Постанова № 42206662, 18.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3589/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представника апелянта - Пояркова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління» (надалі - позивач, ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042208 від 06 червня 2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму - 724 871,00 грн. та за штрафними санкціями на суму - 362 435,50 грн.

В обґрунтування позивач зазначив про виконання ним вимог п.п.201.10 ст.210 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), які встановлюють обов'язок покупця послуг у разі порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» ставить питання про скасування судового рішення, у зв'язку з невірним встановленням обставин справи, не дослідженням усіх наданих доказів, що призвело до неправильного вирішення справи.

У суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси до суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином повідомлений про місце, день та час судового розгляду справи.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29 січня 2014 року між ВАТ «Полтавська ГЗК» іменоване в подальшому «Замовник» та ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» іменоване в подальшому «Генпідрядник» укладений договір Генпідряду згідно якого «Замовник» доручає, а «Генпідрядник» зобов'язується у відповідності з умовами даного договору виконати роботи з капітального будівництва об'єктів ЦШГ, згідно бюджету інвестицій на 2014 р.(а.с. 82 -91).

24 лютого 2014 року між ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» іменоване в подальшому «Підрядник» та ТОВ «Гюріш» іменоване в подальшому «Субпідрядник» укладено договір Субпідряду на виконання ряду робіт на території ВАТ «Полтавська ГЗК» (а.с.100-102).

ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» надано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року, в якій визначено суму податкового кредиту у розмірі 1 756 408 грн. та додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року (а.с.19-22, 25-28).

Позивач скориставшись правом, наданим абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 розділу V ПК України подав до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)» із скаргою на ТОВ «Гюріш» (а.с.29).

Разом із зазначеною заявою позивач надав до податкового органу податкові накладні, видані постачальником ТОВ «Гюріш»:

- податкову накладну від 31 березня 2014 року № 42 на загальну суму 1 182 916,73 грн., у т. ч. ПДВ 197 152,79 грн. (а.с.50);

- податкову накладну від 31 березня 2014 року № 43 на загальну суму 3 166 307,86 грн., у т. ч. ПДВ 527 717,98 грн. (а.с.51).

Окрім, податкових накладних, TOB «Одеське шляхо-будівельне управління» надано акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в, складеними та підписаними TOB «Гюріш», а саме:

- акт приймання виконаних будівельних робіт № Г48 за березень 2014 року на загальну суму 1 182 916,73 грн., у т. ч. ПДВ 197 152,79 грн.; (а.с.54-55);

- акт приймання виконаних будівельних робіт № Г47 за березень 2014 року на загальну суму 3 166 307,86 грн., у т. ч. ПДВ 527 717,98 грн. (а.с.52-53).

На підставі проведеної ДПІ у Приморському районі м. Одеси камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року, виявлено порушення позивачем п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, заявленого у податковій декларації за березень 2014 року на суму 724 871,00 грн.

Обґрунтовуючи вказане порушення податковий орган послався на те, що до заяви із скаргою на постачальника послуг щодо порушення останнім порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, необхідно додати документи, які б підтверджували факт сплати податку, у зв'язку з придбанням таких послуг або копії первинних документів.

Проте, ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» до заяви надало акти приймання виконаних будівельних робіт без ідентифікації дати оформлення документу, що засвідчує факт виконання будівельних робіт платником податку.

У зв'язку з тим, що зазначені первинні документи підтверджують правомірність складання податкових накладних та не дають можливості визначення правила першої події, яка є підставою для виникнення у постачальника послуг ТОВ «Гюріш» податкових зобов'язань, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 06 червня 2014 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0001042208, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 724 871,00 грн. та нарахувала штрафні санкції на 362 435,50 грн. (а.с.7).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції враховував дві підстави:

- по перше це відсутність в актах приймання виконаних будівельних робіт

обов'язкового реквізиту, а саме дати оформлення документа;

- по друге відсутність доказів сплати позивачем грошових коштів на виконання

договору Субпідряду від 24 лютого 2014 року, укладеного між ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» як Підрядником та ТОВ «Гюріш» як Субпідрядником.

Суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу, що надані до заяви первинні документи не надають визначення першої події, яка є підставою для виникнення у ТОВ «Гюріш» податкових зобов'язань та не підтверджують правомірність складання податкових накладних.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про порушення позивачем п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2014 року не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виняток із цього загального правила встановлено абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 ПКУ, згідно з яким у разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, з викладеного слідує висновок про те, що позивач повинен був надати податковому органу або розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку, або копії первинних документів.

Виконання зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Типові форми первинних облікових документів у будівництві - це «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма № КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма № КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду №16 від 20 січня 2014 року.

Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року, № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» встановлено, що передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Пунктом 96 зазначеної Постанови визначено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Колегія суддів аналізуючи дані норми законодавства вважає, що акт приймання виконаних будівельних робіт є первинним документом бухгалтерського обліку та є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості поставлених згідно із зазначеним актом послуг, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Як вище вже зазначалося, до скарги на постачальника послуг ТОВ «Гюріш», позивач надав акти приймання будівельних робіт (типова форма № КБ-2в), де дата їх підписання зазначена у верхньому куті першого листа кожної форми, а не в кінці документа, поряд з підписами Генпідрядника та Підрядника (а.с.52 -55).

Аналізуючи дані порушення, колегія суддів бажає зазначити, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.

Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

З цією метою необхідно використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції.

Так, із п.7.3.1 Договору Генпідряду №242 від 29 січня 2014 року, укладеному між ВАТ Полтавський ГЗК «Замовник» та ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» (Генпідрядник) вбачається, що Генпідрядник має право залучати для виконання робіт інші субпідрядні організації, за умовами наявності у них ліцензій та дозволів на право виконання даних робіт (а.с.82 -91).

Генпідрядник дотримався зазначених вимог Договору, що підтверджується довідкою про детальну інформацію про юридичну особу, де зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «Гюріш» є будівництво житлових та нежитлових будівель, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Місцезнаходження ТОВ «Гюріш» - Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, проспект Леніна, 49.

Із змісту Договору Субпідряду між позивачем (Підрядником) та ТОВ «Гюріш» (Субпідрядником) вбачається, що Субпідрядник бере на себе зобов'язання на території ВАТ «Полтавський ГЗК» виконати роботи по нарощуванню фільтруючої дамби (а.с.100-102).

Сторонами Договору Субпідряду був складений локальний кошторис на виконання вищезазначених робіт на загальну суму - 13 640 388, 98 грн.

Враховуючи, що 16 березня 2014 року на території Автономної Республіки Крим було проведено «референдум», ТОВ «Гюріш» з 31 березня 2014 року відмовилося в подальшому виконувати будівельні роботи і відмовилося виконувати будь-які зобов'язання перед податковими органами України.

Як пояснив представник позивача після тривалих переговорів була досягнута домовленість про зустріч для підписання актів приймання будівельних робіт та акту звірки взаємних розрахунків за період 1 кварталу 2014 року.

31 березня 2014 року керівники ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» та ТОВ «Гюріш» підписали акти приймання будівельних робіт на загальну суму 3 166 307,86 грн. та акт звірки взаємних розрахунків за період 1 кварталу 2014 року на зазначену суму.

При цьому, слід зазначити на акті звірки взаємних розрахунків за період 1 кварталу 2014 року кожний із керівників поставив дату (31 березня 2014 року) та підписав його (а.с.99).

Того ж дня, а саме 31 березня 2014 року ТОВ «Гюріш» виписало податкові накладні за №42 та за №43, але не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних, як цього вимагає податкове законодавство.

Колегія суддів вважає, що доктрина переваги суті над формою зумовлює лояльне ставлення до окремих недоліків в оформленні первинних документів, зокрема до відсутності окремих реквізитів.

Основна вимога до первинного документу - його здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції.

Тому, колегія суддів вважає правильним зауваження апелянта про те, що не засновано на Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відмова суду першої інстанції взяти до уваги в якості доказів акти приймання будівельних робіт на підтвердження факту виникнення у позивача права на податковий кредит з ПДВ, лише тільки на підставі того, що дата підписання зазначена не на тому місці, як того вимагає форма КБ-2В.

Так, відповідно до положень ч.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, в тому числі - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з правової форми.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підтвердження факту виникнення права на податковий кредит, саме на дату - 31 березня 2014 року, крім актів приймання будівельних робіт, позивачем надана оборотна сальдова відомість.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» не має право за спірними податковими накладними формувати податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки жодних доказів сплати ним грошових коштів на виконання договору від 24 лютого 2014 року, укладеного між ним як Підрядником та ТОВ «Гюріш» як Субпідрядником до суду першої інстанції не надано.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції надав документи про проведення розрахунків ТОВ «Одеське шляхо-будівельне управління» з ТОВ «Гюріш» за виконані та прийняті роботи шляхом передачі простого векселя на загальну суму 4 349 224,59 грн., мотивуючи їх не надання вилученням цих документів для проведення експертизи в рамках кримінального провадження.

Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.2 ст. 195 КАС України, не може взяти до уваги дані докази, так як вони не досліджувалися у суді першої інстанції, незважаючи на неодноразові вимоги суду надати документи, які підтверджують розрахунки Генпідрядника з Субпідрядником.

Довід апелянта про те, що наказом Мінрегіонбуду №16 від 20 січня 2014 року не встановлено вимоги щодо вказування дати оформлення акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і більш того, типова форма документу не містить реквізитів щодо дати складання, не відповідає дійсності.

Так, примірна форма акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, яка затверджена наказом Мінрегіонбуду №16 від 20 січня 2014 року містить наступні обов'язкові реквізити: печать, підписи Замовника, Генпідрядника, Субпідрядника та дату коли цей акт підписаний зазначеними особами.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, висновки суду про не надання позивачем копії первинних документів, які б йому дозволяли реалізувати своє право на отримання податкового кредиту не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є - невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року - скасувати.

Прийняти у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042208 від 06 червня 2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 724 871,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі -362 435,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 24.12.2014 року.