Рішення № 4221458, 07.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/137

07.07.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТП «Енерготехнології»

до

Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія »

про

стягнення безпідставно отриманих коштів та втрачено фінансової вигоди

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : Берченко Ю.Є. (представник за довіреністю)

від відповідача : не з’явились

В судовому засіданні 7 липня 2009 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТП «Енерготехнології» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія »(надалі –відповідач, Банк) про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 11020,00 грн. та упущеної фінансової вигоди в розмірі 1068,00 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача додатково 2521,00 грн. втраченої фінансової вигоди та витрат на компенсацію витрат на відрядження в розмірі 190,00 грн. і додатково сплаченого державного мита в розмірі 27,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно не повернув на користь позивача безпідставно отриманих коштів в розмірі 11020,00 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що постановою правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 13.03.2009 № 134 було призначено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому Банк повинен виконувати кредиторські вимоги по своїх зобов’язаннях лише після припинення дії мораторію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 та 12 лютого 2009 року позивачем було перераховано на рахунок №26007001000430 в Сумській філії відповідача 11020,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №47 та №36.

Вказані кошти було перераховано на рахунок ТОВ «ЕСП «Енергосила».

Проте, рахунок, на який було перераховано кошти в сумі 11020,00 грн. станом на день перерахування було закрито.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням, то банк повертає їх без виконання.

Згідно з положеннями пункту 2.33 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті якщо кошти зараховані унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеному в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідач порушив зобов’язання щодо повернення позивачу коштів в сумі 11020,00 грн.

Посилання відповідача на дію мораторію, введеного постановою правління НБУ від 13.03.2009 № 134 є неправомірним з огляду на наступне.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 134 від 13.03.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача строком на 6 місяців з 16.03.2009 року до 15.09.2009 року.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Проте, відповідач повинен був перерахувати кошти на рахунок позивача до введення мораторію, тобто до 16.03.2009, але порушив свої зобов’язання, а після введення мораторію перерахування стало неможливим, оскільки мораторій поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасового адміністратора. Таким чином, зобов’язання відповідача було порушене відповідачем до введення мораторію.

Однак дана обставина не впливає негативно на права позивача щодо судового захисту своїх прав. Так, згідно із частиною третьою ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, мораторій не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами та на право суду розглянути та задовольнити їх, оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами, позовні вимоги не стосуються стягнення неустойки чи фінансових санкцій.

Ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», ні Постанова правління НБУ № 59 від 10.02.2009 не надають відповідачу права блокувати операції по поточним рахункам клієнтів.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача упущено вигоди, суд звертає увагу сторін на наступне:

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивачем не було надано суду доказів заходів, вчинених з метою одержання упущеної вигоди, розмір якої зазначено в позовній заяві та уточненні до неї.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача втраченої вигод в розмірі 1068,00 грн. та 2521,00 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 11020,00 грн.

Судові витрати позивача у сумі 239,00 грн. (121,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Суд відмовив позивачу у стягненні з відповідача витрат на відрядження в розмірі 190,00 грн., оскільки позивачем не було надано суду доказів на підтвердження вказаних витрат. Окрім того, положеннями ГПК України витрати на відрядження не віднесені до складу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія»(ідентифікаційний код: 20023463, адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВТП «Енерготехнолоії” (ідентифікаційний код 34328113, адреса: 40007, м. Суми, вул. Охтирська 18) 11020,00 (одинадцять тисяч двадцять гривень) грн.. та судові витрати в розмірі 239,00 (двісті тридцять дев’ять гривень) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 24.07.2009р.