Рішення № 42207526, 09.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 Справа № 908/4793/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" (юридична адреса: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, адреса для листування: 83054, м. Донецьк, Київський район, пр. Засядька)

про стягнення 17 172 574,38 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Юрова Н.Б., довіреність №578-14 "Д" від 12.09.2014р.; Цацуліна Т.О., довіреність №15-14 "Д" від 01.01.2014р.

від відповідача: не з'явився;

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" 17172574,38 грн. заборгованості за договором №49/470 від 27.10.2004 р., в т.ч.: 13192969,26 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 307673,91 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 1194128,15 грн. пені, 310089,57грн. - 3% річних та 2167713,49 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", ст. 193 Господарського кодексу, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, Правила користування електричною енергією та умови укладеного між сторонами договору. За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у останнього перед постачальником електроенергії існує борг за спожиту активну електроенергію в сумі 13192969,26 грн. та за спожиту реактивну електроенергію в сумі 307673,91 грн. За доводами позивача, несплата вартості спожитої електроенергії є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляду передбачених договором та законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4793/14, присвоєно справі номер провадження № 30/118/14, розгляд якої призначено на 09.12.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За письмовим клопотанням представників позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представники позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримали вимоги позовної заяви. Наголошують на тому, що направлені на адресу відповідача рахунки за спожиту електроенергію за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року в повному обсязі не сплачено, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача залишається непогашеною, про що надано відповідну довідку.

Відповідач - Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" - у відзиві на позов не заперечує проти наявності суми основного боргу. Проте з урахуванням скрутного фінансового становища підприємства, посилаючись на ч. 2 ст. 233 ГК України, просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, а саме зменшити розмір пені до 50% від їх початкового розміру.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні відповідач не скористався, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвала господарського суду про порушення провадження від 11.11.2014 р. у справі №908/4793/14 направлялась відповідачу за визначеними у позовній заяві адресою: 83054, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, пр. Засядька. Направлена на адресу відповідача кореспонденція повернулася 14.11.2014 р. з відбитком поштового відділення щодо неможливості вручення адресату Публічному акціонерному товариству "Шахта ім. О.Ф. Засядька", про що на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 03.11.2014 р. №04-16-1541, було складено відповідний акт від 14.11.2014р., долучений до матеріалів справи.

До початку судового засідання від відповідача по електронній пошті отримано витребувані судом правовстановлюючі документи та пояснення. Також, відповідачем надіслано екземпляр листа позивача від 08.12.2014 р., який свідчить про вручення повноважному представнику відповідача ухвали господарського суду про порушення провадження по справі №908/4793/14 та призначення судового розгляду на 09.12.2014 р., про що свідчить підпис уповноважено особи відповідача. Таким чином, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

У відзиві на позов відповідач не заперечує проти наявності заборгованості за договором про постачання електроенергії № 7930 за період з листопада 2013 р. по лютий 2014 р. за спожиту активну електроенергію в сумі 13192969,26 грн. та за спожиту реактивну електроенергію в сумі 307673,91 грн., а також 3% річних в розмірі 310089,57 грн., інфляційних втрат в сумі 2167713,49 грн., пені в розмірі 1194128,15 грн. При цьому зауважує, що наявність заборгованості обумовлена рядом об'єктивних причин, у зв'язку з чим просить зменшити розмір пені до 50 відсотків від їх початкового розміру на підставі ст.83 ГПК України.

Представники позивача проти зменшення суми пені заперечили.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті. Свою позицію щодо позовних вимог відповідач висловив у направленому на адресу суду відзиві на позов.Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 09.12.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (Постачальником електричної енергії, позивачем у справі) та Орендним підприємтвом "Шахта ім.. О.Ф.Засядько" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Шахта імені О.Ф. Засядька" (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір №49/470 про постачання електричної енергії (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).

13.04.2011 року у відповідності до положень Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго".

30.03.2012 року зареєстрований у новій редакції статут Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго".

Згідно додаткової угоди від 01.04.2013 року до Договору, сторони домовились змінити номер договору з №49 на №7930.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006 року. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода (пункт 9.4 Договору).

Додатковою угодою № 7930 від 17 липня 2014 року до Договору сторонами пролонговано строк дії Договору до 31 грудня 2014 року включно (арк. справи 36).

Сторонами додатково до Договору укладено додатки № 5 "Порядок розрахунків" та № 10 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (а.с. 14-16, 17-18).

Договір разом з додатками та додатковими угодами до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені печатками підприємств.

За умовами Договору відповідач (споживач) зобов'язується: виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість енергії згідно з умовами додатків № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію" та № 6 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 10 та (або) 10 а "Порядок розрахунків за надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії" (пункти 2.2.1, 2.2.3, 2.2.4 Договору).

У свою чергу позивач (постачальник) зобов'язується: виконувати умови цього Договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в межах 61025 кВт приєднаної потужності і в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток №13 "Обсяги потачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №4 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (пункт 2.1.1, 2.1.2 Договору).

Судом встановлено, що відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції, підписаними уповноваженими особами і скріпленими їх печатками, позивач належним чином виконав свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії та поставив за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року активну електроенергію в обсязі 19662549 кВт*год та за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року реактивну електроенергію в обсязі 10138593 кВАр*год (арк. справи 19-20,23-24, 27-28, 31-32).

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Отже, за умовами Договору факт надання послуг з електропостачання позивачем відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписаними у спірний період.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 00 годин першого числа місяця до 00 годин першого числа наступного місяця. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача.

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №7 "Акт прийняття-передавання товарної продукції".

Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ або ЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру (пункти 1, 7 додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору).

Також судом встановлено, що позивач виставляв відповідачу рахунки на сплату спожитої у спірний період електроенергії, які отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках та довіреність на ім'я уповноваженої особи відповідача на отримання таких рахунків (арк. справи 21-21, 25-26, 29-30, 33-34).

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Позивачем були вречені відповідачу відповідні рахунки на сплату, що підтверджується наданими до матеріалів справи засвідченими копіями цих рахунків з підписом повноважного представника відповідача з відміткою про прийняття, узгодженням об'єму та відсутністю заперечень. Отримані відповідачем рахунки залишено без оплати.

Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" заборгованості за договором № 49/470 від 27.10.2004 р., в т.ч.: 13192969,26 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 307673,91 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 1194128,15 грн. пені, 310089,57 грн. - 3% річних та 2167713,49 грн. інфляційних втрат, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України (ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором № 7930 про постачання електричної енергії від 27.10.2004 р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору, не виконав свої зобов'язання щодо оплати рахунків за спожиту електроенергію.

Факт виконання умов Договору позивачем, а саме надання послуг з електропостачання відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписаними у спірний період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт порушення умов, визначених змістом зобов'язання, позивачем доведений та документально підтверджений. Розрахунок розміру вартості спожитої електроенергії за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року здійснено позивачем вірно, у відповідності до вимог діючого законодавства, що складає 13192969,26 грн. за спожиту активну електроенергію та 307673,91 грн. за спожиту реактивну електроенергію.

Наведені обставини відповідачем не заперечуються. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнав повністю.

Стаття 22 ГПК України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін; визнання позову повністю або частково є правом відповідача.

Відповідно до частини п'ятої статті 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доказів погашення суми боргу за активну та реактивну електроенергію відповідачем суду не надано.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з відповідача за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року 13192969,26 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію та 307673,91 грн. за спожиту реактивну електроенергію і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1194128,15 грн. пені, 310089,57 грн. - 3% річних та 2167713,49 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 "Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1194128,15грн. пені, 310089,57 грн. - 3% річних та 2167713,49 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 13192969,26 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 307673,91 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 1194128,15 грн. пені, 310089,57 грн. - 3% річних та 2167713,49 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

09.12.2014 р. електронною поштою від відповідача надійшов відзив, в якому він просить зменшити розмір пені до 50 % від їх початкового розміру. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на те, що на даний час Публічне акціонерне товариство "Шахта імені О.Ф. Засядька" перебуває в скрутному фінансовому становищі та вказує наступне. Зниження металургами-споживачами ціни на вугільний концентрат шахти в 1,5 рази призвело до нестачі оборотних коштів, допущенню збитків за 9 місяців 2014 року у розмірі 108,5 мільйонів гривень, за аналогічний період 2013 року 86,6 млн. грн. Підприємство фактично змушене відпускати продукцію на 40 % нижче собівартості. Одночасно з падінням ціни на вугільний концентрат закупівельні ціни на основні енергоносії продовжують зростати. Проведення видобутку на великих глибинах потребує додаткових робіт з укріплення шахтних виробок та додаткових витрат матеріально-технічних ресурсів. Незважаючи на всі труднощі, керівництвом Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька" вживаються необхідні заходи щодо виходу підприємства з кризи, а саме: скорочені умовно-постійні витрати, упорядкована штатна чисельність персоналу, на всіх дільницях введений режим жорсткої економії витрат, та активно продовжуються роботи з підготовки нової лави, тощо.

На підтвердження важкого фінансового стану відповідачем надано баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2013 року та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року.

Позивач у наданих суду додаткових поясненнях проти зменшення суми пені заперечує. Вказує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження винятковості обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки. Крім того зазначає про не менш тяжкий фінансовий стан підприємства позивача у зв'язку з обставинами, на які посилається відповідач.

Розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф. Засядька", проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що ПуАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» знаходиться в тяжкому фінансовому становищі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зменшення судом неустойки можливе за наявності винятковості обставин. Відсутність грошових коштів для сплати кредиторських зобов'язань не є достатньо обґрунтованою підставою для зменшення неустойки за порушення договірних зобов'язань.

Належних доказів в обґрунтування наявності підстав для зменшення пені відповідачем не надано.

Відповідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Враховуючи вищевикладене та те, що негативні наслідки від проведення антитерористичної операції на території Донецької області однаково впливають на підприємства як позивача, так і відповідача, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, строк існування заборгованості перед відповідачем, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50 % від їх початкового розміру.

Також суд вважає необхідним зазначити, що відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (Донецька область, м. Горлівка) до Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" (м. Донецьк) задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" (юридична адреса: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, адреса для листування: 83054, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, пр. Засядька, код ЄДРПОУ 00174846) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11 код ЄДРПОУ 00131268) 13 192 969 (тринадцять мільйонів сто дев'яносто дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 26 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 307 673 (триста сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 91 коп. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 310 089 (триста десять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 57 коп. - 3% річних, 2 167 713 (два мільйони сто шістдесят сім тисяч сімсот тринадцять) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1 194 128 (мільйон сто дев'яносто чотири тисячі сто двадцять вісім) грн. 15 коп. пені та 73 080,00 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.12.2014 р.