Постанова № 42202049, 19.12.2014, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/8544/14-а

провадження № 2-а/361/425/14

19.12.2014

Постанова

Іменем України

19 грудня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

Судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Ярмоленко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А0415 (польова пошта В4126, код 07641601) Степаненка Євгена Олександровича про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до командира військової частини А0415 Степаненка Євгена Олександровича про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що 20 березня 2014 року на підставі Указу Президента України його наказом командира частини № 1 від 19 березня 2014 року було зараховано в списки військової частини А 0415 на посаду старшого механіка (ВОС 460786А), про що стало відомо 16 серпня 2014 року при отриманні відповіді на запит в порядку доступу до публічної інформації, де, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 було призвано Броварським об'єднаним військовим комісаріатом в Київській області 20 березня 2014 року.

09 березня 2014 позивачу зателефонували представники Княжицької сільської ради та запропонували з'явитися на 8 годину 10 березня 2014 року до Броварського ОМВК, будь-яких повісток він не отримував.

10 березня 2014 року на 8 годину до Броварського ОМВК, окрім нього, прибуло ще близько 300 військовозобов'язаних, частині з яких навіть не направлялися відповідні повістки і які з'явилися лише за телефонним дзвінком від сільських/селищних рад.

Згідно п.3.2 Наказу міністерства оборони України від 11.11.2009 р. № 560, за даними військового обліку районні (міські) військові комісаріати здійснюють вивчення і попередній відбір військовозобов'язаних для проходження навчальних зборів без виклику їх у військові комісаріати.

Сповіщення військовозобов'язаних, відібраних кандидатами для призову на навчальні збори, проводиться для перевірки їх облікових даних та проведення медичного огляду. Сповіщення проводиться шляхом вручення повісток встановленого зразка, у яких зазначено час прибуття до військового комісаріату.

У військовому квитку було зроблено відмітку про отримання повістки про виклик на проходження навчальних зборів, згодом було вручено і самі повістки у сусідньому із комісаріатом приміщенні та повідомлено, про призов на проведення навчальних зборів терміном на 10 діб (з 10.03.2014 р. по 20.03.2014 р.) у Семиполківському гарнізоні у військовій частині А 0415.

Будь-якого медичного огляду позивач не проходив, опитування на скарги з приводу стану здоров!я не проводилося.

Після прибуття до військової частини А 0415 у нього відібрали військовий квиток, будь-яких розписок з боку адміністрації військової частини, при цьому, не надавалося.

Відповідно до ст. 12 Указу Президента України «Про Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» - передачу військового квитка до штабу військової частини, військового комісаріату, органу місцевого самоврядування, дізнання, попереднього слідства, навчального закладу, керівнику чи іншій посадовій особі, відповідальній за військово-облікову роботу на підприємстві, в установі, організації, може бути здійснено за умови одержання його власником розписки про це.

Наказів командира військової частини про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних не оголошувалось та не доводилось до відома.

Процес проходження навчальних зборів відбувався на низькому рівні, необхідні навчання не проводилися при цьому практично кожного дня транслювалися незрозумілі психологічні аудіовізуальні твори.

20 березня 2014 року у день закінчення навчальних зборів, заступником командира частини, підполковником Миколою Петелько було повідомлено, що всіх військовозобов'язаних після закінчення навчальних зборів буде зараховано до штату військової частини на проходження служби до невизначеного терміну.

Зазначене вище викликало глибоке обурення зі сторони військовозобов'язаних, які проходили навчальні збори, будь-яких пояснень стосовно легітимності зарахування військовозобов'язаних, які пройшли навчальні збори, до штату військової частини А 0415 не надавалися, наказів про зарахування військовозобов'язаних до списків військової частини не оголошувалося та не доводилося до відома. Зі сторони командування військової частини проводився систематичний психологічний вплив та залякування військовозобов'язаних, які вимагали роз'яснень підстав зарахування їх до штату військової частини.

Близько 20 год. 00 хв. 20 березня 2014 року командир військової частини А 0415 повідомив, що хто не згоден із зарахуванням до штату військової частини для добровільного проходження військової служби повинен здати військову форму і покинути територію частини.

Після чого всіх військовозобов'язаних, які здали формений одяг було вишикувано на плацу військової частини А 0415, у присутності особи, яка була одягнута у формений одяг працівника міліції та декількох осіб у цивільній формі одягу, які представлялися військовими прокурорами (будь-яких підтверджуючих посвідчень не пред'являлося) командир частини зачитував різного роду статті Кримінального кодексу України та залякував кримінальною відповідальністю осіб, які залишать межі військової частини, хоча до цього командир військової частини А 0415 наказав підготувати та передати йому відповідні рапорти із зазначенням умов та причин по яких військовозобов'язані не можуть в подальшому проходити службу у ввіреній йому військовій частині, не зважаючи на те, що законних підстав зараховувати військовозобов'язаних до штату військової частини у мирний час командир не мав.

На вимогу повернути військові квитки у зв'язку із закінченням навчальних зборів, військовозобов'язаним було надано необґрунтовану відмову, та зазначено, що військові квитки будуть направлені до військових комісаріатів.

Також, по закінченню навчальних зборів позивачем було отримано довідку про проходження навчальних зборів в період з 10.03.2014 р. по 20.03.2014 р. на базі військової частини А 0415, будь-яких повідомлень про зарахування його до списків військової частини не отримував.

Від проходження служби в Збройних Силах України позивач не проходив (ні строкової, ні за контрактом), був звільнений в запас у зв'язку із отриманням спеціального звання «лейтенант міліції».

За результатами військово-лікарської комісії на підставі статей 36-6, 83-6 графи 2 Розкладу хвороб позивача визнано обмежено придатним до військової служби, 17.07.2014 р. ним було подано рапорт командиру частини А 0415 про звільнення зі служби в ЗС України за станом здоров'я у зв'язку із хворобою, у звільненні йому було необґрунтовано відмовлено.

16.07.2014 р. позивач отримав відповідь на запит до командира військової частини А 0415 де, зокрема, зазначалося, що його було призвано Броварським ОМВК 20.03.2014 р. та зараховано до списків військової частини А 0415 на посаду старшого механіка.

29.08.2014 р. на звернення позивача було отримано відповідь із Броварського ОМВК в Київській області, де розпорядник інформації не надав запитуваної інформації, зокрема, відомостей про призов позивача на службу в Збройні Сили України у зв'язку із частковою мобілізацією, чим було грубо порушено Закон України «Про доступ до публічної інформації»

Посилаючи на викладене, позивач просив суд визнати протиправним рішення командира військової частини А 0415 про зарахування його як військовозобов'язаного до списків військової частини А 0415 та скасувати наказ командира військової частини А 0415, Степаненка Є.О. №1 від 19.03.2014 р. в частині зарахування позивача до списків військової частини А 0415 на посаду старшого механіка, призупинити дію наказу командира військової частини А 0415, Степаненка С.О. №1 від 19.03.2014 на період розгляду справи, притягнути ТВО військового комісара Броварського ОМВК в Київській області за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» у зв'язку із ненаданням інформації на запит в порядку доступу до публічної інформації.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача Степаненка Є.О. ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та пояснив, що з 10.03.2014 року солдат запасу ОСОБА_1 прибув для проходження навчальних зборів до військової частини А0415, про що був виданий наказ командира військової частини №52 та зараховано його на всі види забезпечення. В період з 10.03.2014 року по 19.03.2014 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 проходив навчальні збори при військовій частині А0415.

17.03.2014 року Президентом України було видано Указ №303/2014 «Про часткову мобілізацію». На виконання даного Указу, 18.03.2014 року Начальником Генерального штабу Збройних Сил України було видано мобілізаційну директиву №0188 одним із розпорядчих пунктів якої надано вказівку командирам частин, в тому числі й командиру військової частини А0415, зарахувати в списки військових частин військовозобов'язаних, які проходять десятиденні збори при військових частинах. На підставі вищевказаної мобілізаційної директиви, командир частини, виконуючи розпорядження вищого командування, видав наказ №1 від 19.03.2014 року про зарахування в списки частини військовозобов'язаних, які на той час проходили збори. Цим же наказом було зараховано в списки частини й солдата запасу ОСОБА_1.

Вищевказаний порядок мобілізації повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а саме частині другій пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, де зазначено, що «У разі оголошення мобілізації: «... військовозобов'язані, призвані на збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління згідно з їх повноваженнями» та абзацу другому частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який доповнено згідно із Законом N 1275-УІІ від 20.05.2014 року, де зазначено що «військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України».

Відповідно посилання позивача на абзац перший частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є неприпустимим, оскільки цей абзац стосується військовозобов'язаних, які на момент оголошення мобілізації не проходять навчальних зборів при частинах. Враховуючи викладене, всі посилання позивача в позовній заяві на те, що командиром частини був порушений порядок видання наказу №1 від 19.03.2014 року, вважає безпідставними.

Відповідно до пункту 2.10.1.13 Наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 16.09.2013 № 200 «Про затвердження Інструкції з діловодства в Збройних Силах України» порядок ознайомлення з наказами і директивами встановлюється командиром (керівником) військової частини.

Враховуючи це, командиром військової частини було прийнято рішення 20.03.2014 року довести до особового складу військовозобов'язаних наказ №1 від 19.03.2014 року про зарахування їх в списки частини. Наказ доводився 20.03.2014 року вищим командуванням до всього особового складу, в тому числі й до позивача, неодноразово, як у клубі військової частини так і особисто командиром на плацу.

Разом з цим в той же день командир довів до особового складу військовослужбовців кримінальну відповідальність за скоєння військових злочинів, що несе інформаційний характер, а не залякування, як зазначає позивач. В подальшому 31.03.2014 року командир частини, відповідаючи на запит відповідача від 28.03.2014 року, письмово довів ОСОБА_1 наказ №1 від 19.03 2014 року про зарахування його в списки військової частини А0415.

Тому посилання відповідача на те що йому не було доведено вказаний наказ своєчасно, та те що про його існування він дізнався лише 16.08.2014 року є такими, що не відповідають дійсності. До цього ж позивач сам собі суперечить в позовній заяві з цього питання зазначаючи, що 17.07.2014 року подав заяву на звільнення його, військовослужбовця, з лав ЗСУ за станом здоров'я та одночасно заявляючи, що про наказ дізнався лише 10.08.2014 року від посадових осіб служби правопорядку.

В період з 10.03.2014 року по 23.03.2014 року було прохання до військовозобов'язаних від командування частини централізовано надати військові квитки до відділення особового складу військової частини для внесення до них відповідних записів, що стосуються проходження військової служби.

Розписки військовозобов'язаним не надавались, оскільки ніхто з них на той час їх не вимагав, в тому числі й позивач. Заява ОСОБА_1 про те, що у нього адміністрація частини відібрала військовий квиток є наклепом. Після того як до військових квитків були внесені відповідні відомості (сторінка 4 військового квитка), їх повернули військовозобов'язаним - кожному особисто в руки. ОСОБА_1 військовий квиток не видавався, оскільки останній 20.03.2014 року скоїв злочин передбачений ст..408 КК України, самовільно залишивши військову частину.

20.03.2014 року Броварським УМВС Київської області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110130000950 злочин передбачений ст..408 КК України, який скоїв ОСОБА_1. На даний час Військовою прокуратурою Дарницького гарнізону по ньому проводяться слідчі дії.

17.07.2014 року позивач звернувся з рапортом (заявою) про звільнення за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу №2143 з висновком ВЛК «обмежено придатний до військової служби».

7.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», яким було внесено зміни до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де зазначено що «Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:

1) під час проведення мобілізації:

... б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу»

23.07.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців в особливий період», яким було внесено зміни до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де зазначено, що «Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:

1) з моменту оголошення мобілізації і до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини:

б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу»

Враховуючи це ОСОБА_1, як на період дії перших змін до Закону так і наступних, що стосуються звільнення військовослужбовців з лав ЗСУ за станом здоров'я, права на звільнення не мав і не має, оскільки звільнення відбуваються за висновком ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, що в свою чергу не відповідає висновку ВЛК позивача.

Починаючи з 20.03.2014 року позивач свої обов'язки передбачені посадою не виконує, посаду до цього часу всупереч вимог наказу МОУ №300 від 16.07.1997 року «Про затвердження Положення про військове (корабельне)господарство Збройних Сил України» не прийняв.

Посилаючись на викладене, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлено, що 17 березня 2014 року Президентом України було видано Указ №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

На виконання даного Указу, 18.03.2014 року Начальником Генерального штабу Збройних Сил України було видано мобілізаційну директиву №0188, одним із розпорядчих пунктів якої надано вказівку командирам частин, в тому числі й командиру військової частини А0415, зарахувати в списки військових частин військовозобов'язаних, які проходять десятиденні збори при військових частинах.

На підставі вищевказаної мобілізаційної директиви, командир частини, виконуючи розпорядження вищого командування, видав наказ №1 від 19.03.2014 року про зарахування в списки частини військовозобов'язаних, які на той час проходили збори. Цим же наказом було зараховано в списки частини й солдата запасу ОСОБА_1 (а.с.35).

Згідно із Законом N 1275-УІІ від 20.05.2014 року, «військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України».

17.07.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся з рапортом (заявою) про звільнення за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу №2143 з висновком ВЛК «обмежено придатний до військової служби» (а.с.17-18).

Відповідно до Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців в особливий період», який набрав чинності 23 липня 2014 року, було внесено зміни до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де зазначено, що «Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації і до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини:

ОСОБА_1, права на звільнення із лав ЗСУ за станом здоров'я не мав і не має, оскільки звільнення відбуваються за висновком ВЛК про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, що в свою чергу не відповідає висновку ВЛК позивача, де вказано «обмежено придатний до військової служби».

Таким чином ОСОБА_1 призваний під час мобілізації до лав ЗСУ і включений до списків військової частини А0415 законно.

20.03.2014 року Броварським УМВС Київської області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110130000950 злочин передбачений ст..408 КК України, який скоїв ОСОБА_1, у зв'язку з дезертирством.

Крім того, скасування пункту 1 вище зазначеного наказу командира військової частини фактично призведе до визнання такими, що не зараховані до списків військової частини більше 350 військовозобов'язаних, які сумлінно виконують військовий обов'язок, зокрема і в зоні АТО, не визнання їх учасниками АТО, невиплати компенсації у разі загибелі або втрати працездатності.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про притягнення т.в.о. військового комісара Броварського ОМВК в Київській області за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» у зв'язку із ненаданням інформації на запит в порядку доступу до публічної інформації, оскільки позивачем не вказано дану посадову особу стороною у справі.

Керуючись Указом Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, ЗУ N 1275-УІІ від 20.05.2014 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», ЗУ №1589-УІІ від 04.07.2014 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців в особливий період», ст.ст.6, 10, 69, 71, 158 - 160, 162 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до командира військової частини А0415 (польова пошта В4126, код 07641601) Степаненка Євгена Олександровича про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

На постанову протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сердинський В. С.