Рішення № 4221568, 18.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" червня 2009 р. Справа № 18/082-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Братіслава», м. Київ

до 1. Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Побутмаш», м. Сквира

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна», м. Сквира

3. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»

про визнання недійсним договору

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Яременко С.С.

від відповідача 1: не з‘явився

від відповідача 2: Стеценко Г.М.

від відповідача 3: Солодовнік А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Братіслава»(далі - позивач) до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Побутмаш»(далі –відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»(далі –відповідач 2) за участю третьої особи Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»про визнання недійсним договору.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали від 12.05.2009 року та призначено розгляд справи на 04.06.2009 року.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 04.06.2009 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа у судове засідання 04.06.2009 року не з‘явилась, однак надіслала суду клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв‘язку із неможливістю прибути у судове засідання.

Крім того, як вбачається із позовної заяви, вимога про зобов’язання скасувати реєстрацію права власності адресована Комунальному підприємству «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна».

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі у якості третього відповідача Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна» у зв’язку з пред’явленою позовною вимогою до зазначеної особи.

Відповідно до ухвали від 04.06.2009 року суд відклав розгляд справи до 18.06.2009 року та залучив до участі у справі у якості третього відповідача Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»(далі –відповідач 3).

В судовому засіданні 18.06.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав викладені у позові обставини та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 по суті позову обґрунтованих заперечень не надав.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, подав клопотання про припинення провадження у справі, оскільки вважає, що позов не підвідомчий господарському суду. Зокрема, посилається на визнання права власності на спірне майно за фізичною особою Балаєм С.Є., який має бути залучений до участі у справі, а справа з огляду на норму ст. 21 ГПК України підлягає припиненню.

Дослідивши викладені в клопотанні обставини, суд встановив, що з огляду на норму ст. 27 ГПК України в разі, коли рішення суду може вплинути на права та обов’язки особи, в тому числі фізичної особи, вона залучається до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, що не надає їй статусу сторони у справі, тому не суперечить ст. 21 ГПК України. За таких обставин, наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для припинення провадження у справі. Крім того, враховуючи норму ст. 4 про принципи організації і діяльності третейського суду та ст. 50 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду є обов’язковим лише для сторін третейського розгляду, тому відповідний факт не вважається загальновстановленим. Таким чином, суд не вбачає необхідності залучення до участі у справі фізичної особи Балая С.Є., оскільки його право власності не встановлено в передбаченому чинним законодавством порядку.

Відповідач 3 - Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»у відзиві на позов просить суд розглядати справу у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражів від 06.03.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Побутмаш»(правонаступником якого є відповідач 1).

Як встановлено судом, 06.03.2006 року між відповідачем 2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Побутмаш»(правонаступником якого є відповідач 1) було укладено договір купівлі-продажу гаражів, за яким відповідач 2 передав у власність відповідачеві 1 спірні приміщення.

Договір купівлі-продажу від 06.03.2006 року був зареєстрований Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна», що підтверджується реєстраційним посвідченням № 024125 від 14.02.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»було визнане відповідно до рішення Голосіївського районного суду від 24.06.2005 року, яке скасоване ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.02.2008 року.

Будь-яких інших документів чи пояснень в обґрунтування свого права власності відповідачем 2 не надано.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 06.03.2006 року було посвідчено приватним нотаріусом на підставі довідки-характеристики від 14.02.2006 року, відповідно до якої розпорядження про присвоєння поштової адреси, дозвіл на будівництво та дозвіл на відведення земельної ділянки під спірні приміщення не надавався, останні не прийняті в експлуатацію.

Відповідно до ч. 2 п. 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України коли з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що власник, наприклад, житлового будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову, у тому числі перепланування житлового будинку, переобладнання нежитлового приміщення в житлове і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без установленого дозволу або без належно затвердженого проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та споруди.

Згідно з п. 64 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно збудоване (або будується) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно було придбане 01.12.1998 року Закритим акціонерним товариством «Братіслава»(правонаступником якого є позивач) у колективного малого підприємства «Акмазіт»за договором купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень, який складається з 11 нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 52/1, загальною площею 430,3 кв.м. (надалі - приміщення), а саме: будівля № 1 площею 38,9 кв.м.; будівля № 2 площею 38,8 кв.м.; будівля № 3 площею 40,2 кв.м.; будівля № 4 площею 39,8 кв.м.; будівля № 5 площею 39,7 кв.м.; будівля № 6 площею 41,2 кв.м.; будівля № 7 площею 23,8 кв.м.; будівля № 8 площею 41,9 кв.м.; будівля № 9 площею 43,0 кв.м.; будівля № 10 площею 41,5 кв.м.; будівля № 11 площею 41,5 кв.м.

22.06.2007 року господарським судом міста Києва у справі № 30/284 було винесено рішення, яким позивача визнано власником приміщень та зобов’язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності позивача на зазначені приміщення.

Рішення господарського суду міста Києва у справі № 30/284 від 22.06.2007 року станом на момент винесення судом рішення у даній справі набрало законної сили та є чинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом міста Києва у рішенні від 22.06.2007 року у справі № 30/284 був встановлений факт, що позивач є власником спірних приміщень з моменту укладення договору купівлі-продажу від 01.12.1998 року.

Таким чином, судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 01.12.1998 року та договором купівлі-продажу від 06.03.2006 року були відчужені одні й ті ж приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 52/1.

Згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В порядку ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 06.03.2006 року суперечить положенням п. п. 63-64 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та положенням ст. 658 Цивільного кодексу України

В ході розгляду спору встановлено, що право власності на спірні приміщення до відповідача 1 перейшло із порушенням вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а відтак, вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу від 06.03.2006 року недійсним підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент подання позовної заяви у даній справі позивач в зв’язку з наявністю договору купівлі-продажу від 06.03.2006 року не має можливості оформити земельний відвід на ділянку під приміщеннями, що підтверджується листом Головного управління земельних ресурсів від 04.09.2007 року № 06-56/27529.

Зокрема в листі зазначено, що у зв’язку з реєстрацією на підставі спірного договору купівлі-продажу від 06.03.2006 року права власності на спірне майно, в автоматизованій системі ПК «Кадастр»за Обслуговуючим кооперативом «Гаражний кооператив «Побутмаш», на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, подано реєстраційні документи про право власності на одне й те ж майном за різними адресами.

Таким чином, враховуючи визнання договору купівлі-продажу від 06.03.2006 року недійсним та встановлення відсутності у Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Побутмаш»права власності на спірне майно, з метою приведення реєстраційних даних у відповідність до фактичних обставин, вимога про зобов’язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»скасувати реєстрацію права власності (за реєстровим номером 7712-п, номер запису в реєстровій книзі 130П-10) Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутмаш»на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат та витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача 2, оскільки саме в його діях встановлені ознаки протиправності, в той час, як в діях відповідача 3 порушення відсутні.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражів від 06.03.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Побутмаш», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною за реєстровим номером 836.

3. Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В, код ЄДРПОУ 03359836) скасувати реєстрацію права власності (за реєстровим номером 7712-п, номер запису в реєстровій книзі 130П-10) Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутмаш»на нерухоме майно –гаражі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Україна»(09000, Київська область, м. Сквира, вул. К. Лібкнехта, 27, код ЄДРПОУ 31222562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Братіслава»(02160, м. Київ, просп. Возз’єднання, 5, код ЄДРПОУ 19121195) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. ст. 84. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду або до Вищого господарського суду України в строки, передбачені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України або ст. 110 Господарського процесуального кодексу України відповідно.

Суддя Кошик А. Ю.