Рішення № 4221511, 16.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.09 р. Справа № 12/90пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Лозовій Н.С.

за участю представників сторін

від позивача - Давиденко О.О. за доруч.

від першого відповідача – Бондаренко О.О. за доруч.

від другого відповідача – не з”явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Акціонерного товариства закритого типу “ВЕСКО”, м.Дружківка

До - Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” м.

Слов”яньск

- Святогірська міська Рада, м. Святогірськ

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариства закритого типу “ВЕСКО” м.Дружківка звернулася до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” м. Слов”янськ про визнання права власності на третій поверх житлового корпусу “Трехлистник” бази відпочинку “Лісова мрія”, загальною площею 59,6 кв.м., розташований у м. Слов”яногірськ по вул. Островського, 43 Донецької області та зобов”язання КП БТІ провести реєстрацію права власності АТЗТ “ВЕСКО” на третій поверх житлового корпусу “Трехлистник” бази відпочинку “Лісова мрія” загальною площею 59, 6 кв.м., розташований в м.Слов”яногірськ, по вул. Островського, 43 Донецької області.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним без отримання необхідних дозволів було здійснено реконструкцію належного йому майна.

Перший відповідач вважає себе не належним відповідачем по справі

Ухвалою суду від 03.06.2009 року в якості другого відповідача до розгляду справи було залучено Святогірську міську Раду.

Другий відповідач надав до суду письмові пояснення в яких повідомив, що визнає позовні вимоги, прийняття рішення по справі не буде порушувати його права та не нанесе йому шкоди, та просить суд розглянути справу без участі його представників.

Клопотання судом задоволено.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на третій поверх житлового корпусу “Трехлистник” бази відпочинку “Лісова мрія”, загальною площею 59, 6 кв.м., розташований у м. Слов”яногірськ, по вул. Островського, б.43, Донецької області.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

11.12.2001 року між АТЗТ “ВЕСКО” та Фондом Державного майна України по Донецькій області укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку “Лісова мрія”, що розташована у м. Слов”яногірськ, Донецької області по вул. Островського, 43

Згідно з п.1.2. договору право власності на вказане майно переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору. До складу вказаної бази входив житловий корпус “Трехлистник”, цегляний площею 194, 6 кв.м.

( договір купівлі-продажу від 11.12.2001 року, засвідчений приватним нотаріусом Панченко А.В., реєстраційний № 4125 ).

25.09.2003 року АТЗТ “ВЕСКО” уклало договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,3095 га зі Святогірською міською Радою терміном на 25 років для розміщення бази відпочинку “Лісова мрія” ( договір оренди земельної ділянки від 25.09.2003 року, засвідчений приватним нотаріусом Панченко А.В. реєстраційний № 4313 )

В подальшому позивачем, було здійснено переобладнання нерухомого майна – проведено капітальний ремонт третього поверху житлового корпусу “Трехлистник” з метою зробити його придатним для використання згідно рекреаційного цільового призначення, що призвело до збільшення загальної площі житлового корпусу на 59,6 кв.м.

Відповідно до Звіту щодо технічного стану будівельних конструкцій будівлі житлового корпусу “Трехлистник” бази відпочинку “Лісова мрія”, виконаного Дочірнім підприємством проектного та науково-дослідного інституту Донецький ПРОМБУДНДІПРОЕКТ” ( ліцензія державного комітету по будівництву та архітектурі АБ № 209714), стан несучих конструкцій будівлі задовільний.

Позивач звернувся з клопотанням до другого відповідача, щодо узаконення переобладнання третього поверху житлового корпусу “Трехлистник” ( вих 2905, 23.07.2008 р.)

Другий відповідач відмовив позивачу та запропонував звернутися до суду ( вих. 2905 від 23.07.2008 року)

Як зазначалося вище, позивач просить суд визнати за ним право власності на третій поверх житлового корпусу “Трехлистник” бази відпочинку “Лісова мрія”, загальною площею 59,6 кв.м., розташований в м.Слов”яногірськ, по вул. Островського, 43.

Вказана позовна вимога підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до п.2 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно пригодно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Суд також виключає зі складу відповідачів КП “Бюро технічної інвенатаризації” , як не належного відповідача по справі.

Судові витрати покласти на позивача, так як саме з його вини виник спір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Визнати за Акціонерним товариством закритого типу “ВЕСКО” ( м. Дружківка, вул. Індустріальна, № 2 ЄДРПОУ 00282049) право власності на третій поверх житлового корпусу “Трехлистник” бази відпочинку “Лісова мрія”, загальною площею 59, 6 кв.м., розташований у м. Слов”яногірськ, по вул. Островського, б.43, Донецької області.

Суддя Склярук О.І.