Рішення № 4221308, 16.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" червня 2009 р. Справа № 7/097-09

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві «Фірма «Технокомплекс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс»в особі Обухівської філії товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс», м. Обухів

про стягнення 5120,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Поштар Т.П. (дов. № 1 від 27.05.2009 р.);

від відповідача: не з’явився.

секретар судового засідання: Зоренко Ю.І.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві «Фірма «Технокомплекс»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» в особі Обухівської філії товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс»(далі –відповідач) про стягнення 5120,83 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки № 657/ВМ від 08.01.2008 р., зокрема, щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 30.04.2009 року було порушено провадження у справі № 7/097-08 та призначено її розгляд на 28.05.2009 року.

В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 28.05.2009р., розгляд справи було відкладено на 16.06.2009р.

В судовому засіданні 16.06.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.2009 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового заперечення на заявлені позовні вимоги не надав, тому на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві «Фірма «Технокомплекс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лезіс»в особі Обухівської філії товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лезіс»був укладений договір поставки № 657/ВМ (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, позивач (Постачальник) поставляє та передає у власність Замовнику, а Замовник (відповідач) приймає та оплачує товари медичного призначення (далі Товар) в асортименті, по цінах та у кількості відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що передача товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних та інших супровідних документах, що є невід’ємною частиною Договору.

Згідно пункту 1.3 Договору у зв’язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, ціну, асортимент та умови оплати Товару, Сторони домовились про те, що вказані обов’язкові умови цього Договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару, що є в наявності у Постачальника, та відображатимуться у видатковій накладній.

Ціна товару відповідно до п. 2.1 Договору формується у національній валюті України, виходячи з валютної вартості Товару по курсу Національного банку на момент відвантаження, з урахуванням торгової націнки та фіксується у товарній накладній.

У відповідності із п. 3.1 Договору оплата за поставлену партію Товару проводиться у національній валюті України шляхом виплати суми, яка вказана у накладній, на рахунок Постачальника.

Строк дії Договору встановлений п. 9.5 Договору з дня його підписання, протягом 3 років, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами всіх обов’язків.

На виконання умов Договору позивач у грудні 2008 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 4512, 98 грн. Факт отримання Товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № ГЛСК-06914 від 18.12.2008 р., з відміткою відповідача та довіреності на отримання Товару серії ЯОР № 566813 від 19.12.2008 р.

Останній день сплати Товару визначено в накладній як 01.02.2009 р.

Всупереч умовам Договору відповідачем розрахунок за поставлений згідно видаткової накладної Товар не проведено.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 4512, 98 грн., що підтверджується Актом зведення взаєморозрахунків станом на 30.03.2009 р.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності із ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати Замовник сплачує Постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за весь час прострочки, а також штраф в розмір 5% від суми простроченого платежу.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати 223, 50 грн. пені, 130 ,88 грн. інфляційних збитків, 27, 82 грн. –3 % річних та 225, 65 грн. штрафу.

Суд перевірив розрахунок штрафних санкцій, нарахованих позивачем та дійшов висновку про правильність їх нарахування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню повністю, у сумі 5120,83 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс»(08700, Київська область, м. Обухів, вул. Миру, 13, корп. А, код ЄДРПОУ 20596199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю по розробці та веденню робіт в промисловості та будівництві «Фірма «Технокомплекс»(03062, м. Київ, пр-кт Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 19117325) 4512 (чотири тисячі п’ятсот дванадцять) грн. 98 коп. основної заборгованості, 223 (двісті двадцять три) грн. 50 коп. пені, 130 (сто тридцять) грн. 88 коп. інфляційних збитків, 27 (двадцять сім) грн. 82 коп. –3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.