Ухвала суду № 42210971, 26.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9197/14 Справа № 22ц-13227/10 Головуючий у 1 й інстанції - Максименко О.І. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Глущенко Н.Г., Пищиди М.М.,

при секретарі - Бец Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИЛАТ»

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2010 року у справі за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИЛАТ» про надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2010 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ОПТИЛАТ» про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України у справі АС №314у/2006.

Вважаючи ухвалу такою, що підлягає скасуванню, товариство посилається на те, що судом порушені та неправильно застосовані норми процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду у межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2007 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято рішення по справі АС №314у/2006 щодо стягнення з ТОВ «Вініл» (Україна) на користь ТОВ «ОПТИЛАТ» (Латвія) вартості поставленого, але не оплаченого товару в розмірі 107 104 євро, штрафу у розмірі 0,1% від неоплаченого товару на суму 39 094,41 євро, 3% річних від простроченої суми товару в розмірі 8 586,35 євро та відшкодування судових витрат в розмірі 8 519,35 євро, а всього 163 304,11 євро.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «ОПТИЛАТ», суд виходив з того, що згідно ст. 394 ЦПК України до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються зокрема:

документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Але такі документи ТОВ «ОПТИЛАТ» до клопотання надані не були; документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Виклик у судове засідання може підтверджуватись оригіналом, або засвідченою копією документа, за допомогою якого мав здійснюватися виклик згідно з міжнародним договором або законодавством держави, де розглядалася справа. Але документ про те, що ТОВ «Вініл» було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, ТОВ «ОПТИЛАТ» до клопотання не надав, що дало суду підстави вважати, що ТОВ «Вініл» не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання. Проте, до клопотання була надана фотокопія ксерокопії рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, в той час, коли до клопотання належить додавати копію рішення, засвідчену судом, про що зазначено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» №12 від 24.12.1999 року.

Крім того, згідно з нью-йоркською конвенцією, учасницею якої є Україна, до клопотання про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень повинні бути додані належно засвідчені оригінал чи копія письмової угоди, за якою сторони зобов'язались передавати в арбітраж усі, або які-небудь спори, що виникали чи можуть виникнути між ними у зв'язку з певним договором, або іншими відносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Між тим, ТОВ «ОПТИЛАТ» до клопотання такого, належним чином засвідченого документу, не надало. Тому суд у задоволенні клопотання відмовив.

Але із такими висновками судді погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам законодавства, та не відповідають наявним у справі документам.

Як зазначено у роз'ясненнях п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів і арбітражів і про скасування рішень, ухвалених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами-учасницями відповідних міжнародних договорів. При їх вирішенні суди повинні виходити з положень ст. 84 Закону від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження», ст.ст. 35, 36 Закону від 24 лютого 1994 року «Про міжнародний комерційний арбітраж» і відповідних міжнародних договорів України, що передбачають порядок визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів, і враховувати, що згідно зі ст. 9 Конституції України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, входять до національного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Статтею 392 ЦПК України передбачено, що питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Бабушкінський районний суду м. Дніпропетровська, в територіальній юрисдикції якого зареєстровано боржника, визнаний сторонами в якості компетентного суду, будь-яких скарг, заяв з цього приводу сторонами не подавалось.

Оскільки сторона боржника просить відмовити в задоволенні клопотання про визнання та примусове виконання на території України, і з цього приводу між сторонами виник спір, то вирішуючи спір та задовольняючи клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Україна та Латвія є учасниками Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, тому положення ч. 2 ст. 390 ЦПК України при вирішенні питання про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення не можуть бути застосовані.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 серпня 1960 року про ратифікацію Конвенції про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень, укладеної у м. Нью-Йорку в 1958 року (далі - нью-йоркська Конвенція), визначено, що Україна застосовуватиме її положення щодо арбітражних рішень, постановлених на території держав, які не є учасницями Конвенції, лише на умовах взаємності.

Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж, підписана в м. Женеві 21 квітня 1961 року, ратифікована Верховною Радою УРСР 25 січня 1963 року (далі - Європейська конвенція), якою передбачено деякі особливості проведення арбітражу порівняно з положеннями нью-йоркської Конвенції.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, кожна договірна держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де проситься визнання й приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях. Згідно зі ст. 4 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, для отримання визнання та приведення до виконання такого рішення, сторона, запитуючи визнання та приведення до виконання такого рішення, при поданні запиту надає відповідним чином завірене арбітражне рішення або належним чином завірену копію такого, а також дійсну арбітражну угоду або її копію. Якщо арбітражне рішення або зазначена угода викладені не офіційною мовою тієї держави, в якій запитуються визнання й виконання цього рішення, подається також переклад названих документів мовою даної держави. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем або дипломатичною чи консульською установою.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та ст. 36. Сторона, що спирається на арбітражне рішення, або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в ст. 7, або належним чином засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цих документів на українську або російську мову.

Порушень встановленого порядку подачі документів судом не виявлено, оскільки надана фотокопія рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі АС №314у/2006 належним чином посвідчена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_2 14 серпня 2007 року та зареєстрована в реєстрі за № 4307. Скарг чи зауважень на це з боку боржника не надходило. Таким чином, суд визнає матеріали клопотання достатніми для розгляду клопотання по суті.

У порядку, передбаченому ст.ст. 35, 36 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж» і нью-йоркською Конвенцією, розглядаються клопотання про визнання й виконання рішень комерційного арбітражу, що проводяться за арбітражною угодою сторін (третейського суду), а не органів судової системи держави, до відання яких законодавством останньої віднесено розгляд господарських та інших комерційних спорів (господарських, арбітражних судів тощо).

Статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 року встановлені підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.

Зокрема, у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що:

- одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у ст. 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

- сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

- рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

- склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

- рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

- об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або

- визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Вініл» було належним чином повідомлене про усі стадії арбітражного розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення: 02 лютого 2007 року - рекомендоване відправлення № 3329805 з позовними матеріалами, Регламентом та Списком арбітрів МКАС при ТПП України; 19 березня 2007 року рекомендоване відправлення № 03782429 з повісткою про розгляд справи на 20 квітня 2007 року з повідомленням про час та місце розгляду справи, склад Арбітражного суду та постановою Президента Торгівельно-промислової палати України від 12 березня 2007 року про призначення арбітра за відповідача; 10 квітня 2007 року рекомендоване відправлення № 3785266 з коментарями позивача та повернутими відповідачем повісткою та постановою Президента Торгівельно-промислової палати України від 12 березня 2007 року про призначення арбітра за відповідача; 03 травня 2007 року рекомендоване відправлення № 4145597 з ухвалою від 20 квітня 2007 року про відкладення розгляду справи на 11 травня 2007 року з постановою Президії МКАС при ТПП України від 20 квітня 2007 року про результати розгляду відводу арбітра; 12 червня 2007 року рекомендоване відправлення № 4247608 з ухвалою від 04 червня 2007 року про поновлення провадження по справі та розгляд справи 26 червня 2007 року; 16 липня 2007 року рекомендоване відправлення № 4502233 з рішенням МКАС при ТПП України від 27 червня 2007 року.

Таким чином, підстави щодо відмови у задоволення клопотання ТОВ «ОПТИЛАТ» про надання дозволу на виконання рішення іноземного суду відсутні, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та задовольнити клопотання ТОВ «ОПТИЛАТ».

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИЛАТ» задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2010 року скасувати.

Клопотання ТОВ «ОПТИЛАТ» про надання дозволу на виконання Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС №314у/2006 - задовольнити.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС №314у/2006 від 27 червня 2007 року - визнати.

Надати дозвіл на виконання Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС №314у/2006 від 27 червня 2007 року щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» (49057 м. Дніпропетровськ вул. Героїв Сталінграду,174 р/р 26008900696502 в ПУМБ МФО 305813 код ОКПО 25513976) оплатити Товариству із обмеженою відповідальністю «ОПТИЛАТ» (Мейстрау-1, Юрмала, L.V.-2011, Латвія) 107 104 євро - вартість поставленого, але не оплаченого товару, 39 094,41 євро - штраф у розмірі 0,1 % від несплаченої суми боргу, 8 586,35 євро - три проценти річних від простроченої суми, 8 519,35 євро понесених витрат по сплаті арбітражного збору, а всього - 163 304,11 євро (сто шістдесят три тисячі триста чотири євро і 11 євро центів).

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: