Постанова № 42207379, 25.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2014 року № 826/17140/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України третя особа без самостійних вимог на предмет спору: військова частина К1410 про визнання протиправними дій, зобо'язати вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби зовнішньої розвідки України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: військова частина К1410 про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас; зобов'язання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 та перерахувати кошти на картковий рахунок НОМЕР_1 МФО 380333, код ЄДРПОУ 262296587 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач наказом від 18.04.2014 №76 о/с звільнений з військової служби за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас, проте відповідачем при звільненні не виплачено йому одноразову грошову допомогу відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45. Позивач вважає, що відмова виплатити йому грошову допомогу оформлена листом від 28.08.2014 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги», який вступив в силу 28.05.2014 є протиправною та суперечить ст. 58, 94 Конституції України та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 в редакції чинній на час звільнення позивача.

Відповідач - Служба зовнішньої розвідки України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що позивач не виявив бажання проходити військову службу за межами тимчасово окупованої території України, внаслідок чого останнього було звільнено з військової служби. Отже, відмова виплатити позивачу грошову допомогу оформлена листом від 28.08.2014 ґрунтується на нормах Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги».

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - військова частина К 1410 - письмових пояснень по суті позову не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 полковник запасу Служби зовнішньої розвідки України, проходив військову службу з 03.09.1992 по 19.04.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що полковника ОСОБА_1 наказом командира військової частини К1410 №76 о/с від 18.04.2014 позивача звільнено з військової служи в запас за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) та виключено зі списків особового складу військової частини з 19.04.2014.

Відповідно до подання про призначення пенсії Служби зовнішньої розвідки України на ОСОБА_1 останнього відповідно до наказу Голови Служби зовнішньої розвідки від 18.04.2014 №76 о/с звільнено у запас за «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів).

Представником відповідача на виконання вимог ухвали суду надано витяг з наказу від 18.05.2014 №76 о/с про звільнення ОСОБА_1 у запас за «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) та виключення останнього зі списків особового складу з 19.04.2014.

Відповідно до грошового атестату, копія якого міститься з матеріалів справи, позивач останній був забезпечений грошовим забезпеченням по 19.04.2014.

З системного аналізу викладеного вбачається, що позивач з 19.04.2014 виключений зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням у запас за «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) та з 19.04.2014 не отримує грошового забезпечення, отже фактично позивач звільнений 18.04.2014.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 15 згадуваного закону (в редакції чинній на час звільнення позивача) визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції чинній станом на час звільнення позивача) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.03.2008 за №246/14937 військовослужбовцям при звільненні з військової служби за віком, за станом здоров'я, після закінчення строку контракту, у зв'язку із скороченням, за станом здоров'я, після проведення організаційних заходів, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до законодавства.

Згідно із п. 6.6.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 при звільненні військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується їм до дня виключення наказом зі списків особового складу.

З матеріалів справи вбачається, що на день звільнення позивач мав вислугу 26 років 01 місяць 01 день.

З системного аналізу викладеного вбачається, що при звільненні позивача з військової служби 18.04.2014 позивач мав право на отримання одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до вказаних вище норм законодавства.

При цьому, відповідач відповідно до п. 6.6.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 був зобов'язаний виплатити одноразову грошову допомогу разом із належним грошовим забезпеченням до дня виключення наказом зі списків особового складу.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що всупереч наведеним вище нормам законодавства позивачу не виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 25.07.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату належної йому одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Листом від 28.08.2014 відповідач повідомив відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги із посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги».

Відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги» одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що станом на 16 березня 2014 року позивач проходив службу з місцем дислокації в АР Крим.

Проте, відповідно до частини ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та набрав чинності 29.05.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції акти законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

За загальним положенням, встановленим цією статтею, закони та інші нормативно-правові акти (укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, накази міністерств та держкомітетів тощо), не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце /в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності.

Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 18.04.2014 в той же день набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45, отже відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги», який набув чинності 29.05.2014 є протиправною.

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм законодавства, суд робить висновок про те, що вказана можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.

Як зазначено вище, позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас.

Проте, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є визнання протиправною відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас, оформленої листом від 28.08.2014 №5/2/4699/П та, як наслідок зобов'язання виплати позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні з військової служби за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 МФО 380333, код ЄДРПОУ 262296587 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Служби зовнішньої розвідки України, оформлену листом від 28.08.2014 №5/2/4699/П, у здійсненні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45.

3. Зобов'язати Службу зовнішньої розвідки України виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за п/п «в» п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 МФО 380333, код ЄДРПОУ 262296587 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда