Рішення № 4221465, 20.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.09 р. Справа № 28/89

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Лекхім-Харків”, м.Харків

до відповідача: Донецького комунального підприємства “Фармація”, м.Донецьк

Про стягнення 18044 грн. 67 коп.

Представники:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: Корсун М.М.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “Лекхім-Харків”, м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецького комунального підприємства “Фармація”, м.Донецьк, про стягнення 18044 грн. 67 коп. у тому числі: заборгованість в сумі 15946 грн. 54 коп., три відсотки річних, інфляційні витрати та пеня в розмірі 2098 грн. 13 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на поставку медичної продукції в 2008р. № 6 від 02.01.2008р., видаткові накладні №ЛХ-0001009 від 15.10.2008р., №ЛХ-0001267 від 16.12.2008р., №ЛХ-0001263 від 16.12.2008р., №ЛХ-0001264 від 16.12.2008р, №ЛХ-0001266 від 16.12.2008р., довіреності на отримання ТМЦ № 00156 від 22.10.2008р., № 00280 від 19.12.2008р., акт зведення взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 13.03.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.05.2009р. порушив провадження у справі № 28/89 та призначив її розгляд на 25.05.2009р.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

15.06.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшли уточнення позовних вимог б/н від 11.06.2009р., відповідно з якими позивач на підставі ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 8946 грн. 54 коп., 3% річних в розмірі 128 грн. 65 коп., інфляційні витрати в розмірі 942 грн. 71 коп. та пеню в розмірі 1026 грн. 77 коп. (докази направлення уточнень відповідачу наявні в матеріалах справи). Суд приймає до уваги вказані зменшені позовні вимоги та розглядає справу по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.06.2009 р. заступником голови господарського суду Донецької області розгляд справи був продовжений до 05.08.2009р.

20.07.2009р. до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.07.2009р., згідно з яким відповідач визнав позов в повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Лекхім-Харків”, м.Харків, та відповідач, Донецьке комунальне підприємство “Фармація”, м.Донецьк, 02.01.2008р. уклали договір на поставку медичної продукції в 2008р. № 6 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (далі - постачальник) здійснює поставки медичних препаратів (далі - товар), відповідно з заявками відповідача (далі – замовник), асортимент товару передбачається специфікаціями, які є невід’ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Замовник зобов’язується прийняти та оплатити товар, отриманий від постачальника (п.1.2 договору).

Право власності на товар переходить, в момент вручення товарно-транспортного документа на майно, покупцю, представнику за довіреністю або перевізнику.

Згідно з п. 5.1 договору даний договір складений в двох екземплярах і вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару, що підтверджується видатковими накладними №ЛХ-0001009 від 15.10.2008р., №ЛХ-0001267 від 16.12.2008р., №ЛХ-0001263 від 16.12.2008р., №ЛХ-0001264 від 16.12.2008р, №ЛХ-0001266 від 16.12.2008р. на загальну суму 18946 грн. 53 коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується печаткою Донецького комунального підприємства “Фармація”, м.Донецьк та підписом представника відповідача на вказаних видаткових накладних, який діяв на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № 00156 від 22.10.2008р., № 00280 від 19.12.2008р.

Суду надані податкові накладні, виписані на підставі зазначених видаткових накладних.

В зазначених видаткових накладних є посилання на договір № ЛХ-000006 від 02.01.2008р. Відповідач у відзиві б/н від 17.07.2009р. повідомив суд, про те що товар від позивача був отриманий згідно з договором № 6 від 02.01.2008р. Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка здійснювалась саме в рамках договору № 6 від 02.01.2008р.

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунок за товар здійснюється замовником не пізніш ніж через 30 календарних днів після поставки товару шляхом оплати платіжним дорученням на рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач зазначив, що відповідач частково сплачував заборгованість перед позивачем.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 13.03.2009р. між сторонами наявна заборгованість у сумі 15946 грн. 57 коп. Акт підписаний та скріплений печатками підприємств з обох сторін, що підтверджує отримання товару по вищевказаним накладним.

За твердженням позивача відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений йому товар, внаслідок чого у Донецького комунального підприємства “Фармація”, м.Донецьк перед позивачем виникла заборгованість в сумі 8946 грн. 54 коп.

Відповідач у відзиві б/н від 17.07.2009р. визнав позов у повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з того, що відповідач доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 8946 грн. 54 коп. за поставлений позивачем товар не представив, суд робить висновок, що вказана заборгованість до цього часу не погашена, на підставі чого позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Лекхім-Харків”, м.Харків, в частині стягнення з Донецького комунального підприємства „Фармація”, м. Донецьк заборгованості в сумі 8946грн. 54 коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1026грн. 77 коп. за період з 14.11.2008р. по 21.04.2009р. (з урахуванням кожної накладної).

Відповідно до п. 2.2 договору в випадку, якщо замовник допустить затримку в оплаті вартості товару, замовник зобов’язується оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки виконання.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені суд встановив, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Лекхім-Харків”, м.Харків, про стягнення з відповідача пені в сумі 1026 грн.77 коп. підлягають задоволенню за період з 14.11.2008р. по 21.04.2009р. (з урахуванням кожної накладної).

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 942 грн. 71 коп. за період з листопада 2008р. по березень 2009р. та 3% річних становлять суму в розмірі 128 грн. 65 коп. за період прострочення з 14.11.2008р. по 21.04.2009р. (з урахуванням кожної накладної).

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”,суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат становить 942 грн. 71 коп. за період з листопада 2008р. по березень 2009р. та 3% річних становлять суму в розмірі 128 грн. 65 коп. за період прострочення з 28.11.2008р. по 05.05.2009р. підлягають задоволенню.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 18044 грн. 67 коп.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 180 грн. 45 коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням № 1675 від 14.04.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 220 грн. 00 коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 39 грн. 55 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 77, 78, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Лекхім-Харків”, м.Харків, до Донецького комунального підприємства “Фармація”, м.Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Донецького комунального підприємства “Фармація” (83085, м.Донецьк, вул.Баумана, 5, р/р 26006301591381 у філіалі Пролетарське від. ПІБ м.Донецька, МФО 334301, ЄДРПОУ 01976625) на користь Закритого акціонерного товариства “Лекхім-Харків” (61115, м. Харків, вул. 17-го Партз’їзду, 36, р/р 26005835228870 в ХВФ „АКБ “Укрсоцбанк” м. Харків, МФО 351016, ЄДРПОУ 23764496) заборгованість в сумі 8946 грн. 53 коп., пені в сумі 1026 грн. 77 коп., інфляційні витрати в розмірі 942 грн.71коп., 3% річних в розмірі 128грн.65 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 110 грн. 45 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 72 грн. 22 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Закритому акціонерному товариству “Лекхім-Харків” (61115, м. Харків, вул. 17-го Партз’їзду, 36, р/р 26005835228870 в ХВФ „АКБ “Укрсоцбанк” м. Харків, МФО 351016, ЄДРПОУ 23764496) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 39 грн. 55 коп.

У судовому засіданні 20.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя