозом, вогнищевим артеріолонефросклерозом. Судячи з ступеня виявленості трупних змін, смерть ОСОБА_4 настала, орієнтовно, за 8-16 годин до судово-медичної експертизи її трупа в морзі.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи № 47/к від 31 березня 2014 року, внутрішньочерепна травма у потерпілої виникла внаслідок не менш ніж восьми окремих травматичних впливів в ділянку голови, вона є результатом ушкоджень м'яких тканин, кісток (для ЧМТ), оболонок та речовини мозку. Переломи груднини та ребер з великою ймовірністю виникли внаслідок деформації грудної клітини (можливо неодноразової) в напрямку спереду назад. Перелом груднини, 5-6 ребер зліва по білягруднинній лінії виникли за локальним механізмом (тобто в місці кладення травматичного впливу), інші вищевказані переломи ребер виникли за конструкційним механізмом (тобто на відстані від травматичного впливу). Перелом щитоподібного хряща утворився за розгинальним механізмом, тобто внаслідок травматичної дії на передню поверхню шиї потерпілої, ймовірно в ділянці кута хряща. Вищевикладені ушкодження відіграли провідну роль в розвитку тяжкого ускладнення - шоку, що вважається відповіддю організму на сукупність суттєвих ушкоджень тканин тіла. Зважаючи на те, що шок тяжкого ступеня є небезпечним для життя явищем, ці ушкодження сукупно мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень (як небезпечних для життя) та знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілої.

Всі вищевказані ушкодження мають ознаки зажиттєвості.

При судово-медичній експертизі трупа потерпілої з метою встановлення зажиттєвості та давності виникнення ушкоджень були відібрані шматочки тканин з восьми ділянок тіла ОСОБА_4, за наслідками чого експерти дійшли висновку, що ушкодження, які були ретельно досліджені, виникли в період часу від безпосередньо перед смертю, до декількох десятків хвилин до цього, за винятком частини ушкоджень.

Зважаючи на те, що ушкодження у потерпілої наявні на різних ділянках та поверхнях тіла, не виключається можливість того, що положення тіла потерпілої та нападника змінювалося у просторі. Принципово взаємне розташування потерпілої та нападника могло бути будь-яким, за умови доступності кожного конкретного моменту часу травмованої ділянки безпосередньому травматичному впливу.

Також експерти дійшли висновку, що зазвичай смерть потерпілого з розладами здоров'я, викликаними травматичним шоком, виникає не відразу (окрім випадків первинного травматичного шоку), а займає певний проміжок часу, що вимірюється декількома десятками хвилин. Конкретний проміжок часу досить індивідуальний і залежить не лише від об'єму травми, а й від індивідуальної реакції організму на неї.

Виникнення всіх ушкоджень на тілі потерпілої при проведенні реанімаційних заходів (закритого масажу серця) та при однократному падінні з висоти власного зросту експерти не вважають можливим, за винятком часткового виникнення ушкоджень на тілі потерпілої внаслідок падіння з висоти власного зросту чи падіння на неї сторонніх предметів.

Також експерти зробили висновок, що травма, завдана потерпілій, безумовно негативно вплинула на наявні в неї хронічні захворювання, насамперед, підвищуючи навантаження на патологічно змінену серцево-судинну систему. Щодо зворотного впливу, то неможна виключити негативний вплив серцево-судинної патології на перебіг травми, проте, він не був вирішальним.

Аналізуючи результати судово-медичних експертиз, суд зробив висновок, що первинні пояснення обвинуваченої при невизнанні нею вини, спростовуються висновками цих експертиз, як в частині кількості ударів, так і давності наявних у потерпілої тілесних ушкоджень. Аналогічно спростовуються цими висновками експертиз пояснення обвинуваченої в судовому засіданні апеляційної інстанції, яка визнала, що без мети вбивства, необережно, нанесла своїй матері лише один удар по голові важкою пластмасовою катушкою з нитками.

При цьому, згідно з протоколом обшуку від 18.03.2014 року, в кімнаті, розташованій ліворуч від входу по коридору, на столі дійсно виявлено полімерну катушку з нитками білого кольору, на дивані, розташованому праворуч від входу вздовж стіни, виявлено більярдну кулю «№ 1» з нашаруванням бруду та пилу.

Допитаний судом експерт ОСОБА_14 підтвердив, що ним 07.02.2014 року було проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_4, після проведення якої було складено висновок, в якому зазначено причину смерті. На трупі були виявлені множинні тілесні ушкодження, про які описано в експертних висновках, як первісному, так і додатковому. Згідно з експертизою, характерні особливості травмуючих предметів, не відобразилися, тому мається формулювання: тупі тверді предмети з обмеженою пошкоджуючою поверхнею. Розмежувати утворення та послідовність тілесних ушкоджень на обличчі, голові, тулубі, які нанесені від ударів кулаком руки, а які від удару ніг, неможливо, оскільки були відсутні характерні особливості. У даному випадку, виходячи з множинності тілесних ушкоджень на трупі, місце розташування нападника і потерпілого змінювалося, на руках потерпілої малися тілесні ушкодження, характерні для утворення в процесі самооборони. Всі тілесні ушкодження утворились прижиттєво, окрім опіку. Усі тілесні ушкодження на трупі утворилися незадовго до настання смерті.

Отже, виходячи з матеріалів провадження, у тому числі зі змісту мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції ретельно, повно, всебічно та об'єктивно розглянув зібрані у провадженні докази в об'ємі, заявленому учасниками судового провадження до дослідження, що не спростовується в апеляційній скарзі.

Кожний з доказів і кожну з встановлених обставин суд ретельно проаналізував, зробив по ним відповідні вмотивовані висновки, у тому числі з урахуванням пояснень обвинуваченої, і, виходячи з точки зору достатності та взаємозв'язку, поклав їх в обґрунтування обвинувального вироку, і визнав доведеною винуватість обвинуваченої у вчиненні умисного вбивства, тобто кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як в частині встановлених фактичних обставин події, механізму і кількості ударів потерпілій, так і обґрунтованості висновків щодо доведеності вини обвинуваченої в умисному вбивстві та кваліфікації її дій за ч.1 ст.115 КК України.

Обставин, які б викликали сумніви в їх достовірності та достатності, а також доводів обвинуваченої, наведених на захист, стосовно яких суд не навів би мотивів спростування, колегією суддів не вбачається.

Усі наявні у провадженны докази в своїй сукупності спростовують доводи апелянта про її невинуватість в інкримінованому їй злочині. В апеляційній скарзі не наведено конкретних і аргументованих доводів в частині обставин, яким суд не дав оцінку, в частині недопустимості доказів, а також обставин, які суд залишив поза своєю увагою або не дослідив відповідно до клопотань сторони захисту або сторони обвинувачення.

Не просив апелянт і апеляційну інстанцію дослідити повторно обставини, на які посилається в апеляційній скарзі.

Обставини, на які посилається обвинувачена в апеляційній скарзі стосовно причини смерті її матері, були предметом ретельної перевірки під час судового слідства і не знайшли підтвердження, були спростовані судом з відповідним обґрунтуванням цих висновків, у тому числі в частині того, що смерть потерпілої настала від падіння, похилого віку матері та хвороби.

Не знайшли ці доводи апеляційної скарги підтвердження і під час їх перевірки апеляційною інстанцією.

Виходячи з виду тілесних ушкоджень та механізму нанесення цих ушкоджень, не спростовують висновки суду доводи апелянта про те, що на її одежі і піднігтьовому вмісту зрізу вільних кінців нігтьових пластин не знайдено крові матері.

При цьому, згідно з висновком цитологічної експертизи № 173 від 27.02.2014 року одягу ОСОБА_2, підтверджується наявність на брюках ОСОБА_2 крові людини, у тому числі від самої ОСОБА_2 і (чи) від ОСОБА_4

Виходячи з доказів, покладених судом в обґрунтування своїх висновків, колегія суддів по доводам апеляційної скарги не встановила підстав для перекваліфікації дій обвинуваченої на іншу статтю кримінального закону, у тому числі на ст.119 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 відповідно зі ст. ст. 65-68 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який законодавцем віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, до яких відніс щире каяття, яке мало місце під час судового розгляду в суді першої інстанції, та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння і щодо особи похилого віку.

З урахуванням обставин провадження та особи обвинуваченої ОСОБА_2, яка відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судима, має місце реєстрації та проживання, задовільно характеризується за місцем проживання, вчинила кримінальне правопорушення, яке посягає на життя людини, що є найвищою соціальною цінністю, суд за вчинений злочин призначив обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі на строк, який фактично межує з мінімальним, передбаченим санкцією ч.1 ст.115 КК України, визнавши його необхідним і достатнім для її виправлення, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченій покарання.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав, як для скасування вироку, так і для його зміни.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 серпня 2014 року щодо обвинуваченої ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080140000698 згідно з ч.2 ст.404 КПК України, залишити без змін.

Згідно з ч. 4 ст. 532 КПК України ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання на неї касаційної скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді:

О.С. ШаповалО.М. ДутовВ.М. Білоконев