Постанова № 4221361, 14.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2009 № 47/61

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Горобець М.А.- представник, дов.№ 54 від 24.06.2009;

від відповідача - Гудзь В.М.- представник, дов.№ 102 від 30.12.2008,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Юнікон"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.04.2009

у справі № 47/61 (суддя

за позовом Закритого акціонерного товариства "Юнікон"

до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" в особі Головного комерційного управління

про стягнення 16005,94 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 № 01-23/1/3 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 09.06.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.07.2009, 07.07.2009 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.07.2009.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 47/61 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 003,70 грн. вартості нестачі вантажу, 87,66 грн. – 4% річних, 80,91 грн. державного мита, 59,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що суд дійшов висновку про часткове відшкодування відповідачем суми вартості нестачі вантажу, що надійшов за міжнародною залізничною накладною № 08754568, керуючись ст.25 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 судом розраховано суму, належну до відшкодування відповідачем, без ПДВ; суд дійшов висновку, що відповідач не є органом, який уповноважений для розгляду претензій по поверненню сум провізних платежів та митних зборів, також Угода передбачає саме повернення провізних платежів, а не відшкодування їх в якості збитків.

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення частки ПДВ, митного збору та провізної плати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суму в розмірі 7 914,58 грн., з яких 6 871,60 грн. - ПДВ, 974,19 грн. – провізна плата, 68,79 грн. – митний збір, судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Заявник, стверджуючи про врахування ПДВ у розрахунку суми нестачі вантажу посилається на положення §1 ст.25 міжнародної Угоди щодо повернення провізних платежів, митних зборів та інших витрат по перевезенню втраченого вантажу чи втраченої його частини, якщо вони не включені в його ціну, та, посилаючись на положення пп 4.3, 7.3.6 Закону "Про податок на додану вартість", стверджує, що митна декларація № 116213 засвідчує факт вартості імпортованої продукції, сплати позивачем ПДВ, митного збору, а рахунок-фактура вантажовідправника № 75147602 – вартість представленого до перевезення вантажу; сплата ПДВ зафіксована у документах залізниці.

Заявник посилається на те, що комерційний акт складений 10.04.2008, сплата митних зборів здійснена 08.07.2008, а зміни до Угоди були внесені 01.07.2008, тому слід застосовувати положення Угоди, які діяли на момент виявлення нестачі та пред’явлення претензії.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на ненадання доказів сплати ПДВ; ту обставину, що в претензійній заяві позивач не вимагав відшкодувати сплату митного збору за митне оформлення товару і документами оплату зборів не підтвердив; згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів Тарифного керівництва № 1 від 1998р., розд."6" тариф за даний вантаж розраховується по вантажопідйомності вагону, тобто розрахунок провізної плати, складений позивачем є необгрунтованим і безпідставним.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача збитків від нестачі вантажу за залізничною накладною № 08754568, у сумі 14 875,30 грн., вимоги щодо сплати якої не були задоволені відповідачем за результатами розгляду претензії; 974,19 грн. провізної плати, 68,79 грн. митного збору, 87,66 грн. 4% річних.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із актом загальної форми станції Балівка від 10.04.2008 № 36 при огляду вагону № 65583387 за накладною № 08754568 виявлено у вагоні промаркованими білою фарбою 14 місць 4-ма смугами, навантаження рівномірне, маркування в документі не вказане.

Згідно із комерційним актом № 6 від 10.04.2008, складеним на станції Балівка, при перевірці вантажу встановлено нестачу всього 8 625 кг, вантаж навантажено рівномірно, маркований, вантаж, якого не вистачало, у вагоні вміститись міг, на 14-ти пакетах навантажувальні хомути не придавлені, у перевізних документах запис про маркування вантажу відсутній.

Відповідно до § 1 ст.23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі – Угода) залізниця відповідальна у межах умов, встановлених даним розділом, за шкоду, що виникла внаслідок повної або часткової втрати, нестачі маси за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.

Із матеріалів справи не вбачається наявності підстав, встановлених Угодою, для звільнення залізниці від відповідальності за нестачу вантажу.

Позивачем пред’явлена відповідачу претензія від 26.05.2008 № 753 з вимогою сплатити вартість нестачі вантажу, що прибув за залізничною накладною № 08754568 з урахуванням ПДВ та провізної плати, всього у розмірі 35 789,67 грн. Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, претензія одержана відповідачем 02.06.2008.

Відповідачем повідомлено позивачу у відповіді на претензію від 02.12.2008 № 4/08, що сума відшкодування складає 26 316,16 грн. (вартість нестачі вантажу з урахуванням вартості надлишку вантажу), сплата ПДВ документами не підтверджена, тому відшкодуванню не підлягає. Визнана сума претензії відповідачем перерахована позивачу за платіжним дорученням № 1152 від 12.12.2008.

Згідно із ч.6 ст.315 ГК України щодо спорів, пов’язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред’явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Така ж норма закріплена і в ст.926 ЦК України.

Відповідно до п.1 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Згідно із ч.2 ст.10 ЦК України якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

У п.п. 1, 3 ст.30 Угоди встановлено, що позов може бути пред’явлено тільки після заявлення претензії відповідно до ст.29; позов може бути пред’явлено тільки у належному суді тієї країни, до залізниць якої була пред’явлена претензія.

Таким чином, вказаними нормами міжнародного договору передбачено право пред’явлення позовних вимог лише після пред’явлення відповідної претензії у встановленому міжнародним договором порядку.

Як вбачається із претензії позивача від 26.05.2008, ним вимоги про сплату митного збору за митне оформлення товарів до відповідача не пред’являлись, отже, право пред’явити позов із такою вимогою у позивача не настало, у зв’язку з чим підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оскільки статтею 25 Угоди встановлено, що розмір відшкодування залізницею шкоди за повну або часткову втрату вантажу обраховується за ціною, вказаною в рахунку іноземного постачальника або у витязі із цього рахунку, а не за вартістю, що зазначена в інших документах, то документи, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не мають юридичної сили доказу розміру ціни, яку належить застосувати при встановленні розміру зазначеного відшкодування.

Як вбачається із рахунку-фактури вантажовідправника – Республіканського унітарного підприємства "Білоруський металургійний завод" від 30.03.2008 № 75147602, продукція поставлена із застосуванням ПДВ – 0%, тобто без нарахування ПДВ, у зв’язку з чим у вантажоодержувача – позивача відсутні підстави застосовувати інший розмір ціни, додаючи 20% ПДВ, ніж вказано в рахунку іноземного постачальника.

Апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення частки провізної плати, як із таким, що не грунтується на нормах Угоди.

Згідно із Додатком 19 до Угоди як в редакції, чинній на час пред’явлення позивачем претензії так і в редакції змін, які були внесені в Угоду станом на 01.07.2008, відповідач є органом, компетентним розглядати претензії, у тому числі по незхоронних перевезеннях, що пред’являються вантажоодержувачами України у сполученні з Республікою Білорусь.

Статтею 25 Угоди "Розмір відшкодування при повній або частковій втраті вантажу", пункт 2, передбачено, що крім відшкодувань, передбачених в § 1 даної статті, підлягають поверненню провізні платежі, митні збори та інші витрати по перевезенню втраченого вантажу або втраченої його частини, якщо вони не включені в його ціну.

Отже, у разі повної або часткової втрати вантажу повернення провізних платежів є відшкодуванням позивачу через нестачу вантажу, що підлягає розгляду разом з іншими, пов’язаними з нестачею відшкодуваннями, право на які закріплене у згаданій ст.25 Угоди.

Щодо питань, пов’язаних з переборами провізних платежів, то зі змісту § 5 ст.15 Угоди видно, що переборами провізних платежів є їх сплата у розмірі, більшому ніж передбачено тарифами через неправильне застосування тарифів або помилок при нарахуванні провізних платежів.

Із доводами апеляційної скарги частково немає підстав погодитись, враховуючи викладене та ту обставину, що відповідно до § 1 ст.2 Угоди ця Угода має обов’язкову силу для залізниць, відправників та одержувачів вантажів, отже, відшкодування, спричинене нестачею вантажу у міжнародному залізничному перевезенні здійснюється за правилами Угоди, а не національного законодавства, у тому числі Закону України "Про податок на додану вартість."

Також не можна погодитись із твердженням відповідача, що оскільки тариф застосовується залежно від вантажопідйомності вагону, то розрахунок провізної плати, складений позивачем, безпідставний, враховуючи наступне.

Згідно із залізничною накладною № 08754568 провізна плата віднесена за рахунок позивача і становить 8 177,50 грн., також із рахунку-фактури вантажовідправника № 75147602 видно, що провізна плата не включено в ціну вантажу. Статтею 25 Угоди не обумовлено залежність розміру відшкодування провізної плати від національних правил нарахування, отже положення Угоди не надають права для довільного тлумачення підстав відшкодування провізної плати, крім факту втрати або нестачі вантажу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 у справі № 47/61 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" в особі Головного комерційного управління (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 00034045) на користь Закритого акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, 28-А, МФО 305653, р/р № 26003024980100 в ДОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", код ЄДРПОУ 23647276) 8 003,70 грн. вартості нестачі, 967,14 грн. провізної плати, 87,66 грн. 4% річних, 90,58 грн. державного мита, 105,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2. Стягнути із Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" в особі Головного комерційного управління (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 00034045) на користь Закритого акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, 28-А, МФО 305653, р/р № 26003024980100 в ДОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", код ЄДРПОУ 23647276) 4,84 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.Справу № 47/61 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

23.07.09 (відправлено)