Рішення № 4221601, 30.07.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.09р.

Справа № 34/168-09

За позовом Закритого акціонерного товариства "Райз", м. Київ

до Фермерського господарства "Агрофірма Чумак", с. Верхівцеве, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 35 404,55 грн.

За зустрічним позовом: Фермерського господарства „ Агрофірма Чумак”, с.Верхівцеве, Верхньодніпровського району

до: Закритого акціонерного товариства „Райз”, м.Київ

про визнання договору недійсним.

Суддя Примак С.А.

Представники:

від позивача -Сніжко Р.В., предст., дов. б/н від 18.12.2007р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 17 261,86 грн. –процентів за користування товарним кредитом , 5410,3 грн. –пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 6846,1 грн. –процентів за неправомірне користування коштами, 5886,29 грн. –інфляційних, у наслідку невиконання відповідачем умов договору №10425001 к від 05.03.2007р.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву в якої просить суд визнати додаток №1 „а”, до договору поставки №10425001 к від 05.03.2007р. недійсним в частині нарахування процентів , на підставі ст.ст.203,207,215 ЦК України.

Ухвалою від 25.06.2009р. господарський суд прийняв до свого провадження зустрічний позов разом з первісним на підставі ст.60 ГПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.69 ГПК України термін розгляду справи був продовжений до 12.08.2009р.

Відповідач за первісним позовом надав до суду клопотання на продовження терміну розгляду справи до 01.10.2009р., представник позивача у засіданні 23.07.2009р. не підтримав даного клопотання.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до вимог ст.85 ГПК України у судовому засіданні 27.07.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши попередні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 10425001к на поставку товару на умовах товарного кредиту.

Згідно з п.1.1 та п.1.2 договору, позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити проценти за користування товарним кредитом в сумі, визначений відповідно до умов договору.

Позивач на виконання умов договору поставив в адресу відповідача товару за термін з 19.03.2007р. по 15.06.2007р. на загальну суму 209 420,69 грн., відповідач свої зобов’язання по оплаті відповідно до умов п.п.2.3,2.5,3.5.2 договору та додатку №1а виконав повністю сплатив грошові кошти у розмірі 209 420,69 грн.

Відповідно до умов п.2.3, 2.6-2.9 договору та додатку №1а до договору, відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача проценти за користування товарним кредитом в розмірі –2241,8 доларів США, в термін до 01.11.2007р.

До даного часу відповідач своїх зобов’язань по виконанню сплати товарного кредиту не виконав, в наслідку чого позивач на підставі п.2.2 договору просить суд стягнути з відповідача 17261,86 грн. - процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до вимог п.7.3 договору сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по сплаті у встановлені договором терміни вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача пеню, за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог п.7.6 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, припиняється в день виконання стороною зобов’язань, забезпеченою санкцією. Позивач в урахування вимог п.п. 7.3 та 7.6 договору просить стягнути пеню у розмірі 5410,3 грн. за час з 01.11.2007р. по 31.03.2009р.

Також позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.7.5 договору 28%-річних у розмірі 6846,10 грн., і інфляційні у розмірі 5886,29 грн. за період часу з 01.11.2007р. по 31.03.2009р.

Господарський суд дослідивши матеріали справи вважає задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача 17261,86 грн. процентів за користування товарним кредитом, 5410,3 грн.- пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 6846,1 грн. –проценти за неправомірне користування коштами, та 5886,29 грн. - інфляційних.

Згідно зі ст. 526 ЦК України (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по первісному позову слід покласти на відповідача за первісним позовом.

Зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічний позов в якому просить суд визнати Додаток №1 „а” від 05.03.2007р. до договору поставки товару на умовах товарного кредиту №10425001 к укладеній між ЗАТ компанією „Райз” та ФГ „Агрофірма Чумак”, недійсним в частині розрахунку суми процентів відстрочених платежів за користування товарним кредитом у сумі 2241,8 дол. США на підставі ст.ст.203,207,215 ЦК України.

Позивач (за зустрічним позовом) у своїх позовних вимогах наполягає на тому що додаток №1 „а” до договору №10425001 к зі сторони позивача (за зустрічним позовом) був підписаний не уповноваженою особою начальником цеху рослинництва ФГ Коваленко В.М., і таким чином позивач за зустрічним позовом вважає, що цими діями було порушено вимоги ч.2 п.2 ст.207 ЦК України, так як на погляд позивача (за зустрічним позовом) Коваленко В.М. не уповноважували підписувати даний додаток №1 „а”, і у статуті підприємства у нього немає повноважень на підписання договорів. В наслідку чого позивач зазначає, що даний додаток був підписаний не уповноваженою особою і його слід визнати недійсним на підставі ст.215 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України: 1.) зміст право чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2.)особа, яка вчинила право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3.) волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 5.) право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6.) право чин, що вчиняється батьками, не може бути суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Однак при дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що на додатку №1 „а” до основного договору стоїть оригінал печатки позивача (за зустрічним позовом) і цього факту не заперечує представники позивача (за зустрічним позовом).

На розсуд суду при підписанні додатку №1 „а” до основного договору Коваленко В.М. перевищив свої повноваження на добровільному представництву, в наслідку чого суд вважає, що відповідач фактично схвалив укладення додатку №1 „а” до основного договору.

Позивач (за зустрічним позовом) до суду не представив документальних доказів того, що він письмово звертався до відповідача (за зустрічним позовом) про недійсність даного додатку №1 „а”, до подачі первісного позову про стягнення грошових коштів на підставі вимог додатку №1 „а”.

У відповідності до вимог ч.1 ст.241 ЦК України право чин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення право чину цією особою, право чин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

У даному випадку особа без повноважень Коваленко В.М. своїм підписом під оригіналом печатки підприємства ( ФГ „Агрофірма Чумак”), фактично схвалило додаток №1 „а” до основного договору, в наслідку чого суд вважає відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України судові витрати по зустрічному позову слід покласти на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства „Агрофірма Чумак” (51 660, Дніпропетровська область, с. Верхівцеве, вул. Красна,10, р/р 26003206764100 в Дніпропетровській обласній дирекції „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305653, ЄДРПОУ 33214752) на користь Закритого акціонерного товариства „Райз” (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного,152, р/р 26003360016675 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313, ЄДРПОУ 13980201) 17261,86 грн. - процентів за користування товарним кредитом, 5410,30 грн.- пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 6846,10 грн. –проценти за неправомірне користування коштами, 5886,29 грн. - інфляційних., 354,05 грн.- державного мита, 118,00 грн.- за інформаційне технічне забезпечення, - видати наказ.

У зустрічному позову відмовити у повному обсязі.

Суддя

С.А. Примак

Рішення підписано 29.07.2009р.