Ухвала суду № 42215331, 30.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/2584/14-ц Провадження № 22-ц/772/4045/2014Головуючий в суді першої інстанції Кривенко Д. Т.Категорія 27Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

оловуючогоІващука В.А.,уддів:Вавшка В.С., Якименко М.М.,ри секретаріПантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Комерційний банк "Надра" на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2014 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Комерційний банк "Надра" про стягнення коштів,

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2014 року задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ПАТ КБ «Надра» і знаходяться у нього або у інших осіб в межах суми позову 13 184 дол. США та 264 183,05 грн.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовити.

Перевіривши додержання вимог закону при постановленні ухвали, її законність і обґрунтованість, у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення виходячи із наступного.

За змістом статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Вивчивши надані суду матеріали колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову додержався вимог закону, а тому оскаржувана ухвала скасованою бути не може.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення в разі його ухвалення на користь позивача або утруднити чи унеможливити його виконання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положення частини 1 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках , арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із роз'ясненням даним у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

За змістом заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Надра», у якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за договором банківського вкладу, укладеного між ними 23 липня 2014 року № 1984586, у зв'язку з закінченням строку вкладу та невиконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо повернення коштів.

Виходячи із цього позивач обґрунтовано у своїй заяві про забезпечення позову поставив питання про накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми позову 13184 доларів США та 264 183 грн. 05 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Щодо достатньо обґрунтованого припущення суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення в разі його ухвалення, то таке припущення відповідає обставинам справи та не суперечить вимогам законодавства.

Колегія суддів бере до уваги при цьому також пояснення представника позивача про факт закриття відділення ПАТ «КБ Надра» по місцю проживання позивача у м. Липовець Вінницької області.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Не можна погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що суд при вирішенні цього питання порушив норми процесуального права, оскільки не перевіряв відомостей про відповідача, його фінансовий стан та інше, чим порушив вимоги статті 151 ЦПК України.

Зміст положень статті 151 ЦПК України, на яку посилається апелянт, не передбачає таких процесуальних дій як перевірка фінансового стану банку, чи іншої фінансової установи при вирішенні питання про забезпечення позову на стадії призначення справи до розгляду, зокрема у категорії справ про стягнення з банку грошей (вкладу) на виконання умов договору банківського вкладу після закінчення строку договору.

Не можна погодитись також із доводами апеляційної скарги щодо недотримання судом положення частини 3 статті 152 ЦПК України про співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із заявлених позовних вимог та оскаржуваної ухвали суду, арешт накладено на грошові кошти у межах суми заявленого позову, а тому не можна погодитись із доводами скарги, що забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Безпідставними є також доводи про те, що незазначення одного із рахунків банку при накладенні арешту можливо призведе до накладення арешту на цю суму на кожному із рахунків банку.

Такі доводи про можливе накладення арешту на кожний рахунок банку є лише припущенням апелянта, оскільки в ухвалі йдеться про конкретну суму грошей і вказівки на арешт цих грошей на кожному із рахунків ухвала суду не містить.

Крім того, за наявності об'єктивних обставин, банк не позбавлений можливості, відповідно до положень статті 154 ЦК України, звернутись до суду з відповідною обґрунтованою заявою про скасування заходу забезпечення позову, або заміну виду, способу забезпечення позову, чи інше, надавши при цьому відповідні докази, зокрема надавши суду рахунок на кошти якого можна накласти арешт.

З підстав наведених вище не можна також погодитись й з доводами апеляційної скарги, що накладення арешту на грошові кошти на рахунку банку, як виду забезпечення позову, є таким, що порушує права інших вкладників банку та перешкоджатиме відповідачеві здійснювати господарську діяльність.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, на час розгляду питання та за наявних поданих суду матеріалів позову, судом першої інстанції додержано вимог закону, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів викладених у апеляційній скарзі не вбачається.

На підставі викладеного вище та керуючись статтями 303, 312 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" відхилити.

Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2014 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ В.С. Вавшко

/підпис/ М.М. Якименко

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук